19 березня 2019 року м. Кропивницький Справа № 1140/3499/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, з урахування заяви про виправлення помилки (а.с.84,83), в якій просить:
- визнати протиправними дії ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у ненаданні адміністративної послуги по заяві від 01.03.2018 року відповідно до пункту 5 статті 10 ЗУ “Про адміністративні послуги” (про надання дозволу на розробку проекту землеустрою) громадянину України ОСОБА_1;
- визнати протиправним і скасувати рішення (у формі листа) ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 06.12.2018 року №Ш-16575/0-7818/0/17-18, яким, ОСОБА_1, відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га, яка розташована на території Озерської сільської ради - Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525285800:02:000:5262;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, яка розташована на території Озерської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525285800:02:000:5262;
- стягнути з ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області моральну шкоду на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/3 частини мінімальної заробітної плати (на момент подання цієї позовної заяви).
Також, просить зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подати суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Крім того, позивачем подано заяву про постановлення окремої ухвали (а.с. 57-58).
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що з метою отримання дозволу на розробку проекту землеустрою він звернувся до відповідача із заявою, яка, в порушення ст. 10 Закону України "Про адміністративні послуги", ст. 118 ЗК України, не була розглянута відповідачем. Скориставшись правом на розробку проекту землеустрою, встановлено абз. 3 п. 7 ст. 118 ЗК України, ним за власні кошти розроблено проект землеустрою, який погоджено із земельним відомством та подано заяву до відповідача, який листом від 06.12.2018 №Ш-16575/0-7818/0/17-18 протиправно відмовив в затвердженні проекту землеустрою.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи це тим, що позивачу листом від 06.12.2018 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством.
Додатково представник відповідача у відзиві вказує, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність. Відтак, відмова управління у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, навіть якщо вона, на думку позивача, є протиправною, не має наслідком порушення його прав та інтересів як особи, яка має намір отримати земельну ділянку. В обґрунтування своїх доводів представник відповідача посилається на правові висновки Верховного Суду, що висловлені в постановах від 31.01.2018 р. у справі № 814/741/16 та постанові від 14.03.2018 р. у справі № 804/3703/16 (а.с.111-114).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Позивач звернулася до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою від 01.03.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га, яка розташована на території Озерської сільської ради - Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525285800:02:000:5262.
До вказаної заяви позивачем додані: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія паспорта громадянина та ідентифікаційного коду (а.с.21).
Зазначена заява отримана відповідачем 05.03.2019 (а.с.23).
В зв'язку, з неотриманням у встановлений Земельним кодексом України строк відповіді, діючи за принципом мовчазної згоди, позивачем замовлено розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Так, 16.03.2018 року між ОСОБА_1 (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець за договором) укладено договір №231/ПР на виконання робіт по розробці проекту землеустрою (а.с.27-28).
16.04.2018 року позивачем до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області подано повідомлення про те, що ним замовлено розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства (а.с.24, 26).
Відповідно до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки експерта державної експертизи ОСОБА_4 від 23.11.2018 №8985/82-18 вищезазначений проект був погоджений (а.с.31)
27.11.2018 року позивач звернувся до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (а.с.37-40).
ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 06.12.2018 року №Ш-16575/0-7818/0/17-18 ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га, яка розташована на території Озерської сільської ради - Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525285800:02:000:5262, (а.с.41).
Так, у листі зазначено, що заява ОСОБА_1 від 01.03.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою розглянуто ОСОБА_2 управлінням та про результати розгляду повідомлено заявника листом №Ш-2327/0-2269/0/17-18 від 02.04.2018.
Також, вказано, що в порушення п.7 ст. 118 ЗК України заявником не дотримано принципу мовчазної згоди, в частині неповідомлення ОСОБА_2 управління про замовлення проекту щодо відведення земельної ділянки у місячний строк з наданням договору на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Позивач не погоджуючись з відмовою в затвердженні проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, вважаючи її протиправною, звернувся із даним позовом до суду.
Вирішуючи вказаний спір, суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частиною 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.
Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Частиною 8 статті 118 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно з частиною 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина 10 статті 118 ЗК України).
Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
За правилами частин 1, 4, 5, 6 статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.
Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.
Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).
Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.
Отже, отримавши 05.03.2018 року заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, відповідач повинен був у місячний строк перевірити цю заяву на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і за наслідками перевірки - надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (видати відповідний наказ) або, у разі виявлення обставин, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України, - надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу. Неприйняття рішення за заявою протягом зазначеного строку визнається мовчазною згодою на надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів вручення позивачу листа-відповіді №Ш-2327/0-2269/0/17-18 від 02.04.2018, або доказів, що позивачу було відомо про таку відповідь.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право, встановлене абз.3 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, на замовлення у місячний строк розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу.
Як встановлено судом, позивач замовив у ФОП ОСОБА_3 розробку проекту землеустрою, уклавши з ним відповідний договір №231/ПР від 16.04.2018 року. (а.с.27-28)
Розроблений проект землеустрою був поданий розробником на погодження без наявності відповідного дозволу та за принципом екстериторіальності був погоджений експертом державної експертизи ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Сумській області, про що складено висновок від 23.11.2018 №8985/82-18 (а.с. 31).
Постановою Кабінету Міністрів України №580 від 31.08.2016 року затверджено Тимчасовий порядок взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Цей Тимчасовий порядок визначає механізм взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру на період реалізації пілотного проекту під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до пунктів 2, 5, 7, 8, 13, 14, 15, 16, 17 цього Тимчасового порядку для погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі - проект землеустрою) особа, яка відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про землеустрій" є розробником проекту землеустрою (далі - розробник), подає до територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою у паперовому та електронному вигляді.
Територіальний орган Держгеокадастру в день надходження проекту землеустрою: приймає подані документи за описом та реєструє у системі електронного документообігу Держгеокадастру з обов'язковим нанесенням штрих-коду, який включає реєстраційні індекс і дату документа; перевіряє відповідність оригіналу проекту землеустрою у паперовому вигляді проекту землеустрою в електронному вигляді; вносить до системи електронного документообігу Держгеокадастру проект землеустрою в електронному вигляді, засвідчений електронним цифровим підписом розробника, та викопіювання з індексної кадастрової карти (плану), на якому відображено запроектовану земельну ділянку та інформацію про обмеження (у разі їх наявності).
Система електронного документообігу Держгеокадастру за принципом випадковості вибирає територіальний орган Держгеокадастру, який здійснюватиме погодження проекту землеустрою, та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження проекту землеустрою передає відповідному територіальному органу Держгеокадастру матеріали, зазначені у пункті 5 цього Порядку.
Розгляд та погодження або відмова у погодженні проектів землеустрою здійснюються працівниками територіальних органів Держгеокадастру, які вибрані за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру.
Розгляд та погодження або відмова у погодженні проектів землеустрою здійснюються експертами державної експертизи у порядку черговості їх надходження відповідно до вимог, установлених статтею 186-1 Земельного кодексу України.
Під час розгляду проектів землеустрою опрацьовується проект землеустрою в електронному вигляді, засвідчений електронним цифровим підписом розробника.
За результатами розгляду проекту землеустрою відповідний експерт державної експертизи у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня надходження проекту землеустрою, готує висновок згідно з додатком, скріплює його в електронній формі своїм електронним цифровим підписом, після чого реєструє у системі електронного документообігу Держгеокадастру.
Оригінал висновку в електронній формі надсилається електронною поштою розробнику у строк, що не перевищує одного робочого дня з дня його реєстрації у системі електронного документообігу Держгеокадастру.
Територіальний орган Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки у строк, що не перевищує одного робочого дня після реєстрації у системі електронного документообігу Держгеокадастру висновку, роздруковує його, завіряє роздрукований висновок печаткою та подає його розробнику разом з оригіналом проекту землеустрою у паперовому вигляді.
У висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 23.11.2018 №8985/82-18, складеному експертом державної експертизи ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Сумській області, зазначено, що проект землеустрою відповідає вимогам ст.50 закону України "Про землеустрій", зауваження та пропозиції відсутні (а.с. 31).
Відповідач, відмовляючи листом 06.12.2018 року №Ш-16575/0-7818/0/17-18 у затвердженні проекту землеустрою, послався на лист №Ш-2327/0-2269/0/17-18 від 02.04.2018, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та недотримання позивачем принципу мовчазної згоди, в порушення п.7 ст. 118 ЗК України (а.с.41).
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, як зазначалося вище відповідачем, не надано доказів вручення позивачу листа-відповіді №Ш-2327/0-2269/0/17-18 від 02.04.2018, або доказів, що позивачу було відомо про таку відповідь.
Крім того, в ході судового розгляду справи не знайшло підтвердження посилання відповідача, викладені у листі від 06.12.2018 року №Ш-16575/0-7818/0/17-18, щодо недотримання позивачем принципу мовчазної згоди, оскільки останнім 16.04.2018 року подано до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомлення про те, що ним замовлено розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства (а.с.24, 26).
Як вказав ОСОБА_5 Суд у постанові 11.12.2018 року у справі №806/862/17, системний аналіз норм земельного законодавства дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять.
Отже, зауваження відповідача що висловлені у листі від 06.12.2018 року №Ш-16575/0-7818/0/17-18, є безпідставними.
Суд звертає увагу, що однією з позовних вимог у даній адміністративній справі, є визнання протиправним і скасування рішення ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 06.12.2018 року №Ш-16575/0-7818/0/17-18, яким, ОСОБА_1, відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га, яка розташована на території Озерської сільської ради - Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525285800:02:000:5262.
Натомість у відзиві на позов представником відповідача обґрунтовується правомірність відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Озерської сільської ради - Світловодського району Кіровоградської області, листом відповідача від 02.04.2018№Ш-2327/0-2269/0/17-18, що не відповідає предмету позову, а тому не приймається судом до уваги.
Таким чином, суд, перевіривши правомірність оскарженого рішення відповідача та надавши правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, прийшов до висновку, що відповідач, відмовляючи у затвердженні поданого позивачем проекту землеустрою з мотивів, наведених у листі 06.12.2018 року №Ш-16575/0-7818/0/17-18, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, а тому вказану відмову слід визнати протиправною та скасувати.
Вирішуючи позовну вимогу про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд виходив з того, що за змістом частини 9 статті 118 ЗК України затвердження проекту землеустрою здійснюється шляхом прийняття органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності, відповідного рішення, яким також земельна надається у приватну власність.
В той же час, як встановлено судом, вказаний проект землеустрою погоджений у відповідності до вимог статті 186-1 ЗК України (а.с.31), відомості щодо державної реєстрації сформованої земельної внесено до Державного земельного кадастру та присвоєно відповідний кадастровий номер (а.с.55).
Таким чином, з огляду на приписи частини 9 статті 118 ЗК України, в даному випадку належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним в розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 06.12.2018 року №Ш-16575/0-7818/0/17-18 та зобов'язання затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, яка розташована на території Озерської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525285800:02:000:5262, підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у ненаданні адміністративної послуги по заяві від 01.03.2018 року відповідно до пункту 5 статті 10 ЗУ “Про адміністративні послуги” (про надання дозволу на розробку проекту землеустрою) громадянину України ОСОБА_1, суд зазначає наступне.
Правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг визначає Закон України "Про адміністративні послуги".
За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону: 1) адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону; 2) суб'єкт звернення - фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг; 3) суб'єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб'єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.
Відповідно до частин 2, 3 статті 3 Закону України "Про адміністративні послуги" надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах, зокрема Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".
До адміністративних послуг також прирівнюється надання органом виконавчої влади, іншим державним органом, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації витягів та виписок із реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб'єкту звернення, а також об'єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про адміністративні послуги" виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, встановлюються: 1) найменування адміністративної послуги та підстави для її одержання; 2) суб'єкт надання адміністративної послуги та його повноваження щодо надання адміністративної послуги; 3) перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги; 4) платність або безоплатність надання адміністративної послуги; 5) граничний строк надання адміністративної послуги; 6) перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги.
Адміністративні послуги визначаються виключно законом.
Відповідно до частини 1, 2 статті 8 Закону України "Про адміністративні послуги" суб'єктом надання адміністративних послуг на кожну адміністративну послугу, яку він надає відповідно до закону, затверджуються інформаційна і технологічна картки, а у разі якщо суб'єктом надання є посадова особа, - органом, якому вона підпорядковується.
Інформаційна картка адміністративної послуги, що надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, іншого державного органу, їх посадовими особами, які уповноважені відповідно до закону надавати адміністративну послугу, затверджується на підставі типової інформаційної картки, затвердженої відповідним центральним органом виконавчої влади, іншим державним органом.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги" адміністративні послуги надаються суб'єктами надання адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг.
Згідно з частинами 1, 2, 3, 5 статті 10 Закону України "Про адміністративні послуги" граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом.
У разі якщо законом не визначено граничний строк надання адміністративної послуги, цей строк не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання суб'єктом звернення заяви та документів, необхідних для отримання послуги.
Суб'єкт надання адміністративних послуг надає адміністративну послугу, а центр надання адміністративних послуг забезпечує організацію надання такої послуги у найкоротший строк та за мінімальної кількості відвідувань суб'єктом звернення.
Адміністративна послуга вважається наданою з моменту отримання її суб'єктом звернення особисто або направлення поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) листа з повідомленням про можливість отримання такої послуги на адресу суб'єкта звернення. У випадках, передбачених законодавством, відповідний документ може бути надісланий поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку. При цьому строк доставки поштової кореспонденції не зараховується до строку надання адміністративної послуги.
Статтею 16 Закону України "Про адміністративні послуги" передбачено, що реєстр адміністративних послуг (далі - Реєстр) формується і ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері надання адміністративних послуг, з метою: 1) ведення обліку адміністративних послуг; 2) забезпечення відкритого і безоплатного доступу до інформації про адміністративні послуги.
Реєстр містить інформацію про: 1) перелік адміністративних послуг; 2) правові підстави надання адміністративних послуг; 3) суб'єкта надання адміністративних послуг; 4) розмір плати (адміністративний збір) за адміністративну послугу (у разі надання послуги на платній основі); 5) інші відомості, визначені Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №835 від 01.08.2011 року "Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", якою затверджено Перелік платних адміністративних послуг, що надаються Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами (додаток 2), а також Перелік адміністративних послуг, що надаються Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами на безоплатній основі (додаток 3).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №523-р від 16.05.2014 року "Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг" затверджено перелік адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центр надання адміністративних послуг, згідно з додатком.
Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статей 8, 9 та 19 Закону України "Про адміністративні послуги" видано наказ №216 від 23.10.2017 року "Про затвердження типових Інформаційних та Технологічних карток адміністративних послуг, які надаються територіальними органами Держгеокадастру".
Судом установлено, що до переліку адміністративних послуг, які надаються територіальними органами Держгеокадастру, затверджених вищевказаними нормативними актами, не включений такий вид адміністративної послуги як видача дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Згідно з даними Єдиного державного порталу адміністративних послуг, який є офіційним джерелом інформації про надання адміністративних послуг в Україні, такий вид адміністративної послуги також не вказаний у переліку послуг, що надаються Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру (http://poslugy.gov.ua/info/department/1575/services?languageId=0)
Відтак, відповідач як територіальний орган Держгеокадастру не є суб'єктом надання такої адміністративної послуги, а норми Закону України "Про адміністративні послуги" не поширюються на процедуру отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що перебуває у державній власності, урегульовану частинами 6, 7 статті 118 ЗК України.
З огляду на викладене, у задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача у ненаданні адміністративної послуги по заяві від 01.03.2018 року слід відмовити.
Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/3 частини мінімальної заробітної плати (на момент подання цієї позовної заяви).
Необхідність відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовує великою кількістю справ у Кіровоградському окружному адміністративному суді та необхідністю дисциплінувати відповідача з метою зняття соціальної напруги в подальшому.
Однак, суд не вбачає підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки останній не надав жодного доказу, який би підтверджував його моральні страждання та того, що такі перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з протиправними діями відповідача.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (подалі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд зазначає, що позивачем не доведено, у чому безпосередньо полягає завдана йому моральна шкода, та якими доказами це підтверджується, а тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди належить відмовити.
Щодо клопотання позивачки про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд дійшов до таких висновків.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановленому законом.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 372 КАС України).
Відповідно до частин 1, 8 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.
Посилання позивача на велику кількість судових справ, що розглянуті або розглядаються у суді не свідчить про можливе ухиляння відповідача від виконання рішення суду.
Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.
Також, позивачем подано заяву про постановлення окремої ухвали про доведення до відома Держгеокадастру України про грубе порушення відповідачем вимог п.9 ст.118 Земельного кодексу України (а.с.57-58).
Відповідно до частин першої, другої ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
За своїм змістом зазначена норма визначає непрямий спосіб судового контролю, що має обмежену дію: ініціатива постановлення окремої ухвали може виходити виключно від суду; коло заходів, які має виконати адресат, визначається також судом. При цьому, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Зважаючи на викладене суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали за результатами розгляду цієї справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 1409,60 грн. (а.с.92). Зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору, пропорційно до задоволеної частини вимог, у сумі 704, 80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (с. Павлівка, Світловодський район, Кіровоградська область, 27519; адреса для листування: А/С-24, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500 ідентифікаційний код НОМЕР_1) до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 39767636) про визнання дій протиправними, визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення (у формі листа) ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 06.12.2018 року №Ш-16575/0-7818/0/17-18, яким, ОСОБА_1, відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га, яка розташована на території Озерської сільської ради - Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525285800:02:000:5262.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, яка розташована на території Озерської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525285800:02:000:5262.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Кіровоградській області код (ЄДРПОУ 39767636).
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду ОСОБА_6