Справа № 373/1845/18
20 березня 2019 року Суддя Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , розглянувши цивільний позов прокурора Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської прокуратури ОСОБА_2 в інтересах держави в особі: державного підприємства “Переяслав-Хмельницький державний лісгосп”, Великокаратульська сільська рада до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, який заявлено в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 246 КК України,-
Прокурор Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської прокуратури ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаною позовною заявою та просить стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням внаслідок незаконної порубки лісу в розмірі 528948,78 гривень, яку перерахувати на користь Великокатульської сільської ради Переяслав-хмельницького району Київської області.
Вивчивши дану заяву та додані до неї документи, вважаю, що подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам ст.185 ЦПК України.
В даній позовній заяві прокурор посилається на ст.128 КПК України, однак ч.4 ст.128 КПК України, передбачає, що форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються к порядку цивільного судочинства.
Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.185 ЦПК України.
Проте, прокурор ОСОБА_2 не вказав підстави для такого представництва, зокрема, не подав належних та допустимих доказів про те, що державне підприємство “Переяслав-Хмельницький державний лісгосп” та Великокаратульська сільська радане здійснюють або неналежним чином здійснюють відповідні повноваження, в контексті неможливості самостійного звернення вказаних юридичних осіб з цивільним позовом до суду в даному кримінальному провадженні.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Так, роль прокурора у сфері представництва інтересів держави має допоміжний характер і основну роль згідно чинного законодавства України відіграють профільні органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, які самостійно звертаються до суду.
Згідно положень ч. 1ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних правовідносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
З метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з дотриманням вимог процесуального закону, та зобов'язаний надати суду документи, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) повинен визначити, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві (заяві) необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99).
Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому ч. 2 або 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру».
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Зазначені обставини повинні перевірятися судом при зверненні прокурора з відповідною заявою або скаргою до суду.
Таке право, в тому числі право подавати позов (заяву), прокурор має лише, якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження.
Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Суд враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).
Пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Крім того, згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні №12018110240000624 від 24.09.2018 потерпілою стороною зазначено Державне підприємство “Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп” та жодним чином не вказується, що шкоду кримінальним правопорушенням завдано Великокаратульській сільській раді.
Представник Державного підприємства “Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп” в судові засідання не з'являється, щодо підтримання позову поданого в його інтересах прокурором позицію суду не висловлює.
Однак до суду з'являється представник Великокаратульської сільської ради. Оскільки потерпілою стороною вказану сільську раду не визнано, Великокаратульська сільська рада не може бути належним позивачем.
У суду також відсутні підтвердження, що Державне підприємство “Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп” підтримує позовні вимоги.
Частиною 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, встановлено, що позовна заява повертається, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи;
Згідно ч.5 ст. 185 ЦПК України, суд повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Оскільки на момент подачі прокурором позову в судовому засіданні був відсутній представник Державного підприємства “Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп”, їм було направлено позовну заяву для ознайомлення, а справу відкладено.
За вказаних обставин п'ять днів для повернення позову, суд вважає, що потрібно відраховувати з 20.03.2019 року, оскільки на даний день було відкладено розгляд кримінального провадження, в рамках якого прокурор заявляв цивільний позов в зв'язку із неявкою особи в інтересах якої звертався прокурор.
За таких обставин, керуючись ст.185 ЦПК України, -
Цивільний позов прокурора Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської прокуратури ОСОБА_2 в інтересах держави в особі: державного підприємства “Переяслав-Хмельницький державний лісгосп”, Великокаратульська сільська рада до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, який заявлено в рамках кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 246 КК України повернути прокурору ОСОБА_2 , разом з доданими до нього документами.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1