19 березня 2019 року Справа № 280/1115/19 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. , розглянувши у письмовому провадженні заяву
Головного управління ДФС у Запорізькій області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,-
15.03.2019 о 16 год. 10 хв. Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1, застосованого на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Запорізькій області від 15.03.2019.
Ухвалою суду від 18.03.2019 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду на 19.03.2019 року.
Представником заявника подано клопотання (вх. №10723 від 19.03.2019) про розгляд справи у письмовому провадженні.
Представник платника податків до суду не прибув, 18.03.2019 подав письмовий відзив на заяву органів та доходів. Вважає, що заявником пропущено строк звернення до суду із цією заявою, а також порушено порядок проведення та спосіб перевірки.
За правилами пункту 2 частини 1 статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється зокрема на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 283 КАС України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Суд звертає увагу заявника на те, що спір про право в контексті статті 283 КАС України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених вищевказаною статтею кодексу.
Представником ФОП ОСОБА_1 подано до суду відзив, згідно з яким відповідач не погоджується з діями заявника щодо порядку проведення перевірки. Вказує, що представником ФОП ОСОБА_1 відмовлено посадовій особі контролюючого органу в допуску до перевірки про що було зроблене відповідне письмове застереження в Акті №73/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 06.03.2019, складеному за наслідками недопуску. Додатково представником ФОП ОСОБА_1 складено Акт про недопуск до перевірки від 06.03.2019, копію якого надано до матеріалів справи, в якому посилається на порушення з боку контролюючого органу, зокрема несвоєчасне направлення наказу про проведення перевірки.
Дослідивши матеріали справ суд з'ясував наступне.
Як зазначено у пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;
Відповідно до п.94.5 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним.
Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.
Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Згідно з п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
До заяви додано Рішення заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області від 15.03.2019, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ФОП ОСОБА_1, що перебуває (розміщене, зберігається) на рахунках в установах Банку: АТ «МетаБанк», Казначейство України, Запорізьке РУ АТ КБ «Приватбанк».
Вказане Рішення прийнято на підставі звернення та доданих до нього матеріалів підрозділу контролюючого органу управління податків та зборів з фізичних осіб про застосування адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1.
Як зазначено у п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта. У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього (п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України).
За змістом Акту №73/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 06.03.2019 про відмову в допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки, представник ФОП ОСОБА_1 відмовив посадовій особі контролюючого органу в допуску до перевірки з посиланням на п.77.4 ст. 77 Податкового кодексу України та вказано, що більш детально правову позицію викладено в Акті про недопуск до перевірки від 06.03.2019, який додатково наданий до Акту складеного представником ГУ ДФС.
З урахуванням зазначеного, підстави, передбачені пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України, контролюючим органом документально - не доведені.
Суд приходить до висновку, що з матеріалів справи та наведеного вбачається спір про право, а тому справа не підлягає розгляду в порядку, встановленому статтею 283 КАС України.
Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим адміністративним судом України в листі №149/11/13-11 від 02.02.2011, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Зокрема, платник податків може заперечувати законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо (п.9 Листа).
Аналогічного виснвоку дійшов Верховний Суд зокрема у постанові від 25.01.2019 по справі №808/2981/14. Зкрема у вказаній постанові зазначено, що спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, визначених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, тощо.
Оскільки наявність спору про право унеможливлює розгляд відповідних вимог в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за зверненням податкового органу, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статями, 238, 243, 256, 283 КАС України, суд -
Провадження по справі №280/1115/19 за заявою Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (70545, с.Преображенка, Оріхівський район, Запорізька область, пров. Труда, б. 18) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - закрити.
Повторне звернення до суду з такою самою заявою не допускається.
Роз'яснити заявнику, що розгляд адміністративним судом такої справи можливий при подачі до суду адміністративного позову.
Ухвала набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 183-3, 254 КАС України.
Ухвала оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 183-3, 186 КАС України.
Суддя Н.В.Стрельнікова