Справа № 369/7516/18
Провадження № 2/369/409/19
Іменем України
09.01.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Дубас Т.В.,
при секретарі Ріпка Л.Ю.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справа дітей та сім'ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Орган опіки та піклування при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області, про визначення місця проживання дитини, -
В червні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до відповідача ОСОБА_3, третя особа: Служба у справа дітей та сім'ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Орган опіки та піклування при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області про визначення місця проживання дитини. Свої вимоги обґрунтував тим, що він, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб у 2016 році. Шлюб був зареєстрований Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, про що видано свідоцтво про шлюб 23 липня 2016 року, серія НОМЕР_1 і про що складено відповідний актовий запис № 165.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.06.2018 року шлюб між позивачем та ОСОБА_3 розірвано.
Від спільного подружжя у них народилась дитина - дівчинка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що 05 січня 2017 року складено відповідний актовий запис № 3 Виконавчим комітетом Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, видано свідоцтво серії НОМЕР_2.
Дитина проживає з позивачем за адресою, АДРЕСА_1, належним чином утримується, а також має все необхідне для розвитку і виховання.
Тому просив суд визначити, місце проживання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.06.2018 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.
17.08.2018 року відповідач ОСОБА_3 подала до суду відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву ОСОБА_3 зазначає, що вона ніколи не заперечувала проти побачення дитини і позивача, навпаки на її переконання для повноцінного виховання дитини участь позивача є обов'язковою і тому створювати перешкоди у побаченні дитини з позивачем вона не буде. Також зазначає, що дитина проживає постійно з нею за її адресою, а позивач іноді на вихідних, або у вільний від роботи час відвідує дитину та забирає дитину до себе додому. Фактичне місце проживання дитини разом з ОСОБА_3 за її адресою. Відповідач зазначає у своєму відзиві, що ОСОБА_1 відкрив поточний рахунок в банку для сплати аліментів для ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що дитина проживає з нею, в іншому випадку необхідності відкривати рахунок, вносити грошові кошти як «аліменти на забезпечення своєї дитини» у позивача не було б. Позивач забрав у відповідача медичну довідку та в супереч інтересам дитини і її заперечень залишив вказаний документ на зберігання у себе. Також без її відома у день коли позивач тимчасово відвіз дитину до себе до дому, позивач ризикуючи здоров'ям дитини зробив щеплення. Про даний факт відповідачу стало відому згодом від позивача. Також зазначає, що позивач у позовній заяві вказує, що проживає у будинку своєї матері, що підтверджує документально копією Договору дарування домоволодіння. Згідно з витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно житлова площа будинку складає 55,6 кв.м. Окрім цього позивач, стверджує, що у дитини за даною адресою нібито є окрема обладнана квартира з належними умовами. Проте, суду слід прийняти до уваги, що у будинку є лише 4 кімнати і наданий момент у них проживає 6 осіб, а окремої кімнати у дитини навіть якби вона там проживала не було б, через брак місця. ОСОБА_3 також зазначає, що у актах від 31.05.2018 року, 01.06.2018 року, 09.06.2018 року, 14.06.2018 року, які позивач подає до позову все-таки сказано, що дитина проживає разом з нею за її адресою. Просить суд звернути увагу, що надані фіскальні чеки позивачем до позовної заяви не є підписаними платником, а значить не є дійсними платіжними документами, платником по даних фіскальних чеках виступає «Томіна Маша», яка перераховувала готівкові кошти на ім'я невідомих фізичних осіб, отже позивач не має жодного відношення до даних операцій з переказу грошових коштів, а також дані фіскальні чеки зовсім не підтверджують витрати саме на їх спільну дитину, чеки за продукти відображають частину витрат на утримання дитини, чим позивач частково підтвердив виконання своїх батьківських обов'язків по утриманню дитини. Також зазначає, що вона вживала заходи досудового врегулювання спору, подавала заяву до Служби у справах сім'ї та дітей Органу опіки та піклування, яка розглянута та рекомендовано пройти процедуру сімейної медіації, на яку ОСОБА_1 погодився. У зв'язку з тим, що на даний час дитині лише 1 рік та 7 місяців, ОСОБА_3 не може піти на роботу оскільки має займатись вихованням дитини та її доглядом. Тому ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву просить суд у задоволені позовних вимог позивача відмовити повністю.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.11.2018 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги. Просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
У судовому засіданні відповідач та її представник заперечували проти позову та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судове засідання представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації у Київській області не з'явився. Направили до суду листа про розгляд справи у відсутності їх представника за наявними документами та доказами, враховуючи фактичні обставини справи та ухвалити рішення відповідно до діючого законодавства.
У судове засідання представник третьої особи Органу опіки та піклування при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області не з'явився. Направили до суду листа про розгляд справи у відсутності їх представник за наявними документами та доказами, враховуючи фактичні обставини справи та ухвалити рішення відповідно до діючого законодавства.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, знаходить що позов не підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб у 2016 році. Шлюб був зареєстрований Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, про що видано свідоцтво про шлюб 23 липня 2016 року, серія НОМЕР_3 і про що складено відповідний актовий запис № 165.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.06.2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.
Від спільного подружжя у них народилась дитина - дівчинка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що 05 січня 2017 року складено відповідний актовий запис № 3 Виконавчим комітетом Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, видано свідоцтво серії НОМЕР_2.
Згідно довідки форма № 3 витягу з будинкової книги про склад сім'ї та прописку від 08.06.2018 року № 259 ОСОБА_3 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 разом зі своєю донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до акту депутата Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про обстеження житлово-побутових умов сім'ї від 08.06.2018 року за адресою: АДРЕСА_2 фактично проживають ОСОБА_3 разом зі своєю донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Також зазначено, що родина проживає у приватному будинку, який належить матері відповідача. Умови проживання задовільні, але будинок потребує косметичного ремонту. У будинку створенні всі умови для проживання малолітніх дітей. У двох кімнатах де проживає ОСОБА_3 разом з донькою зроблений косметичний ремонт, під час подружнього життя з біологічним батьком дитини. Подружжя, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 разом з їх донькою ОСОБА_4 до 06 травня 2018 року проживали за вищевказаною адресою та вели спільне господарство, піклувались про свою дитину, дитина завжди охайна та доглянута, про що свідчать сусіди. З 07 травня 2018 року батько дитини, ОСОБА_1, з сім'єю не проживає, але регулярно їх навідує. Сім'я зарекомендувала себе з позитивної сторони, мати виконує батьківські обов'язки у повному обсязі.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд виходить з таких обставин.
Ст. 51 Конституції України кожному з подружжя гарантовані рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Нормами ч 1, ч. 2 ст. 161 цього Кодексу передбачено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей (ч. 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 171 СК України передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі "М.С. проти України" наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (рішення від 08 січня 2009 року у справі "Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії" та рішення від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України").
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, психологічний стан тощо. Найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).
Зібрані докази свідчать про те, що ОСОБА_3 постійно піклується про дитину, турбується про її здоров'я, бере участь у духовному та фізичному розвиткові.
За приписами ч. 4, ч. 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов'язаної з захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, органами опіки та піклування є районні, районі у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад. Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об'єднаних територіальних громад.
У висновку Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 18 жовтня 2018 року №Т 137701.2558.2 зазначено, що орган опіки і піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю - гр. ОСОБА_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2. Матері дитини не чинити жодних перешкод у спілкуванні батька з дитиною, сприяти тому, щоб дитина не була позбавлена піклування батька. Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов проживання від 08.06.2018, складено депутатом Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в будинку за вищевказаною адресою створено належні умови для проживання, навчання та розвитку дитини.
П. 72 Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов'язаної з захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, вказано, що під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. При вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.
Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку відмовити у задоволені позовних вимог.
Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. ст. 19, 141, 161 СК України, ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", ст. ст. 4, 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справа дітей та сім'ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Орган опіки та піклування при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області, про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Повний текст рішення складено 18.01.2019.
Суддя: Дубас Т.В.