Справа № 603/889/18
Провадження №2/603/98/2019
"13" березня 2019 р. м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Галіяна І. М.
секретаря судового засіданняБішко І.М.
розглянувши в судовому засіданні в залі суду цивільну справу
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат ОСОБА_2
відповідач: ОСОБА_3
предмет позову: стягнення додаткових витрат на дитину,
І. Зміст вимог та заперечень учасників справи.
Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 звернувсяв Монастириський районний суд Тернопільської області в інтересах ОСОБА_1 з вимогою до відповідача ОСОБА_3 про стягнення з відповідача в користь позивача понесені додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_4 в сумі 2600 грн. та стягнення з відповідача в користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 2000 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що28.01.2001 року позивачка уклала шлюб з відповідачем, який вони зареєстрували в Ковалівській сільській раді Монастириського району Тернопільської області, актовий запис №02.
За час шлюбу у них народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
31.05.2018 року згідно рішення Монастириського районного суду Тернопільської області шлюб між сторонами було розірвано.
17.08.2018 року рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області було вирішено стягувати з відповідача аліменти на користь позивача на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу). Даним рішенням було встановлено, що син ОСОБА_5 проживає разом із позивачем.
На даний час син ОСОБА_5 проживає разом із позивачем у будинку батька позивача в с.КовалівкаМонастириського району Тернопільської області.
Також, представник позивача в позовній заяві зазначає, що син сторін по справі навчається в Прикарпатському національному університеті імені ОСОБА_6 на 1 курсі, напрям підготовки «Середня освіта» англійська мова і література, державної форми навчання та проживає в гуртожитку за проживання в якому сина сторін по справі позивач здійснює оплату.
За проживання в гуртожитку 27.08.2018 року від імені ОСОБА_4, позивач сплатила 5200 грн.
ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.
Ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області Галіяна І.М. від 21.12.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
17.01.2019 року та 31.01.2019 року ухваламиМонастириського районного суду Тернопільської області підготовче судове засідання відкладено.
11.02.2019 року ухвалою Монастириськогорайонного суду Тернопільської області підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 28.02.2019 року розгляд справи відкладено.
13.03.2019 року Монастириським районним судом Тернопільської області постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
ІІІ. Позиції сторін.
На час оплати коштів на проживання в гуртожитку, син ОСОБА_5 був неповнолітнім оскільки йому було 17 років, а тому позивач пропонує стягнути з відповідача половину додаткових витрат, які вона понесла за оплату гуртожитку на період навчання 2018 року - 2600 грн.
Позивач в судове засідання не з'явилася, проте представником позивача через канцелярію суду було подано заяву про розгляд справи в його відсутності та без участі позивача - ОСОБА_1, позовні вимоги підтримують повністю, проти винесення заочного рішення не заперечують.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення , яке було одержане 12.02.2019 року. Також, судом вживались заходи для належного його повідомлення за допомогою розміщення повідомлення на WEB сторінці Монастириського районного суду Тернопільської області, про причини неявки суд не повідомив, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався та суду не надіслав.
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), а тому суд, дослідивши матеріали справи не вбачає підстав для відкладення справи і вважає можливим розглянути її на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували в шлюбних відносинах з 26.01.2001 року.
За час шлюбу у них народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії І-ИД №010496 виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Монастириського районного управління юстиції Тернопільської області 25.06.2005 року повторно.
31.05.2018 року згідно рішення Монастириського районного суду Тернопільської області шлюб між сторонами було розірвано (Справа №603/241/18).
17.08.2018 року рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області було вирішено стягувати з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу) (Справа №603/316/18).
ОСОБА_4 - син сторін по справі, навчається на 1 курсі Прикарпатського національного університету імені ОСОБА_6 на факультеті іноземних мов напряму підготовки «Середня освіта» (англійська мова і література) денної державної форми навчання, що підтверджується довідкою №957 від 07.09.2018 року (а.с.9) та повідомленням №01-15/02/2124 від 18.12.2018 року (а.с.29).
Також, судом встановлено, що ОСОБА_4 проживає в гуртожитку №1 університету за проживання в якому здійснено оплату в сумі 5200 грн. 00 коп. 28.08.2018 року за період: вересень 2018 року - червень 2019 року, що підтверджується повідомленням Прикарпатського національного університету імені ОСОБА_6 №01-15/02/2124 від 18.12.2018 року (а.с.29), квитанцією №0 0 НОМЕР_1 1 про оплату в відділенні «ПриватБанк» 27.08.2018 року (а.с.10), частину з яких, а саме 2600 грн., представник позивача просить стягнути з відповідача в користь позивача.
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.
Частиною 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того,чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що сторони мають рівні права та обов'язки по утриманні та матеріальному забезпеченні дітей, а отже зобов'язані утримувати своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно дост. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору, до такого висновку дійшла Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в Ухвалі від 16.12.2009 року № 6-20478св09.
Вказане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї, в даному випадку у зв'язку із навчанням, оскільки дитина навчається в Прикарпатському національному університеті імені ОСОБА_6 в м.Івано-Франківськ та проживає в гуртожитку №1 університету за проживання в якому здійснюється оплата. Розмір коштів, що стягуються на додаткові витрати, не може бути більше самих додаткових витрат.
Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі Конвенції про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 Верховний Суд України зробив правовий висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і стягненні аліментів відповідно до ст.ст. 181, 182 СК України. У випадку, коли матеріальне положення батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, додаткові витрати можуть бути компенсовані лише частково. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Батьки беруть участь у додаткових витратах на дитину рівною мірою, сторона, що звертається з вимогою про відшкодування вже зроблених додаткових витрат або з вимогою про їхнє попереднє фінансування, має надати суду докази фактично понесених або майбутніх витрат, їхній розрахунок й обґрунтування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Визначаючи розмір додаткових витрат на утримання дитини, відповідно до ст. 182 СК України, суд враховує відсутність даних про незадовільний стан здоров'я відповідача та його матеріальне становище, враховує вік дитини, яка є неповнолітньою і на час оплати коштів їй виповнилося 17 років, відсутність даних про систематичний офіційний дохід відповідача, що не дає змоги відстежити та проконтролювати його розмір та місце роботи, відсутності у відповідача на утриманні інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей.
Суд, враховуючи наведене та виходячи з принципу справедливості, розумності, рівності прав як позивача так і відповідача щодо утримання, виховання дитини, а також обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача половини додаткових витрат понесених позивачем на проживання дитини в гуртожитку №1 університету, а саме в розмірі 2600 грн.
Щодо стягнення з відповідача в користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн. суд зазначає наступне.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно ст. 17 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до роз'яснень викладених в п. 48 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так позивачем на підтвердження одержання правничої допомоги адвоката суду надано:
-Договір про надання правової допомоги від 07.12.2018 року (а.с.17);
-Додаткова угода до договору про надання правової допомоги від 07.12.2018 року (розрахунок) за підготовку документів, позовної заяви про стягнення додаткових витрат на дитину, адвокатського запиту, консультації, з розрахунком вартості 2048 грн. з яких позивачем фактично оплачено 2000 грн.;
-Квитанція до прибуткового касового ордеру №18 від 10.12.2018 року про оплату 2000 грн. за надання правової допомоги.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обсяг правничої допомоги є доведеним, а розмір витрат на правничу допомогу співмірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приписами ч. 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, такі судові витрати стягуються з другої сторони.
Судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, оскільки з позивача відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» за подання зазначеного позову судовий збір не справляється.
Отже, з відповідача - ОСОБА_3 підлягає стягненню в користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 51, 124 Конституції України, ст. ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 141, 150, 180, 185 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 додаткові витрати на дитину - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 понесені нею додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 2600 (дві тисячі шістсот) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі ухвалення заочного рішення за відсутності учасників справи протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається позивачем безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення а у разі ухвалення заочного рішення за відсутності учасників справи протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.
У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення чи ухвалення рішення за відсутності учасників справи або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено 20.03.2019 року.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (паспорт серії НЮ №049759, ІПН НОМЕР_2) проживаючої (зареєстрованої) за адресою: с.КовалівкаМонастириський район Тернопільська область.
Представник позивача: адвокат ОСОБА_2 (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №701, Ордер на надання правової допомоги серії ТР №050900, Договір про надання правової допомоги від 07.12.2018 року), місцезнаходження якого: вул.С.Бандери №1 м.Монастириська Тернопільська область
Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, (паспорт серії НЮ №247148, ІПН НОМЕР_3), проживаючого (зареєстрованого) за адресою: с.Ковалівка Монастириський район Тернопільська область.
Суддя ОСОБА_7