про відмову у відкритті провадження у справі
19.03.2019 р. Справа № 914/474/19
Суддя Березяк Н.Є., розглянувши матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю - Телерадіокомпанія «Міст ТБ», м. Львів, Україна,
до відповідача:SPACE COMMUNICATION LTD. (ISRAEL), («Спейс-коммюнікейшнс Лтд.», Ізраїль, ОСОБА_1 52521, Менахем Беджін стріт, Гібор Спорт Білдінг, 7),
про: визнання недійсним арбітражного застереження.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю - Телерадіокомпанія «Міст ТБ» до SPACE COMMUNICATION LTD. (ISRAEL), («Спейс-коммюнікейшнс Лтд.») про визнання недійсним арбітражного застереження.
Проаналізувавши подані матеріали, судом встановлено, що заявник звернувся до господарського суду із даним позовом про визнання недійсним арбітражного застереження, викладеного в п. 12.2 Договору про надання послуг космічного сегменту від 02.04.2009, оскільки таке звернення передбачає звернення до не існуючої інстанції. Окрім того, з поданих матеріалів вбачається, що позивач оскаржує пункт договору, одним із сторін якого є іноземний суб'єкт господарювання - SPACE COMMUNICATION LTD. (ISRAEL), («Спейс-коммюнікейшнс Лтд.», місцем реєстрації якого є - Ізраїль, ОСОБА_1 52521, Менахем Беджін стріт, Гібор Спорт Білдінг, 7, реєстраційний номер - 51-139604-6, Договір про надання послуг космічного сегменту від 02.04.2009, укладений між ТзОВ - Телерадіокомпанія «Міст ТБ» до SPACE COMMUNICATION LTD. (ISRAEL), («Спейс-коммюнікейшнс Лтд.»).
Господарським процесуальним кодексом України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 3 ГПК України).
Згідно з статтею 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності.
Відповідно до статті 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Статтею 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, цей Закон застосовується, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.
Згідно з приписами частини першої статті 75 вказаного Закону підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у ст.76 цього Закону.
Як унормовано пунктами 1 та 2 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.
Статтею 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначені випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України. Спір у даній справі не відносить до випадків виключної підсудності, наведених в цій статті.
Статтею 78 вказаного Закону передбачено, що компетенція інших органів України щодо розгляду справ з іноземним елементом визначається законами України з урахуванням ст.ст. 75 - 77 цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті першої Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.
Згідно з приписами ст. 2 вказаного Закону «арбітраж» - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.
Статтею 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» встановлено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, електронними повідомленнями, якщо інформація, що міститься в них, є доступною для подальшого використання, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.
Відповідно до ст.8 вказаного Закону суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Як вбачається з п. 12.2. Договору про надання послуг космічного сегменту від 02.04.2009, будь-який спір, що виникає у зв'язку з виконанням даного Договору, у випадку недосягнення сторонами згоди щодо його вирішення шляхом переговорів, який не може бути врегульовано дружелюбно, передається на розгляд та остаточне вирішення в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ) із застосуванням матеріального права України. Сторони домовились, що судовий процес проводитиметься на Англійській мові. Спір вирішується одним арбітром. Арбітражний розгляд повинен проводитися при взаємній згоді щодо одного арбітра, який буде обраний Сторонами з офіційного списку сертифікованих арбітрів Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті. Сторони згодні з тим, що в процесі розгляду та вирішення спору буде застосовуватись регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ). Сторона, яка має намір передати спір на вирішення арбітражу, повинна повідомити про це іншу Сторону рекомендованими листами, вкачавши в них ім'я, прізвище та адресу арбітра, обраного нею зі списку арбітрів Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, а також предмет спору. Арбітражне рішення має бути винесене керуючись положеннями норм матеріального права України у відповідності до умов даного Договору не пізніше протягом трьох місяців з дати обрання визначеного Сторонами арбітра. Сторони домовились про виключення спорів про підсудність щодо даного Договору в судах загальної юрисдикції та господарських судах України.
Однак, позивач у позові вказує, що англомовна версія договору, яка є пріоритетною при наявності спору, містить назву арбітражу - який: 1) не існує; 2) не містить інформації про знаходження арбітражу; 3) не містить інформації про регламент, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд.
Проаналізувавши п. 12.2. Договору про надання послуг космічного сегменту від 02.04.2009, в англомовну варіанті, судом встановлено: 1) в наведеному пункті міститься інформація про назву арбітражу та місце знаходження - International Commercial Arbitration Court at Commerce - Industry of Ukraine (Kyiv) (українською - Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ)); 2) реченням 4 вказаного пункту між сторонами спору узгоджено, що: «Тhе Parties agree that in the review process and dispute resolution will apply the rules of International Commercial Arbitration Court at Commerce - Industry of Ukraine (Kyiv)» - українською - «Сторони згідні з тим, що в процесі розгляду та вирішення спору буде застосовуватись регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ)».
З наведеного судом встановлено, що інформація, що міститься у англомовному варіанті тексті договору та україномовному варіанті є однаковою за своїх змістом, і не містить різних за змістом понять, визначень, тощо. А тому доводи позивача, в цій частині є необґрунтованими.
При цьому позивач не надає доказів недійсності, втрати чинності чи неможливості виконання умов Договору, в частині дотримання умов передбачених п. 12.2. (докази звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ) з вказаним позовом, чи інших доказів, що підтверджують неможливість звернення до арбітражного суду, тощо).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що підсудність даного спору сторони оспорюваного Договору не віднесли до підсудності державних судів України.
ОСОБА_2 Верховного суду у п. 37 постанови від 28.08.2018 у справі №906/493/16, зазначає, таке:
- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;
- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;
- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов'язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.
Господарський суд, аналізуючи зазначені висновки ВП ВС викладені у вказаній постанові, на які посилається позивач, як на обґрунтованість своїх вимог, не правильно застосовує наведені у зазначеній постанові висновки, адже, у даному випадку є чітко вказаний арбітраж, чітко вказано його місце знаходження, законодавство на підставі якого необхідно розглядати спори між сторонами договору та посилання на правила за якими повинні розглядатись спори. Враховуючи наведене, у зв'язку з відсутністю будь-яких доказів, окрім посилань у тексті позову, суд вважає зазначені доводи безпідставними.
Додатково, відповідно до п. 1 ст. ІІ Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, п. 1 ст. IV Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, ст.9 Конституції України, ч. 2 ст. 13, ст.ст. 15, 526 ЦК України, державний суд не може нехтувати як визначеними сторонами умовами договору, так і положеннями законодавства, які визначають обов'язковість виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору.
Згідно з статтею 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958, ратифікована Українською ССР 10.08.1960) кожна договірна Держава визнає письмову угоду, відповідно до якої сторони зобов'язуються передавати в арбітраж всі або деякі спори, які виникли чи можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-яким конкретним договором. Термін «письмова угода» включає арбітражне застереження в договорі або арбітражну угоду, підписані сторонами. Суд договірної Держави, якщо до нього надходить позов з питання, за яким сторони уклали угоду, що передбачається цією статтею, повинен, на прохання однієї зі сторін, направити сторони до арбітражу, якщо не буде встановлено, що згадана угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
У пункті 5 Роз'яснення Вищого господарського суду України №04-5/608 від 31.05.2002 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» зазначено, що господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.
Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958).
Названа норма узгоджується з вимогами статті 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Однак, суд повторно зазначає, що вказані умови у даному випадку відсутні, а тому, провадження у даній справ не може бути відкритим господарським судом за наявності укладеного між сторонами арбітражного застереження, яке не є недійсним, є чинним та може бути виконаним.
Як вже вказувалось, відповідно до ст.7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу в арбітраж усіх або визначених спорів, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з конкретними правовідносинами, незалежно від того, мають вони договірний характер чи ні.
Відповідно до п.2 ст. І Європейської конвенції 1961 арбітражна угода включає арбітражне застереження у письмовій угоді або окрему арбітражну угоду про передачу спорів на розгляд арбітражу. Відповідно до п. 2 ст. II Нью-Йоркської конвенції 1958 арбітражна угода включає арбітражне застереження в договорі або арбітражну угоду, підписану сторонами, чи таку, що міститься в обміні листами чи телеграмами.
Міжнародний комерційний арбітраж є механізмом, який дозволяє врегулювати спори, що виникають між учасниками міжнародного комерційного обігу. У світі не існує якогось загального суду, який дозволив би розглядати ці спори. Більше того, не існує загального права, яке б регулювало ті чи інші міжнародні комерційні відносини. І тим більше не існує загального для всіх процесуального регламенту, який дозволив би здійснювати правосуддя.
Сама природа міжнародних комерційних відносин, яка базується на рівності сторін, договірних засадах таких відносин та власне на свободі договору, спричинила виникнення системи міжнародних комерційних арбітражів, які на відміну від системи державних та міждержавних судових установ базуються на волі сторін, договірних засадах.
Міжнародні комерційні арбітражі, на відміну від державних судів, формуються на договірній основі, сторони можуть обирати арбітрів (арбітра), який взагалі може бути не юристом, а спеціалістом в тому чи іншому господарському напрямку, сторони взагалі можуть виключити спір з під дії права і вирішити його по справедливості (exaequo et bono).
Під арбітражним застереженням розуміють арбітражну угоду, яка безпосередньо міститься в умовах контракту, є його невід'ємною частиною і розповсюджує свою дію тільки на спори відносно цього контракту. Вона робиться під час укладання контракту, сторони заздалегідь знають, що спори за цим контрактом будуть розглядатись певним міжнародним комерційним арбітражем.
Згідно з положенням ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору. Винесення третейським судом рішення про недійсність договору не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження.
Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантії того, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження робить неможливим звернення до державних судових установ.
У п. 2 ст. 21 Регламенту ЮНСІТРАЛ передбачено, що арбітражний суд компетентний установлювати наявність або дійсність договору, частиною якого є арбітражне застереження. Арбітражне застереження, що є частиною договору і передбачає арбітражний розгляд відповідно до Регламенту, має розглядатися як угода, що не залежить від інших умов цього договору. Визнання арбітражним судом нікчемності договору не тягне за собою автоматично недійсність арбітражного застереження.
Отже, з урахуванням наведеного та того, що згідно з п.12.2. Договору про надання послуг космічного сегменту від 02.04.2009 сторони досягли згоди, що вирішення спорів передається на розгляд та остаточне вирішення в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ) із застосуванням матеріального права України; Сторони згодні з тим, що в процесі розгляду та вирішення спору буде застосовуватись регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ); Сторони домовились про виключення спорів про підсудність щодо даного Договору в судах загальної юрисдикції та господарських судах України; позов про визнання недійсним арбітражного застереження, повинен розглядатись саме арбітражем згідно вчиненого у вказаному договорі арбітражного застереження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у даній справі.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 3, 20, 175, 234, 365, 366 Господарського процесуального кодексу України
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю - Телерадіокомпанія «Міст ТБ» до SPACE COMMUNICATION LTD. (ISRAEL), («Спейс-коммюнікейшнс Лтд.») про визнання недійсним арбітражного застереження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Березяк Н.Є.