79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.03.2019 Справа №914/2219/18
За позовом Приватного малого підприємства “Експрес”, смт. Краковець, Яворівський р-н, Львівська обл.
до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Галшляхбуд”, м. Львів
про стягнення заборгованості за Договором поставки нафтопродуктів №0108/16 від 01.08.2016 в розмірі 374127,85 грн
Суддя Ділай У.І.
Секретар Куць М.Я.
За участі представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_2 - представник (Ордер №049051 від 17.01.2019)
Від відповідача: не з'явився
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.
На розгляд Господарського суду Львівської області справа за позовом Приватного малого підприємства “Експрес”, до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Галшляхбуд”, про стягнення заборгованості за Договором поставки нафтопродуктів №0108/16 від 01.08.2016 в розмірі 374127,85 грн.
Ухвалою суду від 05.12.2018 позовну заяву Приватного малого підприємства “Експрес”, №б/н від 29.11.2018 залишено без руху.
18.12.2018 за вх.№48453/18 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 21.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 17.01.2019.
Представник позивача в судовому засіданні 17.01.2019 надав суду усні пояснення, просив позовні вимоги задоволити.
Відповідач в судове засідання 17.01.2019 явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 17.01.2019 підготовче судове засідання відкладено на 19.02.2019.
07.02.2019 за вх.№357/19 від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Галшляхбуд” в користь Приватного малого підприємства “Експрес” борг в сумі 260 263,00 (двісті шістдесят тисяч двісті шістдесят три гривні 00 копійок) грн., штрафні санкції в сумі 77350,04 (сімдесят сім тисяч триста п'ятдесят гривень 04 копійки) та судовий збір.
Представник позивача в судовому засіданні 19.02.2019 надав суду усні пояснення, просив позовні вимоги задоволити.
Відповідач в судове засідання 19.02.2019 явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою від 19.02.2019 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 12.03.2019.
Представник позивача в судовому засіданні 12.03.2019 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 12.03.2019 не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Поштові конверти, направлені відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві повернуті поштовим відділенням до суду.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача зазначено: 79041, м. Львів, вул. Окружна, 26. На таку ж адресу скеровувались судом ухвали у даній справі.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання скаржником (стороною) кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
В процесі розгляду матеріалів справи суд -
встановив:
01 серпня 2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки нафтопродуктів № 0108/16, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався поставити покупцеві нафтопродукцію, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію в порядку та на умовах передбачених даним договором.
У пукнті 4.1 договору сторони узгодили, що вартість продукції кожної партії визначається в рахунку на оплату або видатковій накладні, або акті прийому - передачі.
Покупець проводить оплату продукції шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Датою перерахування коштів вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.5 договору).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 882 645,00 грн, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним між сторонами спору (копія долучена до матеріалів справи).
Позивач виконав взяті зобов'язання щодо поставки товару відповідачу. Натомість, відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію, в результаті утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 260 263,00 грн відповідно до видаткової накладної №950 від 11.11.2017, видаткової накладної №973 від 18.11.2017, видаткової накладної №950 від 11.11.2017 (копії долучені до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).
19 вересня 2018 року позивач направляв відповідачу претензію про оплату простроченої заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості поставленої продукції, відтак ПМП «Експрес» подало позов до господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 260 263,00 грн основного боргу, 20104,91грн. інфляційних втрат, 9818,03грн 3% річних, 47427,10грн пені (відповідно до клопотання про зменшення позовних вимог).
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки нафтопродуктів № 0108/16 від 01.08.2016, у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.
За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копіями видаткових накладних, долучених до матеріалів справи (оригінал оглянуто в судом). Відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково, в результаті утворилась заборгованість в розмірі в сумі 260 263,00 грн.
Підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідач про дійсність поставки та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 260 263,00 грн.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивач правомірно просить 9818,03грн 3% річних (відповідно до клопотання про зменшення позовних вимог).
Стосовно вимоги про стягнення суми інфляційних нарахувань, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що позивач допустив арифметичні помилки. За розрахунком суду з відповідача підлягає до стягнення 18182,65грн інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 47427,10грн пені суд зазначає наступне.
За умовами п. 5.2 договору, у разі порушення Покупцем строків оплати поставленої продукції та витрат, пов'язаних з постачанням Продукції, сплачує Постачальникові пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до положень п. 5.2 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», судом встановлено, що позивач правомірно просить стягнути 47427,10грн суми пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на останнього, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 4, 7 ,13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Галшляхбуд” (79041, м. Львів, вул. Окружна, 26, ідентифікаційний код 40211713) на користь Приватного малого підприємства “Експрес” (81033, Львівська область, Яворівський район, смт. Краковець, вул. Шухевича, 4, ідентифікаційний код 30253563) 260 263,00 грн основного боргу, 9818,03грн 3% річних 47427,10грн пені, 18182,65грн інфляційних втрат та 5035,36грн судового збору.
3.В задоволенні стягнення 1922,26грн інфляційних втрат відмовити.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст складено 20.03.2019.
Суддя Ділай У.І.