ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.03.2019Справа № 910/17436/18
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні
справу № 910/17436/18
за позовом Міністерства оборони України;
до концерну "Техвоєнсервіс";
про стягнення 12592,80 грн.
Без виклику учасників справи.
Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до концерну "Техвоєнсервіс" про стягнення 12 592,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору про закупівлю послуг за державні кошти № 341/16/14 від 18.09.2017р. в частині строків виконання зобов'язань за договором, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 12592,80 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.12.2018р. відкрито провадження у справі №910/17436/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, суд зобов'язав відповідача у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; докази направлення відзиву всім учасникам справи. Також, суд встановив строк на подачу заяв, клопотань до 01.02.2019р.
01.02.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява, в якій останній зазначає про те, що 26.12.2018р. позивач супровідним листом від 26.12.2018р. за № 341/11/8546 надав через канцелярію концерну "Техвоєнсервіс" тільки додатки до позовної заяви без самого тексту позовної заяви, що підтверджується вхідним штампом канцелярії концерну про отримання тільки 28 аркушів, відповідно це є порушенням приписів ст. 172 ГПК України, у зв'язку з чим відповідач просив суд залишити позов без руху.
У зв'язку з викладеним, ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.02.2019р. позовну заяву Міністерства оборони України до концерну "Техвоєнсервіс" про стягнення 12 592,80 грн. залишено без руху.
18.02.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 05.02.2019р. з дотриманням строків, встановлених судом на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.02.2019р. продовжено розгляд справи № 910/17436/18 в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Звернуто увагу сторін на необхідність виконання вимог ухвали від 27.12.2018р.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Станом на 20.03.2019р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
18.09.2017р. між Міністерством оборони України (далі - замовник) в особі Начальника Центрального управління продовольчого забезпечення Збройних Сил України Тилу Збройних Сил України Куклюка Миколи Миколайовича та концерном "Техвоєнсервіс" (далі - виконавець) було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти (послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення ) №341/16/14 (далі - договір), відповідно до умов п.1.1 якого виконавець зобов'язувався до 01.12.2017 року надати замовнику послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення (50630000-0) (регламентний ремонт транспортних засобів спеціального призначення автопаливозаправників АТЗ-4,0-131), (далі - Виріб) в термін за обсягом та цінами, зазначеними в специфікації надання послуг (додаток 1 до договору), який є невід'ємною частиною договору, а замовник прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах та у порядку, визначеному цим договором.
Відповідно до п.3.1 договору, ціна договору становить 492 999,84 грн. з ПДВ.
За умовами п. 4.1. договору, розрахунок (розрахунки) здійснюються замовником шляхом повної (часткової) оплати наданих послуг за специфікацією надання послуг (додаток 1 до договору).
Замовник оплачує виконані та прийняті послуги за договірною ціною, встановленою сторонами і зафіксованою у протоколі (протоколах) погодження договірної ціни (додаток 2 до договору) та затвердженого замовником на підставі прийнятих фактичних витрат, пов'язаних з виконанням зобов'язань за договором з урахуванням встановленого договором рівня прибутку.
Так, сторонами було підписано Специфікацію до договору, згідно якої вартість послуг за договором складає 492 999,84 грн., при цьому послуги повинні були бути надані до 01.12.2017 року.
При цьому, 21.12.2017р. між сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 до договору, якою внесено зміни в п.3.1 договору щодо ціни договору, яка склала 262 350,00 грн. з ПДВ.
Також, сторонами 21.12.2017р. було підписано Специфікацію до договору, згідно якої вартість послуг за договором складає 262 350,00 грн., при цьому послуги повинні були бути надані до 01.12.2017 року.
Проте, відповідач взяті на себе зобов'язань за договором не виконав.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензіями за вих. № 341/4/4/2251 від 14.12.2017р. та №341/4/4/2345 від 29.12.2017р. з вимогою про оплату пені в сумі 12 592,80 грн. за порушення строку виконання зобов'язання.
У відповідь на вказані претензії відповідач у листах за вих. №225/К/93-5 від 05.02.2018р. та № 225/К/197-1 від 15.03.2018р. погоджувався у добровільному порядку сплатити штрафні санкції в розмірі 12 592,80 грн.
Проте, вищезазначені вимоги були залишені відповідачем без задоволення.
26.12.2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 про розірвання договору №341/16/14 від 18.09.2017р..
Доказів виконання своїх зобов'язань у строк, передбачений умовами договору, відповідачем суду не надано.
Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором щодо своєчасного та повного надання послуг, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього за прострочення виконання зобов'язання 12 592,80 грн. - пені.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, виходячи з умов договору, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На підставі вищевикладених норм закону та умов договору, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань з надання послуг у визначений договором строк, позивач просить стягнути з відповідача 12 592,80 грн. пені, що нарахована ним за період з 03.12.2017 року по 26.12.2017 року, виходячи з суми договору 524 700,00 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що строк надання послуг за договором настав, приймаючи до уваги, те що доказів виконання послуг в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача пені.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п.7.2 договору, за порушення строків надання послуг з вини виконавця останнім сплачується пеня у розмірі 0,1 відсотка від ціни ненаданих послуг (з ПДВ) за кожний день прострочення поза встановлені договором строки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вказаної вартості.
Суд, здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 6296,40 грн., згідно з уточненим розрахунком суду, з урахуванням того, що вартість ненаданих послуг становить, згідно п. 3.1. договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 21.12.2017р.) та специфікації, 262 350,00 грн., а не 524 700,00 грн., як зазначено позивачем у доданому до позовної заяви розрахунку.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором щодо надання послуг належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з концерну "Техвоєнсервіс" (юридична адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24; 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 33689867) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) 6296 грн. 40 коп. - пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 881 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено та підписано: 20.03.2019р.
Суддя А.І. Привалов