ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.03.2019Справа № 910/12454/14
Господарський суд міста Києва у складі: суддя Картавцева Ю.В. (гол.), судді Босий В.П. та Щербаков С.О., розглянувши заяву Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 у справі № 910/12454/14
за позовом Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного
комітету України
до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України
"Інформ-Ресурси"
про стягнення 68 000 грн. штрафу та 68 000, 00 грн. пені,
Представники:
від позивача: Прохоров Є.І.
від відповідача: не з'явився
Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" про стягнення штрафу в розмірі 68 000,00 грн. та 68 000,00 грн. пені (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), внаслідок прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2014 р. № 12-рш.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 у справі №910/12454/14 (колегія суддів у складі: суддя Картавцева Ю.В. (гол.), судді Босий В.П. та Отрош І.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
22.02.2019 через відділ діловодства суду від Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 у справі № 910/12454/14, яка обґрунтована тим, що постановою Верховного Суду від 01.02.2019 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2014, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 (на підставі яких було ухвалено рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 у справі №910/12454/14) та Вищого адміністративного суду України від 17.11.2016 скасовано, провадження у справі закрито. З огляду на наведене, заявник просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 у справі №910/12454/14 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
15.12.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, яким Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції. У відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 323 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до суду, передається судді, колегії суддів, які визначаються у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.
Згідно з ч. 15 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складі колегії суддів. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегія суддів для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною першою цієї статті. Розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою, якщо рішення, що переглядається, ухвалено відповідно палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 у справі № 910/12454/14 передано колегії суддів у складі: суддя Картавцева Ю.В. (гол.), судді Босий В.П., Щербаков С.О.
Суд, дослідивши матеріали заяви Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 у справі № 910/12454/14, дійшов висновку про відповідність останньої вимогам ст. 322 Господарського процесуального кодексу України та наявність підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України, заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 суд ухвалив: прийняти заяву Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 у справі № 910/12454/14 до розгляду та відкрити провадження за нововиявленими обставинами; судове засідання призначити на 19.03.2019.
18.03.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що право представляти інтереси відповідача новому представнику надано 11.03.2018, для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, відповідач просить суд відкласти розгляд справи.
У судове засідання 19.03.2019 з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду заяви, враховуючи заперечення позивача, суд зазначає, що відповідачем не наведено тих обставин, наявність яких відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України може бути підставою для відкладення розгляду заяви. Зокрема, відповідачем до клопотання не надано жодних доказів на підтвердження викладеного у клопотанні. Крім того, з повідомлення про вручення №0103049019029, відповідачем отримано копію ухвали суду від 27.02.2019, якою призначено судове засідання, 04.03.2019, тобто представник відповідача, в тому числі, керівник, вправі був ознайомитись з матеріалами справи до судового засідання. В той же час, станом на 19.03.2019 відповідачем не було подано жодного клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. За наведених обставин, у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду заяви судом відмовлено.
У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на заяву Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 у справі № 910/12454/14.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У судовому засіданні 19.03.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та дослідивши докази, суд
Рішенням Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2014 № 12-рш у справі № 03/56-13 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення) визнано, що Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" займало монопольне (домінуюче) становище на ринках послуг по зберіганню тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках в територіальних межах м. Запоріжжя з березня 2012 року по листопад 2013 року; м. Василівка у період з серпня 2012 року по листопад 2013 року, м. Бердянська у період з травня 2013 року по листопад 2013 року (п.1); визнано дії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси", що полягають у встановленні та застосуванні необґрунтованих тарифів на послугу по зберіганню транспортних засобів на спеціальних майданчиках, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 1 ч. 2 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг по зберіганню тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (п.2).
Відповідно до п. 3. резолютивної частини Рішення, на Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" було накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення Антимонопольного комітету України, надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Матеріалами справи підтверджується, що копію Рішення було вручено відповідачу 08.04.2014.
З огляду на те, що відповідачем сума штрафу сплачена не була, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми штрафу. Крім суми штрафу позивач нарахував за період з 11.06.2014 по 01.09.2014 пеню за кожен день прострочення сплати штрафу в розмірі півтора відсотка від суми штрафу, що відповідно до розрахунку позивача складає 84660, 00 грн. Враховуючи вимоги частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», позивач просить стягнути пеню в розмірі 68 000,00 грн.
В свою чергу, відповідачем було оскаржено Рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Запорізького окружного адміністративного суду.
Так, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2014 у справі № 808/3041/14 позов задоволено та скасовано рішення Адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2014 № 12-рш у справі № 03/56-13. Вказана постанова залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 у справі № 808/3041/14.
З огляду на наведені обставини, оскільки станом на дату слухання справи №910/12454/14 (19.03.2015) Рішення, на підставі якого позивач просив суд стягнути штраф та внаслідок невиконання якого - пеню, було визнане недійсним за наслідками його оскарження до адміністративного суду, у суду, відповідно, відсутніми були підстави для стягнення з відповідача штрафу, накладеного Рішенням, а також пені.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 у справі №910/12454/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Разом з тим, з поданих позивачем разом з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами документів вбачається, що постановою Верховного Суду від 01.02.2019 у справі №808/3041/14 заяву Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суд від 05 березня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2016 року скасовано, провадження у справі закрито.
Дана постанова Верховного Суду мотивована тим, що у частині першій статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що рішення органів АМК можуть повністю або частково оскаржуватися до господарського суду. За пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України справи за заявами органів АМК підпадають під юрисдикцію господарських судів. Винятком з цього правила відповідно до положень статті 19 КАС є вирішення справ щодо оскарження рішень АМК з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель. З наведеного нормативного регулювання з огляду на фактичні обставини справи вбачається, що у справах про узгоджені дії спір про незаконність рішення АМК про накладення стягнення за порушення антимонопольного законодавства не може бути предметом судового розгляду за правилами КАС. Цей спір підвідомчий судам господарської юрисдикції. З огляду на те, що спір за позовом державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-ресурси» суди неправильно розглянули за правилами адміністративного судочинства, всі ухвалені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження - закриттю відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини другої статті 243 КАС.
Суд зазначає, що прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Статтею 239 Господарського кодексу України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
За наведених обставин, оскільки Рішення не визнане недійсним, не скасоване судом, а тому є діючим та обов'язковим до виконання.
Згідно з ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Як встановлено судом, копію Рішення було вручено відповідачу 08.04.2014. Так, кінцевий термін сплати відповідачем штрафу є 09.06.2014 (оскільки 08.06.2014 є вихідним днем).
Згідно з ч. 8 ст. 56 цього ж Закону, протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення відповідно документи, що підтверджують сплату штрафу.
Станом на дату розгляду заяви штраф відповідачем не сплачений, доказів протилежного суду не надано.
Таким чином, відповідач, всупереч вимогам ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ухилився від виплати у встановлений Законом термін накладеного на нього позивачем штрафу.
Крім того, позивач нараховує відповідачеві пеню у розмірі 68000,00 грн. за період з 11.06.2014 по 01.09.2014.
Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Сума штрафу, накладеного Рішенням, складає 68000,00 грн. Розмір пені за один день складає 1020,00 грн. (68000,00 х 1,5 %= 1020,00 грн.)
За період з 11.06.2014 по 01.09.2014 прострочено 83 дні сплати штрафу.
За вказаний період сума пені за прострочення сплати штрафу складає 84660,00 грн.
Отже, сума пені, що підлягає стягненню з урахуванням встановлених обмежень (ст. 56 Закону), становить 68000,00 грн., оскільки, сума штрафу, накладеного Рішенням, складає 68000,00 грн.
Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
При цьому, абзацами третім - п'ятим частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.
Разом з тим, судом враховано, що припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.
За наведених обставин, оскільки відповідачем було оскаржено Рішення до адміністративного суду, нарахування пені внаслідок невиконання такого Рішення по сплаті штрафу не зупинялось.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не виконано Рішення, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 68000,00 грн. та штрафу в сумі 68000,00 грн. є обґрунтованими.
За приписами ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Так, оскільки постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року, на підставі якої ухвалено рішення суду про відмову в позові у даній справі, скасовано постановою Верховного Суду від 01.02.2019 у справі №808/3041/14, наявні підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Відповідно до ст. 325 Господарського процесуального кодексу України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може, зокрема, задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду.
Приймаючи до уваги нововиявлені обставини, які у повному обсязі спростовують висновки суду, покладені в основу рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 у справі №910/12454/14, суд зазначає, що на підставі положень ст.ст.320, 325 Господарського процесуального кодексу України вказане рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову, з огляду на що заява Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України підлягає задоволенню.
Оскільки позивач станом на дату подання позову був звільнений від сплати судового збору, судовий збір за подання позову у розмірі 2720,00 грн. відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України, оскільки відповідач не звільнений від сплати судового збору; витрати по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у розмірі 4080,00 грн. покладається на відповідача з огляду на задоволення заяви Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242, 320-325 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 у справі № 910/12454/14 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 у справі № 910/12454/14 скасувати та ухвалити нове рішення.
3. Позов задовольнити повністю.
4. Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» (01103, м. Київ, проїзд Військовий, 8; ідентифікаційний код: 32248749) до Державного бюджету України на рахунки, відкриті в управлінні Державної казначейської служби України за місцем реєстрації платника податків, за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», символ звітності 106 штраф у розмірі 68000 (шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 68000 (шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп.
5. Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» (01103, м. Київ, проїзд Військовий, 8; ідентифікаційний код: 32248749) до Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 2720 (дві тисячі сімсот двадцять) грн. 00 коп.
6. Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» (01103, м. Київ, проїзд Військовий, 8; ідентифікаційний код: 32248749) на користь Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 164; ідентифікаційний код: 20497824) судовий збір за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у розмірі 4080 (чотири тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.
7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 20.03.2019
Судді Ю.В. Картавцева (гол.)
В.П. Босий
С.О. Щербаков