ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.03.2019Справа № 910/15562/18
За позовом Приватного акціонерного товариства "Автокапітал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТ Медіа"
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Кукота О.Ю.
Представники сторін:
від позивача Гайдачук О.Д. (адвокат);
від відповідача не з'явилися.
В судовому засіданні 05.03.2019 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 20.03.2019 року.
20 листопада 2018 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Автокапітал" (позивач) надійшла позовна заява № 29/11 від 20.11.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТ Медіа" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором про проведення рекламної кампанії № 22/08/2013 від 22.08.2013 року в сумі 1 084 399,28 грн. з них: неповернутої попередньої оплати - 634 400,00 грн. (шістсот тридцять чотири тисячі чотириста гривень) та штрафу - 449 999,28 грн. (чотириста сорок дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 28 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про проведення рекламної кампанії № 22/08/2013 від 22.08.2013 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 року у справі № 910/15562/18 позовну заяву № 29/11 від 20.11.2018 року Приватного акціонерного товариства "Автокапітал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТ Медіа" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Приватному акціонерному товариству "Автокапітал" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви.
6 грудня 2018 року через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Автокапітал" надійшла заява № 03/12 від 06.12.2018 року "На виконання вимог ухвали від 23.11.2018 р. у справі № 910/15562/18".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи №910/15562/18 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.12.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів, задоволено заяву про відкладення судового засідання генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТ Медіа" - Кейно Д.І., підготовче засідання відкладено на 07.02.2019 року.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в підготовчому засіданні 07.02.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/15562/18 до судового розгляду по суті на 05.03.2019 року. Про дату, час і місце судового засідання сторін повідомлено ухвалою-повідомленням від 07.02.2019 року.
При цьому, 06.02.2019 року через відділ діловодства суду відповідач подав заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою директора. Вказану заяву було розглянуто в судовому засіданні 07.02.2019 року та відхилено як безпідставну.
Відхиляючи наведену заяву, суд виходив з наступного.
Відповідно до положень частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд зазначає, що у відповідних випадках неможливості явки в судове засідання представника учасника справи (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні тощо) такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно ст.ст. 56, 60, 61 Господарського процесуального кодексу України з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст. ст.74-78 ГПК України).
Отже, відповідач не позбавлений можливості залучити іншого представника у судове засідання 07.02.2019 року, а доказів неможливості розгляду спору без участі представника відповідача матеріали справи не містять, з урахуванням нез'явлення представника відповідача у жодне судове засідання у справі № 910/15562/18 протягом всього строку розгляду справи.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.07.2018 року у справі № 927/1091/17.
Крім того, судом також врахований висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 915/593/17, згідно з яким, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.
При цьому, суд звертає увагу, що в підготовче засідання 27.12.2018 року відповідач також не з'явився, 26.12.2018 року подавав заяву про відкладення судового засідання, в обґрунтування якої посилався на заплановане генерального директора товариства відрядження. Суд зауважує, що в підготовчому засіданні 27.12.2018 року судом було задоволено заяву відповідача про відкладення судового засідання.
Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача, що положеннями ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи зобов'язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
В ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
В судовому засіданні 05.03.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання 05.03.2019 року не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103048981520.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -
22.08.2013 року між Приватним акціонерним товариством "Автокапітал" (надалі - позивач, замовник або клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРТ Медіа" (надалі - відповідач, виконавець) укладено договір про проведення рекламної кампанії № 22/08/2013 (надалі - договір), відповідно до п. 2.1. якого, виконавець зобов'язується надати клієнтові послуги з розміщення рекламних сюжетів клієнта на сторонах рекламних конструкцій і забезпечувати якісне обслуговування рекламних кампаній клієнта у встановлений термін і в обсягах, зазначених у даному договорі й додатках до нього (акти бронювання), а клієнт зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.
Відповідно до п. 4.5. договору з моменту підписання сторонами акту бронювання, відібрані клієнтом поверхні рекламних конструкцій вважаються заброньованими виконавцем на період рекламної кампанії клієнта, зазначені в акті бронювання, і не можуть бути надані виконавцем для використання третім особам протягом зазначеного в акті періоду.
В п. 5.1. договору визначено, що вартість послуг виконавця по розміщенню й обслуговуванню рекламних кампаній клієнта фіксується у відповідних актах бронювання, що є невід'ємною частиною договору. Акти бронювання підписуються сторонами відносно кожної рекламної кампанії.
За умовами п. 5.2. договору оплата за проведення рекламної кампанії провадиться клієнтом у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточних рахунок виконавця на підставі виставленого останнім рахунку-фактури у строки, передбаченому у відповідному акті бронювання.
Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами й діє до 31.12.2017 року (п. 3.1. договору).
Додатковою угодою про пролонгацію від 01.12.2017 року внесено зміни в п. 3.1. договору та продовжено строк його дії до 31.12.2018 року.
Судом встановлено, що 14.12.2017 року на виконання умов договору між сторонами укладено акт бронювання на 2018 рік, відповідно до умов якого на період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року за позивачем заброньовано:
- мегаборд на Бориспільскій трасі, 33 км, розміром 36х12, вартість послуг реклами на 1 місяць 96 000,00 грн. з ПДВ;
- мегаборд на трасі Київ-Одеса, 20 км, в районі селища Віта-Поштова в сторону Одеси, розміром 36х12, вартість послуг реклами на 1 місяць 84 000,00 грн. з ПДВ;
- мегаборд на трасі Київ-Одеса, 20 км, в районі селища Віта-Поштова в сторону Києва, розміром 36х12, вартість послуг реклами на 1 місяць 84 000,00 грн. з ПДВ.
30.07.2018 року сторонами внесено зміни до акту бронювання на 2018 рік від 14.12.2017 року, виклавши його у новій редакції, відповідно до умов якого, на період з 01.09.2018 року по 31.12.2018 року за позивачем заброньовано:
- мегаборд на Бориспільскій трасі, 33 км, розміром 36х12, вартість послуг реклами на 1 місяць 115 200,00 грн. з ПДВ;
- мегаборд на трасі Київ-Одеса, 20 км, в районі селища Віта-Поштова в сторону Одеси, розміром 36х12, вартість послуг реклами на 1 місяць 92 400,00 грн. з ПДВ;
- мегаборд на трасі Київ-Одеса, 20 км, в районі селища Віта-Поштова в сторону Києва, розміром 36х12, вартість послуг реклами на 1 місяць 92 400,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. акту бронювання від 30.07.2018 року з 01.09.2018 року оплата за мегаборд на Бориспільській трасі проводиться замовником шляхом передоплати 100% за кожний місяць на основі рахунку виконавця не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до дати розміщення; за мегаборд на трасі Київ-Одеса, 20 км, в районі селища Віта-Поштова в сторону Одеси та в сторону Києва - 100% передоплата коштів за вересень-грудень 2018 року не пізніше 31.07.2018 року.
Матеріалами справи підтверджується, що 02.08.2018 року та 16.08.2018 року на підставі виставлених відповідачем рахунків на оплату по замовленню № 252 від 30.07.2018 року та № 254 від 01.08.2018 року позивач здійснив передоплату за розміщення рекламної кампанії за вересень-грудень 2018 року в розмірі 739 200,00 грн. та за розміщення рекламної кампанії за вересень 2018 року в розмірі 115 200, грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 8136 від 02.08.2018 року та № 8367 від 16.08.2018 року.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує, що 24.09.2018 року в місці проведення рекламних кампаній було встановлено, що до мегаборду на Бориспільській трасі, 33 км та мегаборду на трасі Київ-Одеса, 20 км, в районі селища Віта-Поштова в сторону Одеси та в сторону Києва на рекламних конструкціях був відсутній рекламний сюжет позивача. На підтвердження викладених обставин позивач надав фотознімки, акти огляду № 1 від 24.09.2018 року мегаборду на Бориспільській трасі, 33 км та № 2 від 24.09.2018 року мегаборду на трасі Київ-Одеса, 20 км, в районі селища Віта-Поштова в сторону Одеси та в сторону Києва.
11.10.2018 року позивач направив відповідачу досудову претензію № 09-10/2018, в якій повідомив відповідача про відсутність рекламних сюжетів на рекламних конструкціях та просив протягом 7 (семи) календарних діб з моменту отримання претензії сплати позивачу 634 400,00 грн. попередньої оплати та штраф. Факт направлення вказаної досудової претензії підтверджується фіскальним чеком від 11.10.2018 року, накладною № 0412805548866 та описом вкладення у цінний лист від 11.10.2018 року (копії містяться в матеріалах справи). Відповідно до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства «Укрпошта» за поштовим ідентифікатором № 0412805548866 вказана досудова претензія була отримана уповноваженою особою відповідача 16.10.2018 року.
Втім, відповідач залишив досудову претензію № 09-10/2018 без відповіді та задоволення.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на наступне.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Положеннями ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Статтею ст. 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 901 Цивільного кодексу України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В п. 6.2.1. договору визначено, що виконавець зобов'язується протягом 3-х календарних днів з дати перерахування коштів розмістити рекламний сюжет на заброньовані для клієнта сторонах конструкцій відповідно до акту бронювання.
У відповідності з ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Згідно з положеннями чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані).
Суд зазначає, що згідно аналізу положень законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Умови договору щодо проведення попередньої оплати (авансу) узгоджуються з цими положення законодавства.
При цьому, суд звертає увагу, що факт заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 634 400,00 грн. підтверджується також підписаним обома сторонами без заперечень та скріпленим печатками товариств актом взаєморозрахунків станом на 06.11.2018 року (копія міститься в матеріалах справи).
З огляду на те, що відповідачем не надано суду як доказів надання послуг з рекламної кампанії за договором, так і доказів підтвердження використання авансу, сплаченого позивачем на виконання умов договору, а матеріали справи не містять доказів повернення спірних коштів відповідачем позивачу, суд дійшов висновку в обґрунтованості позовних вимог про стягнення неповернутої попередньої оплати в розмірі 634 400,00 грн.
При зверненні до суду позивач також просив суд стягнути з відповідача на його користь штраф в розмірі 449 999,28 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до п. 7.1. договору санкції, застосовані до виконавця, у випадку скасування резервування рекламних поверхонь спеціальних конструкцій, зазначених в акті бронювання, або у випадку прострочення початку рекламної кампанії або дати ротації рекламного сюжету, на зарезервованих рекламних поверхнях без наявності обставин, передбачених договором, або без узгодження з клієнтом, клієнт має право стягнути з виконавця штраф у розмірі 50% від денної договірної вартості рекламної кампанії (без урахування ДПВ і податку на рекламу) на одній поверхні рекламної конструкції (на якій були прострочені виконання зобов'язань, зазначених у даному пункті договору) помноженої на кількість таких поверхонь і на кількість днів прострочення виконання зобов'язань.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про правомірність його нарахування, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 449 999,28 грн.
Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладені судом обставини та факти, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 16 265,99 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТ Медіа" (код ЄДРПОУ 36477269, адреса: 03115, м. Київ, просп. Перемоги, 136, другий поверх, літ. А, нежиле приміщення) на користь Приватного акціонерного товариства "Автокапітал" (код ЄДРПОУ 31750520, адреса: 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 15/2) грошові кошти: неповернутої попередньої оплати - 634 400,00 грн. (шістсот тридцять чотири тисячі чотириста гривень), штрафу - 449 999,28 грн. (чотириста сорок дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 28 копійок) та судовий збір - 16 265,99 грн. (шістнадцять тисяч двісті шістдесят п'ять гривень 99 копійок).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.03.2019р.
Суддя О.В. Котков