ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.03.2019Справа № 910/14077/18
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-ПАРТНЕР"
до відповідачів:
1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
2. Публічного акціонерного товариства "ДІАМАНТБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ДІАМАНТБАНК" Тімоніна Олександра Олександровича
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
Суддя: Шкурдова Л.М.
Секретар с/з Масна А.А.
Представники сторін:
від позивача - Даньшин Є.С., за дог. про над. прав. доп.
від відповідача 1 - Сидоренко Ю.А., за дов.
від відповідача 2 - Абросімов С.С., за дов.,
Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-ПАРТНЕР" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства "ДІАМАНТБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "ДІАМАНТБАНК" Тімоніна Олександра Олександровича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2018 відкрито провадження у справі №910/14077/18 за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24.11.2016 між позивачем та відповідачем-2 укладено договір банківського рахунку «Раціональний» №16798.001, відповідно до якого відповідач-2 відкрив позивачу депозитний рахунок для розміщення банківського вкладу. На момент звернення до суду позивач має на вкладному рахунку відповідача-2 грошові кошти в розмірі 3 100 001,00 грн. 23.06.2017 на підставі рішення Правління НБУ від 22.06.2017 №394-рш відкликано банківську ліцензію відповідача-2 та розпочато процедуру ліквідації. Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначає, що він неодноразово звертався до позивача із запитами щодо надання інформації відносно розміру грошових коштів на рахунках банку, відносно укладення та проведення незалежної оцінки активів банку, надання інформації стосовно відкритих поточних рахунків фізичних осіб, надання інформації щодо переліку заставного майна, яке було реалізоване, про структуру портфелю цінних паперів, щодо причин не реалізації активів банку, щодо причин не виплати грошових коштів кредиторам 4-ої черги. Ненадання відповіді на запити позивача стало підставою для звернення позивача із даним позовом до відповідачів про визнання дій відповідачів протиправними та зобов'язання відповідачів надати відповіді на вище зазначені запити.
Відповідач-2 щодо задоволення позову заперечував, вказуючи, що ч.5 ст.18 Закону України «Про систему гарантування складів фізичних осіб» передбачено вичерпний перелік інформації, яка оприлюднюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відносно банку, що знаходиться в стадії ліквідації. Відповідач-2 зазначає, що інформацію щодо активів банку, про укладення угоди із незалежним суб'єктом оціночної діяльності відображено на офіційному сайті ПАТ "ДІАМАНТБАНК". Відповідач-2 також зазначає, що частина запитуваної позивачем інформації відноситься до банківської таємниці і може бути надана позивачу лише за письмовим дозволом клієнта. Відповідач-2 вказує, що ним направлялися позивачу відповіді на його запити.
Відповідач-1 щодо задоволення позову заперечував, вказуючи, що ним було розміщено на своєму офіційному сайті інформацію щодо банку ПАТ "ДІАМАНТБАНК", крім інформації, яка віднесена до інформації з обмеженим доступом.
12.12.2018 позивачем подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідачами надані відповіді на запити позивача не по суті, що є фактично відмовою від надання відповіді.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 закрито підготовче провадження у даній справі, призначено справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні 12.03.2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -
24 листопада 2016 року між Публічним акціонерним товариством «ДІАМАНТБАНК» та ТОВ «ДБК-ПАРТНЕР» укладено договір банківського рахунку (депозиту) «Раціональний» №16798.001, відповідно до якого банк зобов'язується відкрити клієнту вкладний (депозитний) рахунок №2600735016498.001, для розміщення вкладником банківського вкладу.
Позивач зазначає, що він є кредитором банку, оскільки має на вкладному рахунку в ПАТ «ДІАМАНБАНК» №2600735016498.001 кошти в розмірі 3 100 001,00 грн., які акцептовані банком.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 року №394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.06.2017 року № 2663 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Діамантбанк» з 24.06.2017 року по 23.06.2019 року включно, призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Тімоніна Олександра Олексійовича уповноваженою особою Фонду та делеговано йому всі повноваження ліквідатора ПАТ «Діамантбанк».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідачів у період з вересня 2017 по травень 2018 із запитами щодо надання інформації щодо розміру грошових коштів на рахунках банку, відносно укладення та проведення незалежної оцінки активів банку, надання інформації стосовно відкритих поточних рахунків фізичних осіб, надання інформації щодо переліку заставного майна, яке було реалізоване, про структуру портфелю цінних паперів, щодо причин не реалізації активів банку, щодо причин не виплати грошових коштів кредиторам 4-ої черги, надання переліку активів банку, надання копії договору про передачу частини активів та зобов'язань банку на користь АТ «Таскомбанк».
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-2 долучені відповіді на запити позивача, в яких повідомлялося, що запитувана інформація міститься на офіційному сайті банку, частина запитуваної інформації є інформацією з обмеженим доступом, також повідомлено щодо порядку задоволення вимог кредиторів, надано інформацію яка саме інформація підлягає офіційному оприлюдненню.
Позивач вважає, що відповідачами надані відповіді на запити позивача не по суті, що є фактично відмовою від надання відповіді, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012.
Частиною 5 ст.18 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 передбачений вичерпний перелік інформації, яка оприлюднюється Фондом гарантування відносно неплатоспроможного банку та банку, що знаходиться в стадії ліквідації, а саме: річну фінансову звітність відповідно до вимог законодавства; квартальну фінансову звітність відповідно до вимог законодавства; результати оцінки активів банку з розподілом за видами активів і зазначенням незалежного суб'єкта оціночної діяльності, способу оцінки та дати, на яку здійснена оцінка; результати інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси; рішення Фонду щодо затвердження способу, порядку, складу та умов відчуження майна банку, затверджених виконавчою дирекцією Фонду, а також всі інші рішення Фонду стосовно неплатоспроможного банку; кошторис витрат Фонду на здійснення тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку; про укладені договори між Фондом і третіми особами стосовно утримання і збереження активів банку, оцінки та реалізації майна банку, проведення аудиту, охорони майна та приміщень банку.
Частиною 9 ст.40 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 Фонд зобов'язаний повідомити боржників і кредиторів про передачу активів і зобов'язань приймаючому банку шляхом розміщення узагальненої інформації на офіційних сайтах Фонду та неплатоспроможного банку, а приймаючий банк - шляхом розміщення інформації на своєму офіційному веб-сайті. Кожний боржник та/або кредитор може отримати інформацію щодо себе у приміщенні неплатоспроможного та приймаючого банку.
Позивач може отримати запитувану інформацію, яка є загальнодоступною, щодо активів Банку, незалежних суб'єктів оціночної діяльності, в обсязі, встановленому Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, на офіційному сайті ПАТ «ДІАМАНТБАНК», за наступною адресою https://diamantbank.ua/new/791.html.
Також, інформація про укладену цивільно-правову угоду із АТ «ТАСКОМБАНК» відображено на офіційному сайті ПАТ «ДІАМАНТБАНК».
Таким чином, інформація стосовно здійснення процедури ліквідації ПАТ «ДІАМАНТБАНК» публікується на офіційному сайті ПАТ «ДІАМАНТБАНК» та позивач не позбавлений можливості ознайомитися із ходом проведення процедури ліквідації банку.
Вимоги позивача щодо надання інформації стосовно відкритих поточних рахунків в іноземній або в національній валюті стосовно визначеного переліку фізичних осіб суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» керівники підприємств, установ, організацій, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Згідно статті 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
Відповідно до ч.2 ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним, є банківською таємницею.
Зокрема, до банківської таємниці в силу частин 2,3,7 ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносять: операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню.
Статтею 37 Закону України «Про інформацію», не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять в собі інформацію, що не підлягає розголошенню згідно з іншими законодавчими або нормативними актами.
З урахуванням викладеного, запитувана інформація стосовно відкритих поточних рахунків фізичних осіб є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженими Національним банком України від 14.07.2006 року N 267 (далі - «Правила»).
Стаття 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає порядок та підстави розкриття банківської таємниці, а також перелік осіб, уповноважених в силу закону на отримання інформації, що містить банківську таємницю.
Статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не передбачено розкриття банківської таємниці на запит адвоката.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
У відповідності до ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку. Згідно ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).
У відповідності до ст.48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку.
Фонд здійснює функції в межах своїх повноважень, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність», іншими актами законодавства (ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Як зазначено судом вище, частиною 5 ст.18 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачений вичерпний перелік інформації, яка оприлюднюється Фондом гарантування відносно неплатоспроможного банку та банку, що знаходиться в стадії ліквідації, зазначена інформація розміщується на офіційному сайті банку та Фонду.
Відповідна інформація щодо проведення процедури ліквідації відображена на офіційному сайті ПАТ «ДІАМАНТБАНК».
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 ГПК України).
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, у зв'язку з чим таке право підлягає захисту.
Порушення права чи охоронюваного законом інтересу повинне мати об'єктивний характер і виражатися в позбавленні або зменшенні обсягу певних благ особи, права чи інтереси якої порушено, певних благ, які вона мала до порушення або справедливо очікувала набути у майбутньому.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено достатніми та допустимими доказами факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідачів, оскільки інформація щодо процедури проведення ліквідації банку була розміщена на офіційному сайті ПАТ «ДІАМАНТБАНК», про що позивача неодноразово повідомлялося у відповідях на його запити, інформація щодо відкритих поточних рахунків вкладників банку відноситься до інформації з обмеженим доступом, можливість надання такої інформації на запит адвоката законом не передбачено.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено перелік інформації, яка оприлюднюється фондом відносно неплатоспроможного банку, а тому вимоги позивача про надання відповідачами інформації, яка не передбачена законом, необґрунтовані, та не відповідають нормам ст.19 Конституції України якою передбачено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Незадовільна, на думку позивача, відповідь з боку відповідачів на запити позивача не свідчить про безумовне порушення прав позивача, останнім не обґрунтовано які саме його права були порушені з боку відповідачів, порушення прав позивача не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Суд звертає увагу на те, що завданням правосуддя є захист охоронюваних законом прав та інтересів осіб.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Наслідком прийняття судового рішення має бути реальне поновлення прав та/або інтересів особи, які були порушені.
При цьому статтею 74 ГПК України на сторони покладено обов'язок доказування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність порушення прав позивача з боку відповідачів, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд, -
В позові - відмовити.
Суддя Л.М. Шкурдова
Дата складання тексту рішення складено: 19.03.2019