61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
19.03.2019 Справа № 905/2366/18 Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.
розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця”, м.Дніпро
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Селидівська”, м. Селидове
про стягнення штрафу у розмірі 28470,00грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Суть спору: Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», м.Дніпро, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська», м. Селидове про стягнення штрафу у розмірі 28470,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в накладній №51067619 від 05.08.2018 відповідачем невірно зазначено масу вантажу в вагоні №61079455. Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.12.2018 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №905/2366/18; справу №905/2366/18 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
16.01.2019 представник позивача на адресу суду надіслав клопотання про перенесення розгляду справи в зв'язку з тим, що повноважні представники залізниці задіяні в розгляді інших справ.
21.01.2019 відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву №02-50 від 16.01.2019, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що зважування на станції призначення відбулось на тензометричних динамічних вагах, що є грубим порушенням Правил видачі вантажів, зокрема п.22, яким передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, як цю масу було визначено на станції відправлення. Оскільки зважування вантажу на станції відправлення проводилось з зупинкою без розчеплення, а в комерційному акті не зазначена інформація, як саме проводилося переважування (не вказано, що зважування проводилося із зупинкою), відповідач вважає, що дані маси вантажу, вказані в комерційному акті, є невірними.
Крім того, 21.01.2019 відповідач надав клопотання №02-51 від 16.01.2019, в якому просив суд зменшити розмір штрафу до розміру одної провізної плати.
01.02.2019 позивач через канцелярію суду надав відповідь на відзив №ДН-3-04/50 від 29.01.2019, в якій заперечував проти відзиву та просив суд задовольнити позов. Позивач наполягає, що згідно комерційного акту №476906/1016 від 09.08.2018 відповідач в накладній невірно зазначив масу вантажу в вагонах, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.02.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 28.02.2019.
19.02.2019 позивач через канцелярію суду надав заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.
20.02.2019 відповідач через канцелярію суду надав додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що комерційних акт №476906/1016 від 09.08.2018 складено в порушення вимог правил складання актів, оскільки підписаний не уповноваженими особами. З огляду на що, просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.02.2019 закрито підготовче провадження у справі №905/2366/18, призначено розгляд справи по суті на 19.03.2019. Позивач та відповідач у судове засідання 19.03.2019 не з'явились, про час, дату та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Позивач 19.03.2019 надав суду клопотання про розгляд справи без їх участі, суд задовольняє клопотання позивача.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив:
05.08.2018 зі станції Новогродівка Донецької залізниці ТОВ “Центральна збагачувальна фабрика “Селидівська” (надалі - вантажовідправник, відповідач) згідно залізничної накладної №51067619 у вагоні №61079455 відправило вантаж - вугілля кам'яне не поіменований в алфавіті на станцію Енергодар Придніпровської залізниці.
При оформленні залізничної накладної №51067619 у вагоні №61079455 відповідачем вказано масу вантажу - 65100кг.
Як свідчить розділ 26 та 28 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на 150-ти тонних вагонних вагах, заводський №706.
08.08.2018 згідно акту загальної форми №1109 на станції Енергодар Придніпровської залізниці за залізничною накладною №51067619 від 05.08.2018 вагон №61079455, в якому зазначено наступні підстави його складання: при комерційному огляді виявлено, що навантаження навалом, на рівні бортів, маркований поперечними борознами, без виїмок та заглиблень, маркування не порушено. Двері, люка закриті. Течі вантажу не має. В технічному відношенні вагони справні, подається на перезважування.
09.08.2018 о 04:30 представник вантажоодержувача звернувся до начальника станції Енергодар із заявою на проведення спільної контрольної перевірки маси вугілля, зокрема, у вагоні №61079455.
По прибутті на станцію Енергодар Придніпровської залізниці (станція призначення) за заявкою вантажоодержувача на підставі ст.52 Статуту залізниць України було здійснено комерційне переважування вагону №61079455.
На станції Енергодар Придніпровської залізниці складено комерційний акт №476906/1016 від 09.08.2018, в розділі Д “Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку” якого зазначено, що вагон по документу: насипом, вугілля кам'яне, не зазначене в алфавіті ДГ 0-100. Вантаж марковано поперечними борознами по всьому вагону, нанесене катком. У вагоні нетто 65100кг, тара 23600кг, фактично після зважування виявилося: брутто 87050кг., тара 23600кг, нетто 63450кг, що менш документа на 1650кг. Вагон у технічному та комерційному відношенні справний. Навантаження у вагоні насипом, на рівні бортів, марковане поперечними борознами по всьому вагону, нанесене катком, без виїмок та поглиблень, маркування не порушено. Двері, люка закриті. Течі вантажу немає. НВР по штатному розкладу не передбачено.
Означений комерційний акт, підписаний: в.о начальника станції - ОСОБА_1, прийомоздавальником - ОСОБА_2, прийомоздавальником - ОСОБА_3, прийомоздавальником - ОСОБА_4
Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України за №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
За приписом ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
Враховуючи, що провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складала 5694,00 грн., позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 28470,00 грн.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги неправомірними, такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:
Згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналогічні приписи закріплені в ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, за якими юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
При цьому законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача штрафу, який нарахований за невірно зазначену у залізничній накладній №51067619 від 05.08.2018 маси вантажу у вагоні №61079455.
Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.
Згідно ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Таким чином, оскільки ч.2 ст.307 Господарського кодексу України та ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України вказують на можливість підтвердження укладання договору перевезення вантажу фактом складання провізного документу, у тому числі накладної, складена залізнична накладна №51067619 від 05.08.2018 є належним підтвердженням виникнення договірних правовідносин з перевезення вантажу, а саме вугілля кам'яне не поіменованне в алфавіті у вагоні №61079455 в кількості 65100 кг.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписом ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.
Так, згідно ч.1 ст.129 Статуту, ч.1 ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Таким чином, обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами (подаються лише в оригіналі), які складають станції залізниць у випадках, передбачених ст.129 Статуту (у тому числі в разі невідповідності маси вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах).
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855 та затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002.
Відповідно до п.10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Таким чином п.10 Правил складання актів чітко передбачає посади трьох осіб, які мають право підписувати комерційні акти.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018 у справі №910/11397/17, від 23.11.2018 у справі №916/2450/17.
Як було зазначено вище, комерційний акт, підписаний: в.о начальника станції - ОСОБА_1, прийомоздавальником - ОСОБА_2, прийомоздавальником - ОСОБА_3, прийомоздавальником - ОСОБА_4
Проте, згідно робочої інструкції №15/ДС прийомоздавальника вантажу та багажу ІІІ розряду ОСОБА_3 ОСОБА_5 «Укрзалізниця» РФ «Придніпровська залізниця» СП «Запорізька дирекція залізничних перевезень станції Енергодар», затвердженої начальником дирекції залізничних перевезень ОСОБА_6 від 26.02.2016, у ОСОБА_3 відсутні повноваження на підписання комерційних актів (форма ГУ- 22), а є право на складання актів загальної форми СМГС та форми ГУ- 23.
За змістом робочої інструкції №21/ДС прийомоздавальника вантажу та багажу ІІ розряду ОСОБА_2 ОСОБА_7 «Укрзалізниця» РФ «Придніпровська залізниця» СП «Запорізька дирекція залізничних перевезень станції Енергодар», затвердженої начальником дирекції залізничних перевезень ОСОБА_6 від 19.17.2017, у ОСОБА_2 також відсутні повноваження на підписання комерційних актів (форма ГУ -22), а є право на складання актів загальної форми СМГС та форми ГУ- 23.
В матеріалах справи міститься довіреність №274 Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» від 26.12.2017, зі змісту якої вбачається, що директор Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» надав право ОСОБА_4 - прийомоздавальнику вантажу та багажу паливно-транспортного цеху відокремленого підрозділу «Запорізька теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», зокрема, на підписання комерційного акта.
Одночасно, відомості, які зазначені в комерційному акті стосовно того, що посада начальника вантажного району штатним розкладом не передбачена, судом до уваги не приймаються, адже, позивачем до матеріалів справи не надано будь-яких доказів покладення виконання обов'язків начальника вантажного району на іншого працівника залізниці, надання останньому відповідного право на підписання комерційних актів.
Таким чином, у даному випадку, лише в.о начальника станції - ОСОБА_1Д та прийомоздавальник - ОСОБА_4 були уповноваженими особами на складання та підписання комерційного акту, а прийомоздавальники - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали відповідного права.
За таких обставин, дослідивши наявний в матеріалах справи комерційний акт №476906/1016 від 09.08.2018, який є підставою для матеріальної відповідальності залізниці в розглядуваному випадку, судом встановлено невідповідність його оформлення зазначеним в п.10 Правил складання актів (ст.129 Статуту залізниць України) вимогам - не містять підпису начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) та працівника станції, який особисто здійснював перевірку. Позивачем не надано жодних доказів, що вказаних посад також не передбачено штатним розкладом, або виконання їх обов'язків покладено на інших осіб на приймальника поїздів чи на комерційного агента.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Оскільки судом встановлено, що комерційний акт №476906/1016 від 09.08.2018 було складено з порушенням вимог Правил складання актів, вказаний комерційний акт не приймаються судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу, і не може бути підставою для нарахування штрафних санкцій за невірно зазначену масу вантажу у вагоні №61079455.
Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів сторін суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновку суду про відмову у позові внаслідок недоведеності з боку позивача самого факту невірного зазначення маси вантажу відповідачем.
При цьому, приймаючи до уваги висновок суду щодо недоведеності позивачем своїх позовних вимог, клопотання відповідача про зменшення суми нарахованого позивачем штрафу судом відхиляється.
Судовий збір, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця”, м.Дніпро до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Селидівська”, м. Селидове про стягнення штрафу у розмірі 28470,00грн.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п.п.8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 19.03.2019 підписано повний текст рішення.
Суддя Г.Є. Курило