проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
про залишення апеляційної скарги без руху
"20" березня 2019 р. Справа №905/1371/18
Суддя Хачатрян В.С.
розглянувши матеріали апеляційної скарги відповідача - Приватного підприємства «Шик», м.Горлівка, Донецька область, (вх.№856Д/1-40) на рішення Господарського суду Донецької області від 04.10.2018 року по справі №905/1371/18,
за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», м.Київ,
до Приватного підприємства «Шик», м.Горлівка, Донецька область,
про стягнення 2700043,00 грн.,-
У липні 2018 року Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» звернулось до Господарського суду з позовом до Приватного підприємства «Шик» про стягнення 2700043,00 грн., у тому числі: 398792,63 грн. - заборгованості за договором про надання траншу №401.43899/FW401.540 від 30.08.2013 року; 4,08 грн. - процентів; 54,87 грн. - процентів за неправомірне користування кредитом; 98764,43грн. - пені; 1910922,96 грн. - заборгованості за договором про надання траншу №401.44334/FW401.540 від 21.02.2014 року; 38586,95 грн. - процентів; 167,20грн. - процентів за неправомірне користування кредитом; 252749,88 грн. - пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов рамкової угоди №FW401.540 від 25.02.2013 року в рамках якої було укладено договори про надання траншу №401.43899/FW401.540 від 30.08.2013 року та №401.44334/FW401.540 від 21.02.2014 року щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків в строки, визначені договором.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.10.2018 року у справі №905/1371/18 (повний текст складено 05.10.2018 року, суддя Матюхін В.І.) позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Приватного підприємства «Шик» на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» 2309715,59 грн. - заборгованості за кредитом, 38591,03 грн. - заборгованості по процентам, 222,07 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 47890,13 грн. - пені, 35946,29 грн. відшкодування витрат по оплаті судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач - Приватне підприємство «Шик» звернулось до суду апеляційної інстанції зі скаргою на рішення суду першої інстанції.
Суд відмічає, що від апелянта надійшло два екземпляри пакетів апеляційної скарги з додатками за якими документи є майже тотожними, зокрема текст апеляційної скарги. Так судом зареєстровано перший пакет документів - апеляційну скаргу з додатками та присвоєно відповідний вхідний номер, однак у тексті скарги має місце помилка, яка полягає у невірному зазначені дати рішення суду першої інстанції, яке оскаржується. Другий пакет документів апеляційної скарги зареєстровано як вхідна кореспонденція по справі, та в ньому зазначено вже вірну дату судового рішення, яке оскаржується. З метою уникнення затягування процесу, суд приймає другий пакет документів апеляційної скарги як елемент усунення недоліків першого пакету документів та розглядає їх у сукупності.
Як вже зазначалося, відповідач з рішенням суду першої інстанції у даній справі не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 04.10.2018 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі. Судові витрати апелянт просить суд стягнути з позивача на свою користь.
Одночасно з апеляційною скаргою апелянт звернувся до суду з клопотанням, в якому просить поновити строк на подання апеляційної скарги, в якому зазначає, що він у судовому засіданні участі не приймав, а про рішення дізнався під час ознайомлення з матеріалами справи, що в силу приписів ст. 256 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість поновлення відповідного процесуального строку.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про залишення її без руху з наступних підстав.
Так, ст. 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Спір по даній справі є за своїм змістом майновим, а отже і розмір судового збору необхідно розраховувати як за ставкою подання позовної заяви за майновим спором. При цьому, слід звернути увагу на те, що при зверненні з позовною заявою до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір за ставкою майнового спору та у вірному розмірі.
Так, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, яка містить вимоги майнового характеру, сплатив судовий збір у розмірі 40500,65 грн. (1,5% ціни позову), що підтверджується меморіальним ордером №00000016 від 19.07.2018 року.
Враховуючи характер вимог, а також вимоги діючого законодавства щодо порядку сплати судового збору у відповідних категоріях справ, слід відзначити, що судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі становить 60750,97 грн. (150 відсотків від 40500,65 грн. - ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви).
Проте, апелянтом до апеляційної скарги не надано доказів про сплату судового збору в порядку та розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».
Разом з тим, скаржник надав клопотання, в якому просить суд, відстрочити сплату судового збору у даній справі до прийняття судового рішення.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З огляду на викладене, підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 цього Закону, є врахування ним майнового стану сторін та лише за наявності умов визначених у частині 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Суд вказує, що особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Проте, апелянтом не доведено наявність передбачених чинним законодавством умов, необхідних для вирішення судом питання про відстрочення сплати судового збору. Також апелянтом не надано доказів на підтвердження факту тяжкого майнового становища станом на дату подання апеляційної скарги.
Крім того, скаржник не надав будь-яких доказів в обґрунтування заявленого клопотання, які б свідчили про вжиття скаржником всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги.
Суд звертає увагу скаржника на те, що як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України» (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» [рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).
Враховуючи, що скаржником не наведено жодного обґрунтування підстав відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 04.10.2018 року у справі №905/1371/17, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим, що виключає його задоволення.
З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог п.2 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, зокрема без доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо заявник не усунув недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається заявнику (ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга відповідача - Приватного підприємства «Шик», на рішення Господарського суду Донецької області від 04.10.2018 року по справі №905/1371/18 підлягає залишенню без руху, з наданням апелянту строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись чч. 1, 2 ст. 174, ст. 234, п.2 ч.3 ст. 258, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач,-
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Шик» на рішення Господарського суду Донецької області від 04.10.2018 року по справі №905/1371/18 залишити без руху.
2. Приватному підприємству «Шик» усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Повідомити апелянта, що заява і докази у підтвердження факту усунення недоліків повинні надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п'ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків.
4. Роз'яснити заявнику, що наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач В.С. Хачатрян