вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" березня 2019 р. Справа№ 910/14308/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
за участю представників: не викликались
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2018, повний текст якого складений 07.12.2018,
у справі № 910/14308/18 (суддя Джарти В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль»
до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 29 741,73 грн.
Позов заявлено про стягнення штрафу в сумі 29 741,73 грн. за несвоєчасну доставку порожніх вагонів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2018, повний текст якого складений 07.12.2018, у справі № 910/14308/18 позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.
Оцінивши наявні матеріали справи, суд першої інстанції відмив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% за ст. 233 ГК України, зазначивши про відсутність підстав для зменшення штрафу.
Не погоджуючись з рішенням, 29.12.2018 Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 по справі № 910/14308/18 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що оспорюване рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на те, що:
- під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було подано заяву, в якій повідомлялось про факт подання позову до відповідача про стягнення 11 027,92 грн. штрафу згідно спірних накладних у справі № 910/15254/18, а відтак, позивач двічі звернувся до суду з позовом до відповідача з тим саме предметом та з тих саме підстав, що суперечить ст. 162 ГПК України;
- при розгляді справи в суді першої інстанції відповідачем подано заяву про зменшення штрафних санкцій, проте суд першої інстанції, зазначивши в описовій частині про факт подання такої заяви, не дослідив докази, подані відповідачем при поданні заяви, чим порушив ст. 277 ГПК України, та не відобразив у судовому рішенні результат дослідження доказів, поданих відповідачем на підставу своїх заперечень;
- судом першої інстанції безпідставно не задоволено подану відповідачем заяву про зменшення розміру штрафних санкцій.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2019 справа № 910/14308/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.
Ухвалою від 24.01.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.:
- поновлено Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 у справі № 910/14308/18;
- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 по справі № 910/14308/18;
- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 07.02.2019;
- роз'яснено сторонам, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);
- роз'яснено учасникам процесу, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
07.02.2019 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін, пославшись на відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, та на те, що при підготовці позовної заяви у справі № 910/15254/18 позивачем були помилково включено до заяви залізничні накладні, які є предметом розгляду у справі № 910/14308/18, проте позивачем подано заяву про залишення позову у справі № 910/15254/18 без розгляду, і ухвалою від 22.12.2018 по справі № 910/15254/18 позовна заява позивача до відповідача про стягнення штрафу у розмірі 11 027,92 грн. залишена без розгляду.
Станом на 20.03.2019 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у цьому випадку 176 200 грн. (1 762 грн.*100).
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді справи № 910/14308/18 колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 176 200 грн., тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Враховуючи те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 у справі № 910/14308/18 відкрито 24.01.2019, а розгляд справи в суді апеляційної інстанції розпочався, з урахуванням вихідних та святкових днів, з 08.02.2019, апеляційна скарга має бути розглянута в строк по 25.03.2019 включно.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.
07.02.2018 позивач як замовник та відповідач як перевізник уклали договір про надання послуг №07175/ЦТЛ-2018 (далі Договір) (а.с. 15-29), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях у вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах позивача, і проведення розрахунків за ці послуги.
У п. 1.2 Договору сторони погодили, що перевезення - це послуга, в процесі якої відповідач зобов'язується доставити довірений позивачем вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а позивач зобов'язується оплатити послуги у передбаченому цим Договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до Договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМ України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне вантажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.
Згідно з п. 8.1 Договору сторони домовились про використання електронного документообігу.
Відповідно до п. 8.5.2 Договору, оформлений ЕПД (електронний перевізний документ) вважається оригіналом Договору перевезення та має юридичну силу, як доказ у визначених законодавством випадках.
Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання позивачем договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП (електронного цифрового підпису) в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ», або вчинення позивачем будь-якої дії на виконання умов цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018 (п. 12.1 Договору)
З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що в період з 27.04.2018 по 10.06.2018 відповідач на адресу позивача доставив порожні вагони згідно з залізничними накладними №№: 44583797, 41059437, 41045311, 158338, 41158320, 41158379, 41158361, 41158353, 41296351, 41111360, 41113622, 41113630, 41113648, 41261793, 41359589, 41371758, 41359597, 41365982, 41365990, 41366006, 41366014, 41366022, 41366030, 41366055, 41362591, 41362609, 41423757, 41423575, 41423666, 41423674, 41423708, 41423617, 41390626, 41559477, 41509662, 45853322, 41697418, 41697434, 41940883, 41940891, 41940909, 46521597, 46522140, 46522033, 42308726, 42268995, 46522124, 46521605,46522074, 46522090, 46522181, 46521563, 46521514, 46521548, 46521555, 42303917, 42303925, 42300186, 42300178, 42300194, 42300236, 42300244, 42300251, 42308734 (а.с. 30-93).
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає про те, що відповідачем порушено строки доставки спірних вагонів, які встановлені п. 41 Статуту залізниці України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 865/5086, з огляду на що відповідач повинен сплатити позивачу встановлений законом штраф.
Відповідач як проти прострочення ним свого обов'язку по доставці спірних вагонів, так і проти обов'язку сплатити штраф за порушення строку їх доставки, не заперечив, а як на підставу для відмови у позові послався лише не наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.
Суд першої інстанції позовні вимоги позивача визнав законними та обґрунтованими і задовольнив їх у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (п. 22 Статуту залізниць України).
Згідно з п. 1.5. Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138, у редакції пункту 1.5 згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 18.09.2017 р. № 313) та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 «Найменування вантажу» відправником зазначається: для локомотивів і завантажених вагонів - «Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря)»; для порожніх вагонів - «Порожній власний (орендований) вагон. З-під ... (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо)».
Тобто власні (приватні) порожні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають правовий статус «вантажу».
Згідно з п 1.1 Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Згідно з п. 41 Статуту залізниць України залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
Правилами обчислення термінів доставки вантажів встановлено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата, зокрема, у разі перевезення вантажною швидкістю:
- маршрутними відправками термін доставки обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320 км;
- вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км,
і обчислення таких термінів доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Згідно з п.п. 6.1, 6.6 Правил оформлення перевізних документів, за одним перевізним документом приймаються до перевезення вантажі маршрутом або групою вагонів із дотриманням таких умов: вантажі мають бути одного найменування; вантажі приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу. Заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.
Згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, у графі 29, яка визначає тип відправки: «Відправка вагонна, контейнерна, групова/маршрутна, контрейлерна, дрібна/збірна», у відповідному місці проставляється позначка «х» і заповнюється ця графа відправником.
Як слідує зі змісту спірних накладних, у графі 29 кожної з них самим відповідачем відмічено тип відправки - «вагонна».
Відповідно, термін доставки вагонів обчислюється виходячи з однієї доби за кожні повні та неповні 200 км.
Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.
Відповідно до п. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Станція відправлення відповідача здійснила перевірку відомостей у вказаних накладних (у тому числі графи 29 «Відправка»), підтвердила правильність їх заповнення відправником та проставила електронні цифрові підписи у графах 38 «Підпис» даних накладних, тобто, підтвердила приймання вантажу до перевезення та укладення договору перевезення.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на зміст спірних накладних, а саме, дати відправлення вагонів зі станції відправлення (графа 56) та дати прибуття вагонів на станцію призначення (графа 51), вагони за спірними накладними доставлені відповідачем з порушенням строків, встановлених Статутом залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажив.
Пунктами 2.4 та 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів встановлено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються:
- на одну добу: на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу; у разі переадресування вантажів;
- на дві доби: у разі перевезення вантажів за участю поромної переправи; у разі перевантаження вантажу у вагони іншої ширини колії.
У разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:
- виконання митних та інших адміністративних правил;
- тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці;
- необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин;
- вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;
- інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
При цьому, про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Однак передбачені п. 2.9 Правил відмітки на спірних накладних відсутні, а відтак, порушення термінів доставки порожніх вагонів у спірних випадках сталося внаслідок вини самого відповідача як перевізника, який не забезпечив виконання умов Договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов'язку з доставки порожніх вагонів, є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Розрахунок розміру штрафу за несвоєчасну доставку порожніх вагонів залізницею (дати прибуття вагонів: з 27.04.2018 по 10.06.2018) (а.с.94-96) виконаний позивачем відповідно до відомостей спірних накладних та з додержанням положень Статуту залізниць України та Правил обчислення термінів доставки вантажів. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 29 741,73 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення суми штрафу (а.с. 130-132) колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У обґрунтування поданого клопотання відповідач послався на те, що:
- матеріли справи не містять доказів понесення позивачем збитків внаслідок затримки вагонів;
- відповідач є однією з найбільших компаній, містоутворюючим підприємством в багатьох регіонах України та ключовим стратегічним активом держави;
- відповідач здійснює 40% пасажирообігу, в тому числі пільгових категорій громадян та є найбільшим працедавцем України;
- у суду наявна інформація про значну кількість виконавчих проваджень щодо відповідача, розрахуватися за якими відповідач не в змозі через скрутне матеріальне становище;
- систематичне недоотримання коштів від місцевих органів виконавчої влади за перевезення пільгових категорій громадян не дає змоги відповідачу у повному обсязі забезпечити придбання запасних частин, складових рухомого складу, що негативно впливає на технічний стан, безпеку руху та призводить до зниження якості послуг.
Проте, сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов'язку не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.
Так само, не може бути такою підставою й те, що відповідач є однією з найбільших компаній, містоутворюючим підприємством в багатьох регіонах України, ключовим стратегічним активом держави, а також те, що відповідач здійснює 40% пасажирообігу, в тому числі пільгових категорій громадян та є найбільшим працедавцем України.
Щодо посилань відповідача на перебування його в скрутному матеріальному становищі колегія суддів зазначає таке.
За приписами ч. 2 ст. 218 ГК України, відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Відсутність прибутку становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, уклавшого з ним цей договір.
Крім того, перебування відповідача в скрутному матеріальному становищі не змінює погоджену сторонами дату поставки порожніх вагонів та не звільняє його від відповідальності за порушення умов Договору.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зменшення розміру штрафу.
При цьому колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що відсутність опису в мотивувальній частині рішення кожного з наведених відповідачем в обґрунтування заяви про зменшення штрафних санкцій аргументу не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Щодо посилань відповідача на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було подано заяву, в якій повідомлялось про факт подання позову до відповідача про стягнення 11 027,92 грн. штрафу згідно спірних накладних у справі № 910/15254/18, тобто позивач двічі звернувся до суду з позовом до відповідача з тим саме предметом та з тих саме підстав, що суперечить ст. 162 ГПК України, - колегія суддів зазначає про те, що, як встановлено судом, згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2018 у справі № 910/15254/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення штрафу в сумі 11 027,92 грн. залишено без розгляду за заявою позивача, а відтак, підстави для залишення без розгляду позову у справі № 910/14308/18 з підстав, заявлених відповідачем, на даний час відсутні.
З огляду на викладені вище обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 29 741,73,80 грн.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 у справі № 910/14308/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі, в тому числі і за звернення з апеляційною скаргою, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 у справі № 910/14308/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 у справі № 910/14308/18 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 у справі № 910/14308/18.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14308/18.
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді А.І. Мартюк
Л.П. Зубець