вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" березня 2019 р. Справа№ 910/13977/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
за участю представників: не викликались
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018
у справі № 910/13977/18 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 118 174,80 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за несвоєчасну доставку вантажів у розмірі 118 174,80 грн.
Відповідач у поданому відзиві проти вимог частково заперечив з посиланням на застосування позивачем неправильних відсотків суми штрафу за прострочення термінів доставки, оскільки самі строки прострочення позивачем було обраховано неправильно, тому вважає обґрунтованою суму штрафу на 17179,50 грн. менше, ніж заявляє позивач. Також відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення на підставі ст. 233 ГК України розміру штрафних санкцій на 50%.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 у справі № 910/13977/18 позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений та документально підтверджений, судом перевірено та визнано обґрунтованим розгорнутий розрахунок розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею, наведений позивачем позові та у відповіді та відзив.
Також, оцінивши наявні матеріали справи, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% за ст. 233 ГК України, зазначивши про те, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, і крім того, загальний фінансовий результат відповідача, дохід якого від вантажних перевезень, за загальнодоступною інформацією постійно збільшується.
Не погоджуючись з рішенням, 22.12.2018 Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 у справі № 910/13977/18 щодо стягнення 118 174,80 грн. за несвоєчасність доставки вантажів частково та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні з Акціонерного товариства «Українська залізниця» штрафних санкцій за несвоєчасність доставки вантажів у сумі 17 179,50 грн.
У апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що оспорюване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з суттєвим порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин.
У обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на ті ж обставини, на які посилався під час розгляду справи судом першої інстанції (відзив від 07.11.2018 - а.с.87-89), а саме на те, що позивачем при розрахунку позовних вимог по накладних № 34521880, № 34529669 та № 34534248 (відповідачем як у відзиві від 07.11.2018, так і в апеляційній скарзі помилково зазначено № 34534228 - примітка суду) необґрунтовано завищено відсотки суми штрафу, адже при розрахунку термінів доставки вантажу має бути застосовані терміни доставки, встановлені для вагонних відправок (1 доба на кожні повні та неповні 200 км), в той час як позивачем штрафи обраховані виходячи з термінів доставки, встановлених для маршрутних відправок (1 доба на кожні повні та неповні 320 км).
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2019 справа № 910/13977/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.
У апеляційній скарзі відповідач посилається на додаткові підстави для відмови у позовних вимогах, які під час розгляду справи судом першої інстанції не заявляв, які, відповідно, суд першої інстанції не досліджував і правову оцінку яким не надавав.
Так, апелянт, виходячи з класифікації вантажних поїздів по умовах формування на відправницькі маршрути, організовані з місць навантаження, наведеної в п. 2 Порядку направлення вагонопотоків та організації їх у вантажні поїзди на залізницях України на 2017-2018 рр., затвердженого наказом від 08.12.2017 № 757/Ц, зазначає, що маршрутні відправки - це партія вантажу, оформлена за однією накладною, не менше як у 50 вагонів, завантажених на одній станції відправлення на одну станцію призначення, а тому, враховуючи, що маршрутні відправки за накладними № 34521880, № 34529669 та № 34534248 вказаному критерію не відповідають, термін доставки вантажу за вказаними накладними має обчислюватись виходячи з однієї доби на кожні повні та неповні 320 км.
Частиною 5 ст. 269 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи, що вищевказані додаткові обставини, на які відповідач послався в апеляційній скарзі на заперечення проти позоу, не були предметом розгляду в суді першої інстанції, під час апеляційного перегляду оспореного рішення суду першої інстанції у цій справі вказані обставини колегією суддів не приймаються і не розглядаються за відсутності правових підстав для такого.
Ухвалою від 21.01.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.:
- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 у справі № 910/13977/18;
- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 04.02.2019;
- роз'яснено сторонам, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);
- роз'яснено учасникам процесу, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Станом на 20.03.2019 відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у цьому випадку 176 200 грн. (1 762 грн.*100).
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді справи № 910/13977/18 колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 176 200 грн., тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Враховуючи те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 у справі № 910/13977/18 відкрито 21.01.2019, а розгляд справи в суді апеляційної інстанції розпочався, з урахуванням вихідних та святкових днів, з 06.02.2019, апеляційна скарга має бути розглянута в строк по 22.03.2019 включно.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.
07.02.2018 позивач як замовник та відповідач як перевізник уклали договір про надання послуг від 07.02.2018 №07244/ЦТЛ-2018 (далі Договір) (а.с. 15-29), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях у вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах позивача, і проведення розрахунків за ці послуги.
У п. 1.2 Договору сторони погодили, що перевезення - це послуга, в процесі якої відповідач зобов'язується доставити довірений позивачем вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а позивач зобов'язується оплатити послуги у передбаченому цим Договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до Договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМ України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне вантажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.
Згідно з п. 8.1 Договору сторони домовились про використання електронного документообігу.
Відповідно до п. 8.5.2 Договору, оформлений ЕПД (електронний перевізний документ) вважається оригіналом Договору перевезення та має юридичну силу, як доказ у визначених законодавством випадках.
Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання позивачем договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП (електронний цифровий підпис) в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ», або вчинення позивачем будь-якої дії на виконання умов цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018 (п.12.1 Договору)
З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що в межах строку дії Договору, позивач передав відповідачу до перевезення вантаж у залізничних вагонах на адресу одержувачів: ТОВ «Глобинський переробний завод», що оформлено залізничним накладними №№ 34485029, 34485052, та TOB «ТІС», що оформлено залізничними накладними №№ 37418530, 37418555, 34522235, 34521880, 34521989, 34515213, 34515262, 34515296, 34515353, 34515197, 34519868, 34532481, 34529602, 34534289, 34529669, 34529537, 34534248, 41015348, 41047499 (а.с. 30-59).
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає про те, що відповідачем порушено строки доставки спірних вагонів, які встановлені п. 41 Статуту залізниці України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 865/5086, з огляду на що відповідач повинен сплатити позивачу встановлений законом штраф.
Відповідач як проти прострочення ним свого обов'язку по доставці спірних вантажів, так і проти обов'язку сплатити штраф за спірні перевезення не заперечив, проте зазначив про помилковість розрахунків позивача позовних вимог по накладних № 34521880, № 34529669 та 34534248 через невірне визначення термінів доставки за вказаними накладними, з огляду на що штраф має бути зменшений на 17 179,50 грн. та, відповідно, має становити 90 630,00 грн.
Крім того, відповідач просив зменшити штраф на 50 % до розміру 45 315,00 грн.
Суд першої інстанції позовні вимоги позивача визнав законними та обґрунтованими та задовольнив їх у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з п 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Згідно з п. 41 Статуту залізниць:
- залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення;
- вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки;
- у разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Правилами обчислення термінів доставки вантажів встановлено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата, зокрема, у разі перевезення вантажною швидкістю:
- маршрутними відправками термін доставки обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320 км;
- вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км,
і обчислення таких термінів доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Згідно з п.п. 6.1, 6.6 Правил оформлення перевізних документів, за одним перевізним документом приймаються до перевезення вантажі маршрутом або групою вагонів із дотриманням таких умов: вантажі мають бути одного найменування; вантажі приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу. Заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.
Згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, у графі 29, яка визначає тип відправки: «Відправка вагонна, контейнерна, групова/маршрутна, контрейлерна, дрібна/збірна», у відповідному місці проставляється позначка «х» і заповнюється ця графа відправником.
Як слідує зі змісту спірних накладних, у графі 29 накладних №№ 34485029, 37418530, 37418555, 34521880, 34529669, 34529537, 34534248, 41015348, 41047499 відповідачем відмічено тип відправки «групова/маршрутна».
Відповідно, термін доставки вагонів за вказаними накладними має обчислюватись виходячи з однієї доби за кожні повні та неповні 320 км.
У графі ж 29 решти накладних: №№ 34485052, 34522235, 34521989, 34515213, 34515262, 34515296, 34515353, 34515197, 34519868, 34532481, 34529602, 34534289 відповідачем відмічено тип відправки «вагонна».
Відповідно, термін доставки вагонів за вказаними накладними має обчислюватись виходячи з однієї доби за кожні повні та неповні 200 км.
Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.
Відповідно до п. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Станція відправлення відповідача здійснила перевірку відомостей у вказаних накладних (у тому числі графи 29 «Відправка»), підтвердила правильність їх заповнення відправником та проставила електронні цифрові підписи у графах 38 «Підпис» даних накладних, тобто, підтвердила приймання вантажу до перевезення та укладення договору перевезення.
З огляду на обставини, які викладені вище, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що будь-яких помилок позивача при заповненні графи 29 «Відправка» у частині визначення типу відправки «групова/маршрутна» відповідачем виявлено не було, тобто останній погодився з типом відправки, а відтак, термін доставки має бути обчислений виходячи саме з типу відправки, визначеному у спірних накладних, що і було враховано позивачем у розрахунку, доданому до позову, при визначенні розміру позовних вимог.
Посилання відповідача на те, що позивачем строки прострочення доставки вантажів по накладних № 34521880, № 34529669 визначено невірно через невірне визначення термінів доставки за вказаними накладними не підтверджуються матеріалами справи і до уваги колегією суддів не беруться.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на зміст спірних накладних, а саме, дати відправлення вагонів зі станції відправлення (графа 56) та дати прибуття вагонів на станцію призначення (графа 51), вагони за спірними накладними доставлені відповідачем з порушенням строків, встановлених Статутом залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажив.
Пунктами 2.4 та 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів встановлено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються:
- на одну добу: на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу; у разі переадресування вантажів;
- на дві доби: у разі перевезення вантажів за участю поромної переправи; у разі перевантаження вантажу у вагони іншої ширини колії.
У разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:
- виконання митних та інших адміністративних правил;
- тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці;
- необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин;
- вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;
- інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
При цьому, про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Однак передбачені п. 2.9 Правил відмітки на спірних накладних відсутні, а відтак, порушення термінів доставки порожніх вагонів у спірних випадках сталося внаслідок вини самого відповідача як перевізника, який не забезпечив виконання умов Договору.
Водночас у графі 49 накладних №№ 37418530, 37418555, 41015348, 41047499 міститься інформація про складення залізницею Актів: від 11.04.2018 № 350 про продовження терміну доставки, від 11.04.2018 № 351 про продовження терміну доставки, від 07.08.2018 № 1649 про продовження терміну доставки на 8 суток, від 07.08.2018 № 1650 про продовження терміну доставки на 7 суток відповідно.
До матеріалів справи долучені копії наданих відповідачем позивачу на запит останнього за № 392 від 16.08.2018 (а.с.62-64) акту № 1649 від 07.08.2018 про збільшення терміну доставки вагонів №№ 95544185, 95526877 по накладній № 41015348 на 8 діб та акту № 1650 від 07.08.2018 про збільшення терміну доставки вагонів №№ 95378261, 58563792, 95223970, 95652608, 95625877, 95616579 по накладній № 41047499 на 7 діб (а.с.65), у яких зафіксовано, що вказані вагони не були своєчасно відправленні зі станції відправлення Долинська в зв'язку з відсутністю тепловоза.
Проте, така причина, як відсутність тепловоза у самого відповідача для здійснення перевезення, не передбачена описаними вище пунктами Правил, як законна підстава для затримки перевізником виконання замовленого у нього перевезення, і також не доводить вину відправника (позивача) чи одержувача у затримці доставки вагонів.
До того ж, вказані акти складені 07.08.2018, тобто після спливу строків доставки по накладним № 41015348 (вантаж мав бути доставлений до 04.08.2018 включно) та № 41047499 (вантаж мав бути доставлений до 05.08.2018 включно).
Отже, порушення термінів доставки вантажу у спірних випадках сталося внаслідок вини самого відповідача як перевізника, який не забезпечив виконання умов Договору.
Щодо актів: від 11.04.2018 № 350 та № 351 про продовження терміну доставки по накладних №№ 37418530, 37418555 слід зазначити, що доказів складання таких актів, як і копій самих актів матеріали справи не містять, а відтак, відсутні докази наявності підстав збільшення термінів доставки вантажів за вказаними поставками.
Відповідно до п. 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт», у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов'язку з доставки вантажів, є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції як про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу за порушення термінів доставки вантажу, так і про правильність розрахунку позивача вказаних позовних вимог.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% (а.с. 94) колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У обґрунтування поданого клопотання відповідач послався на те, що матеріли справи не містять доказів понесення позивачем збитків внаслідок затримки вантажу.
Проте сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов'язку не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.
Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обґрунтованих підстав для зменшення розміру штрафних санкцій відповідачем не наведено.
З огляду на викладені вище обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 118 174,80 грн.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 у справі № 910/13977/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі, в тому числі і за звернення з апеляційною скаргою, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 у справі № 910/13977/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 у справі № 910/13977/18 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13977/18.
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді А.І. Мартюк
Л.П. Зубець