вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" березня 2019 р. Справа№ 910/8155/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Руденко М.А.
Разіної Т.І.
при секретарі: Петрик М.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Кузьмич-Браток Р. А.;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018
у справі №910/8155/18 (суддя Балац С. В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОПОСТУП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО"
про стягнення 1 038 277,55 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОПОСТУП" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" про стягнення 1 038 277,55 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором поставки від 10.04.2017 № 159-2017-04-10, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 1 038 277,55 грн., з яких: 786 482,64 грн. - основна заборгованість, 152 353,34 грн. - пеня, 22 366,27 грн. - 3 % річних та 77 075,30 грн. - інфляційні втрати.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 у справі № 910/8155/18 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОПОСТУП" основну заборгованість в сумі 786 482 грн. 64 коп.; пеню в сумі 102 221 грн. 00 коп.; 3 % річних в сумі 22 366 грн. 27 коп.; інфляційні втрати в сумі 77 075 грн. 30 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 14 822 грн. 18 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов до висновку, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 786.482,64 грн. Також судом першої інстанції було здійснено перерахунок пені.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем не укладався договір поставки від 10.04.2017 р. Також апелянт не згодний з розрахунками пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.
Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
03.10.2018 року в газеті "Голос України" № 185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018 року.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/8155/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Власов Ю. Л., Разіна Т. І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 у справі № 910/8155/18 залишено без руху.
При цьому, Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліку шляхом подання до суду доказів доплати суми судового збору у розмірі 7 787,08 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху були усунені недоліки.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 у справі № 910/8155/18, призначено справу до розгляду на 16.01.2019.
15.01.2019 від відповідача надійшла заява про відвід судді Дідиченко М.А.
На думку заявника, є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності головуючої судді Дідиченко М.А.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 року враховуючи перебування у відпустці судді Власова Ю.Л., який не є головуючим суддею, справу № 910/8155/18 передано на повторний автоматизований розподіл.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 16.01.2019 року, справу № 910/8155/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Разіна Т.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 визнано заяву про відвід судді Дідиченко М.А. від участі у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 у справі № 910/8155/18 - необґрунтованою та передано справу для вирішення питання про відвід суддів у порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2019 заяву про відвід судді Дідиченко М.А. передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Грек Б. М., суддів: Остапенко О. М., Отрюх Б. В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 було відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Дідиченко М.А. від розгляду справи №910/8155/18.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 у справі № 910/8155/18 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Дідиченко М. А., судді - Разіна Т.І., Руденко М. А. до свого провадження, призначено справу до розгляду на 13.03.2019
Позиції представників сторін, заявлені клопотання та результати їх розгляду
07.03.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшла заява про відвід суддів Руденко М.А. та Разіної Т.І.
Вказана заява обґрунтована тим, що є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності суддів Руденко М.А. та Разіної Т.І.
В силу приписів частини 1 статті 43 ГПК України, учасники процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
При цьому, варто зауважити, що у відповідності до частини 3 статті 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів до дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 35 ГПК України).
Заява про відвід обґрунтована тим, що у відповідача є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності суддів Руденко М.А. та Разіної Т.І.
Однак, з зазначених вище підстав представником відповідача було заявлено про відвід головуючої судді Дідиченко М.А., який ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 р. було визнано необґрунтованим та передано справу для вирішення питання про відвід колегії суддів у порядку, встановленому статтею 32 ГПК України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 було відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Дідиченко М.А. від розгляду справи №910/8155/18.
Відмовляючи у задоволені поданого відповідача відводу, колегія суддів у складі головуючий суддя Грека Б.М. (головуючий), судді: Остапенко О.М., Отрюх Б.В. дійшла до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" не наведено жодного доводу, який би свідчив про упередженість чи необ'єктивність судді Дідиченко М.А.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розцінює подану заяву про відвід всього складу суду як зловживанням з боку відповідача своїми процесуальними правами.
Якість та ефективність судочинства залежить у першу чергу від належного процесуального законодавства та норм із принципових аспектів процесу в цивільних, кримінальних та адміністративних справах. Держави мають прийняти такі положення у відповідності до статті 6 Конвенції. Процес розроблення проектів таких положень із цього приводу має включати в себе обговорення цих проектів із суддями та адвокатами, не в інтересах кожної з професій, проте з метою забезпечити справедливе судочинство. Також важливим є обговорення законопроектів із користувачами судових послуг. Необхідно, щоб процесуальні норми регулярно підлягали оцінці та оновленню за потребою, а судді, адвокати та користувачі судових послуг залучалися до цього процесу.
КРЄС уважає, що таке законодавство має забезпечити суддів ефективними процесуальними інструментами для дотримання принципів справедливого судочинства та попередження невиправданих затримок і використання незаконної тактики затягування розгляду справи. Таке законодавство має бути усталеним і передбачати чіткі та справедливі строки, проте дозволяти певну гнучкість. (п.п. 11, 12 висновку N (2013)16 Консультативної ради європейських суддів про відносини між суддями та адвокатами).
Згідно пункту 1 частини 2 статті 43 цього Кодексу, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що представник відповідача, подаючи заяву про відвід суддів Руденко М.А. та Разіної Т.І. з викладених вище підстав, вдається до зловживань процесуальними правами, наданими йому, як стороні судового процесу.
Згідно частини 3 статті 43 ГПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Таким чином, оскільки заява відповідача про відвід суддів Руденко М.А. та Разіної Т.І. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 є завідомо безпідставною, а тому колегія суддів розцінює дії відповідача щодо заявлення такої заяви, як зловживання стороною своїми процесуальними правами у відповідності до п.1 частини 2 статті 43 ГПК України, у зв'язку з чим така заява підлягає залишенню без розгляду, а апеляційна скарга підлягає подальшому розгляду в порядку, встановленому ГПК України.
Представник відповідача у судове засідання 13.03.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 13.03.2019 за відсутності представника відповідача.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
10.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агропоступ», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Руно», як покупцем, укладено договір поставки № 159-2017-04-10 (далі - Договір), відповідно до предмету якого в строки, визначені додатками, позивач зобов'язується передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти товар в асортименті і кількості згідно додатків і видаткових накладних, які є невід'ємними частинами Договору (п. 1.1 Договору).
Пунктом 2.4 Договору визначено, що відповідач проводить розрахунки з позивачем на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3, вказаної в рахунках, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок позивача.
Відповідно до п. 4.1. договору покупець здійснює 100 % оплату вартості товару на банківський рахунок продавця у терміни, які вказані в додатках.
Положеннями п. 8.1 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання обов'язків з оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Додатками № № 1, 2, 3 сторони погодили найменування, кількість, ціну та строки поставки товару за договором № 159-2017-04-10.
Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 1 210 957,36 грн., що підтверджується видатковими накладними від 07.07.2017 № 348 на суму 665.728,00 грн., від 14.04.2017 № 166 на суму 172.237,36 грн., від 19.06.2017 № 298 на суму 372.992,00 грн.
Також, в матеріалах справи містяться довіреності № 210 від 19.06.2017 та № 86 від 11.04.2017 на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача строку оплати товару. Як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача сплатив частково в сумі 424 474.72 грн., що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 786 482,64 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.
Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Заперечення відповідача щодо не укладення між сторонами спірного договору поставки у зв'язку з відсутністю такого договору на підприємстві відповідача судом першої інстанції були правомірно відхилені, оскільки відсутність у відповідача договору поставки від 10.04.2017 № 159-2017-04-10 не може бути підставою для звільнення останнього від виконання грошових зобов'язань за таким договором, а також сплати заборгованості, яка, в свою чергу, доведена позивачем.
В той же час, пунктом 11.6 умов укладеного між сторонами спору Договору визначено, що договір, Додатки до Договору та документи щодо реалізації цього Договору, які відправлені факсимільним зв'язком чи електронною поштою, мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжують права та обов'язки для сторін і можуть бути подані в судові інстанції в якості належних доказів і не можуть заперечуватись стороною, від імені якої були відправлені.
Враховуючи те, що відповідач заперечує отримання оригіналу Договору, то наявна в матеріалах справи скан-копія підписаного сторонами Договору має повну юридичну силу та породжує права та обов'язки для сторін, в розумінні п. 11.6 Договору.
Крім того, видаткові накладні від 07.07.2017 № 348, від 14.04.2017 № 166 та від 19.06.2017 № 298, які, в свою чергу, підписані сторонами без зауважень та заперечень, мають посилання на укладений між сторонами спору Договір.
Також, колегією суддів враховано часткову оплату відповідачем за спірним договором, що також підтверджує факт укладення такого договору між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що за договором поставки позивачем взяті на себе зобов'язання були виконані належним чином, тоді як відповідачем в порушення умов договору поставлений товар не був оплачений в повному обсязі, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у сумі 786 482,64 грн.
Стосовно позивних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, то колегія суддів вважає за можливе зазначити про наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних за загальний період з 10.07.2017 по 20.06.2018 (346 днів) та інфляційних втрат, погоджується з здійсненим розрахунком та вважає його вірним, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в сумі 22 366,27 грн. та інфляційних втрат в сумі 77 075,30 грн.
Апелянтом наведеного позивачем та здійсненого судом першої інстанції розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних не спростовано, власного розрахунку суду апеляційної інстанції надано не було.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів зазначає про наступне.
Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно п. 8.1 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання обов'язків з оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при розрахунку пені позивачем не було враховано вимоги п. 6 ст. 232 ГК України.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, вважає його обґрунтованим та вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 102 221,00 грн. за загальний період з 10.07.2017 р. по 07.01.2018 р. за кожен місяць окремо з урахуванням часткових проплат.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
За договором поставки позивачем взяті на себе зобов'язання були виконані належним чином, тоді як відповідачем в порушення умов договору поставлений товар не був оплачений в повному обсязі, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у сумі 786 482,64 грн.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 05.09.2018 року у справі № 910/8155/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 року у справі № 910/8155/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 року у справі № 910/8155/18 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/8155/18 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 18.03.2019 р.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді М.А. Руденко
Т.І. Разіна