Справа № 521/13260/18
Номер провадження:1-кп/521/157/19
18.03.2019 м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
при підготовчому розгляді кримінального провадження № 521/13260/18 відносно:
ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Гордіївка Гордіївського району Брянської області РФ, громадянки України, з вищої освітою, пенсіонерки, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, -
Згідно обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у наступному: відповідно до наказу головного лікаря Одеської міської поліклініки №16 №649 від 09.05.1964 ОСОБА_6 була призначена на посаду лікаря-інфекціоніста. Згідно посадової інструкції лікаря-інфекціоніста затвердженої 05.01.1999 головним лікарем Одеської міської поліклініки №16, до його обоов'язків входить лікування інфекційних хворих у закладі та долікування реконвалесцентів після виписки зі стаціонару, забезпечення контролю за поліклінічним та бактеріологічним одужанням, інфекційно-хворих, призначати лікувально-профілактичні заходи, тощо.
Згідно ст.ст. 34,78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» №2801-XII від 19.11.1992 року, лікар зобов'язаний своєчасно і кваліфіковано провести обстеження та лікування пацієнта.
Проте ОСОБА_6 працюючи на посаді лікаря - інфекціониста Одеської міської поліклініки №16 розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Малиновського буд.61, неналежно виконувала свої обов'язки, внаслідок чого допустила настання тяжких наслідків для хворого за наступних обставин: 28.08.2006 року до Одеської міської поліклініки №16 з пораненням лівої гомілки звернувся ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , де йому було надано первинну медичну допомогу черговим лікарем-хірургом ОСОБА_8 ;
18.09.2006 року через погіршення стану загоєння гомілки ОСОБА_7 , звернувся до вищезазначеного закладу де отримав лист-направлення до лікаря-інфекціоніста ОСОБА_6 , яка встановила діагноз рожисте запалення (Бешиха) та призначила курс лікування антибіотиками, десенсибілізуючої та вітамінної терапії; 27.09.2006 стан хворого ОСОБА_7 суттєво покращився, скарг на здоров'я не мав.
В подальшому 03.10.2006 за рецептом лікаря-інфекціоніста ОСОБА_6 , ОСОБА_7 направлено до процедурного кабінету Одеської місцевої поліклініки №16, розташованої за адресою: м.Одеса, вул. Малиновського буд.61, для введення ін'єкції антибіотику пролонгованої дії Біцилін-5, з метою попередження розвитку рецидиву перенесеної хвороби рожистого запалення.
При цьому, в порушення правил застосування препарату Біцилін-5, протоколів надання медичної допомоги, Наказу МОЗ України №127/18 від 02.04.2002 року «Про організаційні заходи по впровадженню сучасних технологій діагностики та лікування алергічних захворювань», лікар-інфекціоніст ОСОБА_6 , не виконуючи належним чином свої професійні обов'язки знаслідок недбалого ставлення до них, перед введенням зазначеного препарату, не забезпечила здійснення відбору внутрішньо шкіряної проби з метою встановлення можливості розвитку алергічної реакції.
Як наслідок введення препарату Біцилін-5, у ОСОБА_7 почався розвиток гострого токсикозо - алергічного енцефаліту, що обумовлено алергічною реакцією по уповільненому типу з ознаками набряку гортані.
Зазначена алергічна реакція ускладнилась порушенням гемодинаміки в результаті виникнення ДВЗ-синдрому з подальшим розвитком поліорганної недостатності в результаті тромбозу дрібних сосудів легенів, печінки мозку, нирок на фоні токсичного ураження печінки, а також метаболічного ацидозу, тромбоцитопенії, порушення водно-електролітного обміну у сукупності з - нераціональним лікарськими маніпуляціями призвели до тяжких наслідків для зорого, а саме смерті ОСОБА_7 .
Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи експерта ООБСМЕ №298 від 12.05.2014-смерть ОСОБА_7 перебуває у прямому причинному зв'язку з неналежним наданням йому медичної допомоги, зокрема порушенням правил застосування препарату Біцилін -5, а саме не проведенні внутрішньої кожної проби, задля виявлення алергічної реакції по уповільненому типу.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.140 КК України - неналежному виконанні свої професійних обов'язків внаслідок недбалого ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки для хворого.
При судовому розгляді вказаного кримінального провадження обвинувачена звернулась з клопотанням, в якому вона ставить питання про її звільнення від кримінальної відповідальності, в зв'язку із спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності.
В обґрунтування клопотання обвинувачена вказала, що вона обвинувачується за ч.1 ст.140 КК України. Відповідно до ст.12 КК України цей злочин віднесений до злочинів невеликої тяжкості. Відповідно до ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня скоєння нею злочину та до дня набрання вироком законної сили сплило два роки при скоєнні злочину невеликої тяжкості. З моменту подій минуло більш ніж 12 років. За цей час вона не вчинила нового злочину, в період строків притягнення до кримінальної відповідальності від суду чи досудового слідства не ухилялась.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченої, оскільки обвинувачена не визнала себе винною у інкримінованому їй злочині, що на думку прокурора є перешкодою для закриття провадження.
На час розгляду клопотання потерпіла ОСОБА_9 померла, інші особи потерпілими чи представниками у кримінальному провадженні не визнавалися.
Розглянувши клопотання обвинуваченої про її звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку із спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності, суд вважає, що вказане клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Органами досудового слідства дії ОСОБА_6 кваліфіковані як злочин, передбачений ч.1 ст. 140 КК України (в редакції КК України від 5.04.2001 року), яке згідно ст.12 КК України віднесено законом до злочинів невеликої тяжкості.
Відповідно до ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня скоєння нею злочину та до дня набрання вироком законної сили сплило два роки при вчиненні злочину невеликої тяжкості.
Як вбачається з обвинувального акту, злочинні дії, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 мали місце в 2006 року
Даних про ухилення ОСОБА_6 від досудового слідства чи суду, а також даних про скоєння нею нового злочину в період строків притягнення до кримінальної відповідальності, не встановлено.
Обвинувачена ОСОБА_6 , якій були роз'яснені наслідки звільнення від кримінальної відповідальності за спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності, не заперечувала проти закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав і надала на це згоду.
Відповідно до положень ст.284 ч.2 п.1 КПК України, кримінальне провадження підлягає закриттю судом, в зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно до приписів ч.7 цієї статті, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності суд, постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ст.314 ч.3 п.2 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити кримінальне провадження при наявності підстав, вказаних у ч.2 ст. 284 КПК України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження стосовно неї, в силу ст. 284 ч.2 п. 1 КПК України підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст. 369, 372 КПК України, суд, -
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_5 про її звільнення від кримінальної відповідальності, - задовольнити.
ОСОБА_10 , обвинувачену у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, у відповідністю з ст. 49 КК України звільнити від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження стосовно неї, в силу ст. 284 ч.2 п. 1 КПК України,- закрити.
На ухвалу може бути подана сторонами апеляція до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом семи днів з дня її проголошення.
Головуючий: ОСОБА_11