Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему Справа № 2340/4128/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Гайдаш В.А. Суддя-доповідач Шурко О.І.
18 березня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними , та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Черкаській області) в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у врахуванні в подвійному розмірі для призначення/перерахунку пенсії на пільгових умовах за Списком 1, періодів роботи на Шахтоуправлінні імені газети «Соціалістичний Донбас» п/о «Донецьквугілля» з 06.05.1991 по 16.04.1994 на посадах учня машиніста підземних установок, машиніста підземних установок 3 розряду з повним робочим днем в шахті до страхового стажу в одинарному розмірі;
- зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи на Шахтоуправлінні імені газети «Соціалістичний Донбас» п/о «Донецьквугілля» за період 06.05.1991 року по 16.04.1994 року на посадах учня машиніста підземних установок, машиніста підземних установок 3 розряду з повним робочим днем в шахті в подвійному розмірі;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок призначеної пенсії за віком на пільгових умовах з моменту переведення, а саме: з 23.12.2016 року з урахуванням всього наявного пільгового стажу на підставі пункту а частини 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.01.2016 року Правобережним УПФУ в м. Києві ОСОБА_3 призначено пенсію на пільгових умовах за списком №1 та зараховано до пільгового стажу 12 років та 6 місяців, у т.ч. роботи на Шахтоуправлінні імені газети «Соціалістичний Донбас» п/о «Донецьквугілля».
У зв'язку із зміною місця проживання пенсійну справу позивача передано Золотоніському об'єднаному УПФУ в Черкаській області.
В свою чергу, Золотоніським об'єднаним УПФУ в Черкаській області не було поновлено виплату вищевказаної пенсії ОСОБА_3, призначеної на пільгових умовах з 01.12.2016 року.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача з листом про поновлення виплат призначеної пенсії.
У квітні 2018 року листом № 10/Б-10 Золотоніське об'єднане УПФУ в Черкаській області повідомило позивачу, що пільговий стаж позивача, у період з 06.05.1991 до 24.07.1994, на посаді машиніста підземних установок 3 розряду на Шахтоуправлінні імені газети «Соціалістичний Донбас» п/о «Донецьквугілля» підтверджується, зокрема, довідкою ПАТ «Шахтоуправління Донбас» від 15.03.2016 року №1588, яка є недійсною, оскільки останнє знаходиться на тимчасово окупованій території (а.с.12-13).
Не погоджуючись з вказаним рішенням Золотоніського об'єднаного УПФУ в Черкаській області, 15.08.2018 року позивач звернувся зі скаргою № вих. № 903/Б-10 до ГУ ПФУ в Черкаській області.
За результатами розгляду вищезазначеної скарги позивача, ГУ ПФУ в Черкаській області прийнято рішення № 903/Б-10 від 04.09.2018 року. В зазначеному рішенні пенсійним органом зазначено, що згідно з документами пенсійної справи позивача, врахування пільгового стажу, на підставі уточненої довідки ПАТ «Шахтоуправління Донбас» від 15.03.2016 року №1588, та призначення пенсії позивачу здійснено безпідставно, а тому виплату пенсії ОСОБА_3 поновлено не було (а.с.14-15).
Не погоджуючись з вищезазначеними діями та рішенням відповідача, позивач звернуся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що наявні в справі докази підтверджують роботу позивача на посаді, передбаченій Списками, зайнятість повний робочий день, які надавались до органу Пенсійного фонду України для розгляду, а тому позивач має право на зарахування вищевказаного стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі по тексту - Закон №1058) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг.
Так, згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Правовими положеннями ст. 14 Закону № 1788 визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
Згідно із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Постановою Кабінет Міністрів України від 16 січня 2003 року №36 (що діяла станом на час призначення позивачу пенсії у 2016 році) затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до яких, зокрема відноситься машиніст підземних машин (п.1.2.а).
Крім того, згідно з наказом промислового об'єднання «Шахтоуправління «Донбас» від 30.12.1994 року №1718 посада машиніста підземних установок відноситься до переліку атестованих професій, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що посада машиніста підземних установок відноситься до посад, що визначені п. «а» ч. 1 статті 13 Закону № 1788.
Також, згідно з наказом Шахтоуправління імені газети «Соціалістичний Донбас» п/о «Донецьквугілля» від 05.05.1991 року № 329к ОСОБА_3 прийнятий з 06.05.1991 року на роботу учня машиніста підземних установок з повним робочим днем.
Відповідно до наказу Шахтоуправління імені газети «Соціалістичний Донбас» п/о «Донецьквугілля» від 24.07.1991 року №576/к позивача призначено на посаду машиніста підземних установок з повним робочим днем, а з 16.04.1994 року його звільнено із займаної посади.
Так, в трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписами повноважних осіб та печатками, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином.
В даному випадку, в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які підтверджують спеціальний трудовий стаж ОСОБА_3 на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, які передбачені Списком №1.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що пенсійним органом протиправно відмовлено ОСОБА_3 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки зазначене не відповідає правовим положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 року в справі № 214/1467/15-а.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch - United Kingdom» № 44277/98).
Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Отже, доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».
Щодо посилань пенсійного органу в апеляційній скарзі на пропуск позивачем строку та залишення позову без розгляду, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині 2 цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Так, предметом спору у даній справі є визнання протиправним дій зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи на Шахтоуправлінні імені газети «Соціалістичний Донбас» п/о «Донецьквугілля» за період 06.05.1991 року по 16.04.1994 року на посадах учня машиніста підземних установок, машиніста підземних установок 3 розряду з повним робочим днем в шахті в подвійному розмірі, провести перерахунок та виплату пенсії.
Факт протиправності дій відповідача щодо не поновлення виплат пенсії позивача за Списком № 1, встановлено колегією апеляційного суду під час розгляду даної справи.
Зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати ч.1 ст. 122 КАС України та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Так, Конституцією України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Оскільки судом встановлено, що не виплата позивачу пенсії є наслідком протиправних дій суб'єкта владних повноважень - ГУ ПФУ в Черкаській області, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
В свою чергу, відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Системний аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, як підставу відмови у задоволенні позову, у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою доходу як складової конституційного права на соціальний захист, до якого належить, зокрема, й пенсія.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення не застосовується шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч.2 статті 122 КАС України, оскільки це має наслідком неможливість реалізувати передбачене ч.2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 року в справі №646/6250/17 та від 19.06.2018 року в справі №646/6250/17.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Кузьменко В.В.