Справа № 369/16540/18
Провадження № 2/369/1328/19
Іменем України
22.02.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі
головуючої судді Дубас Т.В.,
при секретарі Ріпка Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
В грудні 2018 року позивач ОСОБА_1 (транспортне) страхове бюро України звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 05.06.2017 року о 12:54 в м. Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області, по вулиці Київська, мала місце дорожньо-транспортна пригода із участю автомобілів «SAABGGC855», (водій ОСОБА_2) та «VOLKSWAGEN Bora», д.н.з. НОМЕР_1 (водій та власник - ОСОБА_3).
В результаті ДТП, завдані матеріальні збитки, оскільки були пошкоджені транспортні засоби.
Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.06.2017 р. Відповідача визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП.
У власника транспортного засобу, ОСОБА_3, на момент ДТП був чинний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а у Відповідача, такий поліс був відсутній. Отже, на момент вчинення ДТП (05.06.2017 року), цивільно-правова відповідальність Відповідача, як володільця транспортного засобу, не була застрахована.
Для підтвердження розміру завданої шкоди потерпілому, представники потерпілого замовили проведення автотоварознавчого дослідження. В результаті цього, підготовлено Звіт № 1323/17 від 23.06.2017.
Відповідно до Звіту вартість відновлювального ремонту з урахуванням ПДВ на запасні частини становить 55588,58 гривень.
Позивач, враховуючи вимоги чинного законодавства, здійснив регламентну виплату (страхове відшкодування) потерпілій особі в розмірі 50 тисяч 221 гривні 91 коп. Цей факт підтверджується Наказом № 9077 та платіжним дорученням № 1260315. Окрім цього, Позивачем було сплачено 550,00 гривень за послуги аварійних комісарів по даній справі, що підтверджується платіжним дорученням № 1259634, рахунком № 1518/17 та актом виконаних робіт.
Таким чином у ОСОБА_1 (транспортним) страхового бюро України виникло право зворотної вимоги до винної особи.
Тому позивач просив стягнути з відповідача, ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 50771,91 гривень, та судовий збір у сумі 1762 грн.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.01.2019 року відкрито позовне провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
У судове засідання позивач не з'явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Направив до суду заяву про розгляд справи провести у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Письмового відзиву до суду не направив, причин неявки суду не повідомив.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За відсутності заперечень позивача суд ухвалив, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, перевіривши матеріали справи, та зібранні в ній докази, знаходить, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 05.06.2017 року близько 12 години 54 хвилин по вулиці Київська в м. Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «SAABGGC855», здійснив рух на заборонений сигнал світлофора в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, автомобілі отримали механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.06.2017 року (справа № 369/6297/17) відповідача - ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості.
Згідно з підпунктом «а» пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застраховував свою цивільно-правову відповідальність.
У власника транспортного засобу, ОСОБА_3, на момент ДТП був чинний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а у Відповідача, такий поліс був відсутній. Отже, на момент вчинення ДТП (05.06.2017 року), цивільно-правова відповідальність Відповідача, як володільця транспортного засобу, не була застрахована.
Згідно ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Умовами п. 34.2 ст. 34 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника ( працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Згідно висновку від 23.06.2017 року № 1518/17 проведеної ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит» про вартість матеріального збитку, заподіяного власнику «VOLKSWAGEN Bora» д.н.з. НОМЕР_1 станом на 05.06.2017 року дорівнює з урахуванням ПДВ на запасні частини - 55588,58 грн.
Умовами ч. 1 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Положеннями п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на страховика (у випадках передбачених ст. 41 цього Закону - МТСБУ) покладено обов'язок протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Згідно наказу № 9077 та платіжним дорученням № 1260315 позивач, враховуючи вимоги чинного законодавства, здійснив регламенту виплату (страхове відшкодування) потерпілій особі в розмірі 50 тисяч 221 гривні 91 коп. Крім цього, позивачем було сплачено 550 гривень за послуги аварійних комісарів по даній справі, що підтверджується платіжним дорученням № 1259634, рахунком № 1518/17 та актом виконаних робіт.
Відповідно до пп. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач, після сплати страхового відшкодування, має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п. 13.1 ст. 13 цього Закону.
Положеннями ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стаття 76 ЦПК України визначає що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в порядку регресу витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем сплачено судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 5, 7, 10, 12, 13, 174, 178, 141, 280-284, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 993, 1191, 1166 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,-
Позов ОСОБА_1 (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (транспортного) страхового бюро України відшкодування витрат в порядку регресу, а саме 50 771,91 грн. (п'ятдесят тисяч сімсот сімдесят одна гривня 91 коп.), та судового збору в розмірі 1 762 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, адреса: м. Київ, Русанівський бульвар, 8.
Інформація про відповідача: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1.
Суддя: Дубас Т.В.