ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
14 березня 2019 року № 826/731/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (адреса: 03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6) (далі - відповідач), із позовною заявою, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28 квітня 2016 року №2392-1305 про сплату земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 10 805, 24 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 06 квітня 2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно було прийнято податкове повідомлення рішення №2392-1305 від 28 квітня 2016 року про сплату земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 10 805, 24 грн., оскільки відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України за одним видом податку формується та надсилається одне податкове повідомлення - рішення. Також, позивач зазначив, що частину земельної ділянки позивач здає в оренду, що є його основним видом діяльності, у зв'язку з чим, згідно з підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України його звільнено від обов'язку нараховувати, сплачувати та подавати податкову звітність із земельного податку.
Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Вважає, що з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку. Також зазначив, що з огляду на зазначене, нарахування земельного податку позивачу згідно з податковим повідомленням - рішенням ДПІ від 28 квітня 2016 року №2392-1305 відповідає вимогам чинного законодавства.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.
Протокольною ухвалою, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України (у редакції, чинній на дату постановлення ухвали) суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Приписами пункту 10 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення (форма "Ф") від 28 квітня 2017 року №2392-1305, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік, у розмірі 10 805, 24 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець з 02 червня 2004 року, видом діяльності якого є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20).
Згідно з Договором купівлі - продажу будинку від 01 березня 2004 року, позивачу на праві власності належить житловий будинок, житловою площею 132,70 кв.м., загальною площею 297,80 кв.м., зазначений на плані під літерою «А», сарай під літерою «В», спорудження №1 - №4, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ №140914 від 30 травня 2006 року, позивачу на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0552 га, що знаходиться по АДРЕСА_1.
З 01 січня 2012 року позивач перейшов на спрощену систему оподаткування, за ставкою єдиного податку - 5 %, що підтверджується Свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_1 від 28 квітня 2012 року.
У матеріалах справи наявна копія Договору оренди офісного приміщення №1/2 від 01 лютого 2014 року, укладеного між ФОП «ОСОБА_1.» та ПП «Імпламакс», яким підтверджується використання частини будинку у господарській діяльності позивача.
Згідно з Договором оренди офісного приміщення №2/2 від 01 лютого 2010 року, укладеного між ФОП «ОСОБА_1.» та ПП «Видавничий дім Азбука», яким підтверджується використання частини будинку у господарській діяльності позивача.
30 травня 2016 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення - рішення №4635-1305, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 302, 29 грн.
Разом з податковим повідомленням - рішенням позивачу була направлена квитанція, в якій визначено суму до сплати у розмірі 302, 29 грн. та борг у розмірі 13 265, 04 грн.
Згідно з квитанцією 11 листопада 2016 року №1833 позивачем було сплачено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 302, 29 грн.
Не погоджуючись з зазначеною сумою боргу у розмірі 13 265, 04 грн., позивач звернувся до відповідача з запитом.
Так, згідно з листом ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27 жовтня 2016 року №6301/С/26-58-13-05-12, за позивачем рахується земельна ділянка загальною площею 0,0552 га за адресою: АДРЕСА_2, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, 164 кв.м. з якої використовується позивачем для комерційної діяльності - надання в оренду.
Також у листі зазначено, що загальна сума нарахування по земельному податку на ділянку площею 388 кв.м. за 2016 рік становить 302, 29 грн., як зазначено у податковому повідомленні - рішенні від 30 травня 2016 року №4635-1305.
Таким чином, судом встановлено, що спірним податковим повідомленням - рішенням від 28 квітня 2016 року №2392-130, позивачу нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік, у розмірі 10 805, 24 грн. за частину земельної ділянки у розмірі 164 кв.м., яка використовується для надання в оренду.
Позивач посилаючись на неправомірність дій відповідача зазначає, що оскільки він, як фізична особа - підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування, та звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, на що слід зазначити наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Згідно пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
Пунктом 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Згідно пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
У відповідності до частин першої та другої статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно з пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України, у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
Отже, виходячи з наведеного, особа, яка придбала (отримала як подарунок) будівлю має сплачувати земельний податок на загальних підставах за земельну ділянку, на якій розташовано таку будівлю, з урахуванням прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Крім того, в розумінні наведених норм обов'язок зі сплати земельного податку для фізичної особи-власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй прав, у разі набуття нею статусу суб'єкта господарювання, діяльність якого пов'язана з використанням земельної ділянки або без такого.
При цьому, особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу (пункт 269.2 статті 269 Податкового кодексу України).
Згідно з пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
У значенні наведених норм права, спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.
Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежитлове приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлено.
Виходячи з наведеного в сукупності, суд прийшов до висновку, що у розумінні положень підпункту 14.1.72., підпункту 14.1.73. пункту 14.1 статті 14, пунктів 269.1 - 269.2 статті 269, пунктів 270.1.1 - 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1. статті 297 Податкового кодексу України, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто, з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку.
З матеріалів справи встановлено, та не заперечується позивачем, що на час виникнення спірних правовідносин він був власником земельної ділянки, тому, з аналізу викладених норм законодавства, судом не встановлено підстав для звільнення позивача від сплати земельного податку з тієї підстави, що він, як фізична особа - підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування, та звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку.
Водночас, в ході розгляду справи, представником позивача, крім іншого, були надані додаткові пояснення, в яких вона посилалась на те, що позивач підлягає звільненню від сплати податку на земельну ділянку у зв'язку з тим, що він є інвалідом 2 групи та учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, на що слід зазначити наступне.
На підтвердження зазначених доводів надала суду посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А №126668, видане 18 грудня 2014 року та вкладку №663403 до зазначеного посвідчення, які підтверджують статус позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також посвідчення серії В-І №006734, що підтверджує наявність у позивача статусу інваліда 2 групи.
Відповідно до пункту 281.1 статті 281 Податкового кодексу України від сплати податку звільняються: інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 281.2 статті 281 Податкового кодексу України передбачено, що звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:
для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
З матеріалів справи вбачається, що цільовим призначенням земельної ділянки площею 0,0552 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить позивачу на праві власності, є будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Водночас слід зазначити, що земельна ділянка площею 164 кв.м. використовується позивачем для надання її в оренду.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Статтею 270 Податкового кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу визначено, що міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Згідно із підпунктом 12.3.7 пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу, не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.
Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Київською міською радою прийнято рішення від 28 січня 2015 року № 58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку», яким затверджено Положення про плату за землю в м. Києві (далі - Положення). З урахуванням підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу, Положення про плату за землю застосовується з 01 січня 2016 року.
Відповідно до підпункту 7.1.6 пункту 7.1 розділу 7 Положення від сплати земельного податку звільняються дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, у тому числі площ, що орендують позашкільні навчальні заклади, організації інвалідів, діяльність яких спрямована на допомогу та реабілітацію дітей-інвалідів, інвалідів - спинальників, розумово відсталих інвалідів, дітей і молоді, інвалідів з фізичними обмеженнями, інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю.
Поряд з цим, звільнення від сплати орендної плати за землю чинним законодавством не передбачено.
Тобто, звільнення від сплати земельного податку згідно підпункту 7.1.6 пункту 7.1 розділу 7 Положення передбачено для власників та користувачів земельних ділянок в частині площ, що орендують організації інвалідів, діяльність яких спрямована на допомогу та реабілітацію дітей-інвалідів, інвалідів - спинальників, розумово відсталих інвалідів, дітей і молоді, інвалідів з фізичними обмеженнями, інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю.
Враховуючи викладене, судом не встановлено підстав для звільнення позивача від сплати земельного податку, як інваліда 2 групи та учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки зазначена земельна ділянка використовується ним в цілях підприємницької діяльності - для надання в оренду, що не є використанням у власних цілях, а також не є власником земельної ділянки, яка використовується в цілях, передбачених підпунктом 7.1.6 пункту 7.1 статті 7 Положення.
На підставі зазначеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовити.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Є.В. Аблов