ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
15 березня 2019 року № 826/8479/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області в особі - Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області
прозобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області в особі - Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області (далі також - відповідач), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:
- стягнути з Держави в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області 27 332,88 грн. не виплаченої заробітної плати за вересень - грудень 2014 року;
- стягнути з Держави в особі Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області 10 000,00 гривень моральної шкоди на не виплачену заробітну плату за вересень - грудень 2014 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2018 року залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України, та надано строк для усунення недоліків.
Позивач у встановлений строк недоліки позовної заяви усунув, тому суд визнав подану позовну заяву і додані до неї матеріали достатніми для відкриття провадження у справі відповідно до Ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2018. Вказаною Ухвалою суду встановлено про розгляд справи в судовому засіданні та призначено до слухання на 05.09.2018 року.
У вказане судове засідання з'явився представник відповідача. Позивач не прибув, клопотань та заяв про відкладення чи про розгляд справи без його участі до суду не надходило. Причини неявки суду не повідомлено.
У вказаному судовому засіданні протокольною ухвалою суд зобов'язав представника відповідача надати документи, що підтверджують повноваження Ліквідаційної комісії, інформацію стосовно звільнення позивача та розрахункові документи, що підтверджують виплату належної заробітної плати позивачу, також зобов'язано надати до суду інформацію щодо кримінального провадження, в межах якого проводився обшук в 2014 році, документи, що підтверджують створення та розформування підрозділу «Азов» та інші наявні докази, на підтвердження обставин по справі.
Судове засідання відкладено до 08.11.2018 року.
Через канцелярію суду від відповідача надійшли витребувані судом докази.
В судове засідання 08.11.2018 року з'явився позивач. Представник відповідача не прибув. Позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи. Судом зазначене клопотання задоволено та відкладено розгляд справи на 12.12.2018 року.
В судове засідання прибули позивач та представник відповідача. Судом розпочато розгляд справи по суті.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з вересня по грудень 2014 року проходив службу в патрульній службі міліції особливого призначення «Азов» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області. Відповідно до довідки ДФС України від 23.03.2017 року № 3919/К/26-54-08-02-22 за вказаний період позивачу нараховано заробітну плату в розмірі 27 332,88 грн., але фактично ці кошти йому не виплачувались.
Представником відповідача зазначено, що позивача прийнято на службу 08.10.2014 року. Відповідач зазначає, що всі належні суми до виплати позивачем було отримано, що підтверджується довідками та розрахунками наданими до матеріалів справи, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення по обставинах справи, судом оголошено про продовження розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, про що не заперечували учасники спраіви.
Згідно з частиною восьмою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва, встановлено наступне.
ОСОБА_1, 29 вересня 2014 року призначено міліціонером полку патрульної служби міліції особливого призначення «Азов».
Відповідно до довідки ДФС України від 29.03.2017 року № 3919/К/26-54-08-02-22 за період з вересня по грудень 2014 року позивачу було виплачено заробітну плату в розмірі 27 332, 88 грн., але фактично в листопаді та в грудні 2014 він від невідомої особи отримав по 4000 грн., але в відомостях не розписувався та пояснень, за що ці гроші, не отримав.
Вважаючи таки дії відповідача протиправними та не законними, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 43 частини 7 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно статтею 1 Закону України «Про оплату праці», статтею 94 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України) заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати відноситься: основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата, це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до частини першої статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до абзацу 2 статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до доказів, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що 29.09.2014 року позивача призначено міліціонером полку патрульної служби міліції особливого призначення «Азов».
Згідно з Наказом від 18.12.2014 року № 1157 ос лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-204022), інспектора батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Гарпун», зважаючи на вказане 18.12.2014 року позивач вважається звільненим з полку «Азов».
Відповідно до Довідки ГУ МВС України в Київській області позивачу виплатили за вересень 2014 року - 67,40 грн., за жовтень 2014 року - 4 397,85 грн., за листопад 2014 року - 4 387, 81 грн., за грудень 2014 - 18 448, 25, що в сумі становить 27 301, 31 грн.
Також відповідачем зазначено, що станом на 06.08.2018 року заборгованості по виплаті грошового забезпечення гр. ОСОБА_1 у Головного управління немає.
Натомість до матеріалів справи не надано Відомість про нарахування заробітної плати, в якій би містився підпис ОСОБА_1 про те, що останнім отримано відповідні суми заробітної плати з вересня по грудень 2014 року.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, зважаючи на вказане, відповідач не намагався довести отримання позивачем заробітної плати за вказаний період.
Також, суду не надані докази звернення до правоохоронних органів для отримання вилученої під час обшуку Відомості по виплаті заробітної плати та не надано відповідачем банківських виписок, які б свідчили про нарахування заробітної плати позивачу.
А тому, судом не встановлено факт отримання позивачем належних йому сум заробітної плати за вказаний період 2014 року.
Враховуючи вищенаведене, надані докази та пояснення сторін, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області 27 332,88 грн. не виплаченої заробітної плати за вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року ОСОБА_1
Стосовно вимоги, щодо зобов'язання стягнення з Держави в особі відповідача компенсації моральної шкоди за невиплачену заробітну плату, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» зазначено, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями, вини останнього в її заподіянні. Суд зокрема, повинен з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральної шкоди чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
Отже, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. є необґрунтованою, оскільки розмір суми відшкодування моральної шкоди та характер моральних чи фізичних страждань, приниження честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, або інших негативних явищ, заподіяних їй саме незаконними діями з боку відповідача, позивачем жодним доказом не доведений.
Зважаючи на вказане, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 6 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень частини першої статті 9 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області в особі - Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області задовольнити частково.
2. Стягнути з Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області 27 332 (двадцять сім тисяч триста тридцять дві грн.) 88 коп. не виплаченої заробітної плати за вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1).
3. В решті позовних вимог відмовити.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1;
Відповідач: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області в особі - Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області, 01025, м.Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 08592201.
Суддя Л.О. Маруліна