справа №1.380.2019.001078
про вжиття заходів забезпечення позову
19 березня 2019 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Сакалоша В.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток нерухомості» та Державної архітектурно-будівельної інспекції України, про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові з вимогою:
-визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові № 66/17 від 09 серпня 2017 року «Про анулювання дозволу про початок виконання будівельних робіт № IV 114160751893 на об'єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул.Струмок-Т.Масарика, 7».
Ухвалою суду від 15.03.2019 відкрито провадження у справі.
15.03.2019 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд: вжити заходи забезпечення позову у спосіб зупинення дії наказу № 66/17 від 09 серпня 2017 року «Про анулювання дозволу про початок виконання будівельних робіт № IV 114160751893 на об'єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул.Струмок-Т.Масарика, 7» (замовник будівництва Товариство з товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток нерухомості»), прийнятого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові.
Заява мотивована тим, що анулювання Дозволу про початок виконання будівельних робіт № IV 114160751893 на об'єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_2» перешкоджає завершенню будівництва та введенню в експлуатацію відповідного житлового будинку, й, отже, призводить до неможливості реалізації прав ОСОБА_1 як співінвестора спорудження даного будинку, зокрема, перешкоджає набуттю права власності на відповідну квартиру № НОМЕР_1. Разом з тим, позивачка стверджує, що затримка із введенням в експлуатацію об'єкта нерухомості прямо та безпосередньо спричиняє їй збитки, які неможливо буде відшкодувати в разі задоволення позову. В обгрунтування зазначеного покликається на те, що інвестування в будівництво житлового будинку (сплата «забезпечувального платежу» за попереднім договором купівлі-продажу) проводилось ОСОБА_1 за рахунок грошових коштів, отриманих як позика. Зокрема, 25 квітня 2017 року між ОСОБА_1 (як позивальником) та ОСОБА_3 (як позикодавцем) був укладений договір позики, відповідно до кого ОСОБА_1 взяла у ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 700 000 гривень для сплати гарантійного платежу за Попереднім договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2. Позика була надана під НОМЕР_1 % річних (9 333,33 грн. на місяць), на термін до 25 квітня 2019 року. Також зазначає, що між позивачкою (як орендарем) та гр. ОСОБА_4 (як орендодавцем) 01 листопада 2018 року був укладений Договір оренди квартири АДРЕСА_1, для проживання позивачки та членів її сім'ї, щомісячна орендна плата становить 10 800 грн.
Також зазначає, що відсутність опалення, електроенергії та води у будинку призводить не лише до неможливості проживання в ньому та проведення ремонтів; за відсутності факту експлуатації (опалення) будинок поступово руйнується та втрачає свої споживчі властивості (зменшується нормативний термін, протягом якого в будинку буде можна проживати); одночасно, зменшується вартість об'єктів нерухомості у такому будинку. Наведене, на думку позивачки, свідчить про наявність очевидних ознак порушення прав та законних інтересів позивача та значної кількості третіх осіб (власників квартир), а невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та можливість поновлення порушених прав та законних інтересів позивача.
Разом з тим, позивач вважає, що дії відповідача щодо видання оскарження наказу є протиправними та прямо порушують вимогу ч. 5 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Суд, вирішуючи питання щодо доцільності задоволення заяви про забезпечення позову, керується таким.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ", в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов до висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.
При вирішенні заяви про забезпечення позову суд керується ч.1 ст.2 КАС України відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З матеріалів справи судом встановлено, що 25 квітня 2017 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» (Сторона-1) та ОСОБА_1 (Сторона-2) був укладений Попередній договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Скречко М.М. (реєстровий № 382).
Відповідно до п. 1.1. Попереднього договору, сторони зобов'язуються до 30 вересня 2018 року, укласти договір купівлі-продажу квартири, проектний номер НОМЕР_1, проектною загальною площею 63,78 квадратних метри, проектною житловою площею 31,29 квадратних метри, що складається з 2 (двох) житлових кімнат та знаходиться згідно проекту на 4 (четвертому) поверсі житлового будинку, який знаходиться за будівельною адресою: АДРЕСА_2, за ціною встановленою у п.1.2. цього Договору.
Вищевказаний об'єкт нерухомості - квартира № НОМЕР_1 знаходиться в багатоквартирному житловому будинку, який споруджується по АДРЕСА_2 на замовлення ТОВ «Розвиток нерухомості».
Відповідно до п.4.2 Попереднього договору, для забезпечення свого зобов'язання щодо укладення Основного договору ОСОБА_1 як сторона Попереднього договору сплачує ТОВ «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» забезпечувальний платіж у розмірі, що складає еквівалент 37 630, 20 доларів США 20 центів і на момент укладення цього Попереднього договору становить 965 590, 94 грн. Забезпечувальний платіж вноситься в день укладення та підписання даного Попереднього договору, тобто 25.04.2017.
Наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові № 66/17 від 09 серпня 2017 року, скасовано дозвіл про початок виконання будівельних робіт № IV 114160751893 на об'єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул.Струмок-Т.Масарика, 7» (замовник будівництва Товариство з товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток нерухомості»).
З наведеного вбачається, що анулювання Дозволу про початок виконання будівельних робіт № IV 114160751893 на об'єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_2» унеможливлює завершення будівництва та введення в експлуатацію цього житлового будинку, й, отже, призводить до неможливості реалізації прав ОСОБА_1 згідно з Попереднім договором купівлі-продажу від 25.04.2017, зокрема, перешкоджає набуттю права власності на відповідну квартиру № НОМЕР_1.
Таким чином, видання відповідачем наказу № 66/17 від 09 серпня 2017 року призвело до порушення прав позивачки, як майбутнього власника об'єкта нерухомості у будинку згідно з Попереднім договором купівлі-продажу від 25.04.2017, зокрема, позбавило ОСОБА_1 можливості своєчасно набути право власності на об'єкт нерухомості, а також завдало їй грошових збитків, зокрема, у вигляді витрат по сплаті забезпечувального платежу.
При вирішенні питання щодо доцільності вжиття заходів забезпечення позову, у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує як джерело права положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31). Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003).
Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивачка, уклавши Попередній договір купівлі-продажу від 25.04.2017 мала щонайменше законні очікування на набуття права власності на квартиру, проектний номер НОМЕР_1.
Разом з тим, суд приймає аргументи позивача, що відповідач оскаржуваним наказом № 66/17 від 09.08.2017, спричиняє порушення майнових прав та законних інтересів позивачки, оскільки остання, не маючи змоги оформити право власності на квартиру № НОМЕР_1 в будинку по АДРЕСА_2 та проживати в ній (провести відчуження квартири, або здати її в оренди), несе постійні матеріальні видатки (зі сплати орендної плати згідно з договором оренди квартири від 01.11.2018, укладеним між ОСОБА_1 (орендар) та ОСОБА_4.(орендодавець); відсотків за користування позикою згідно з договором позики від 25.04.2017, укладеним між ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_1.(позичальник)), й дані втрати є незворотними.
Окрім того, з огляду на неможливість введення будинку в експлуатацію, є неможливим підключення будинку до зовнішніх інженерних мереж, та підключення (запуск) систем електропостачання, водопостачання та водовідведення, а також газопостачання. Запуск таких мереж є можливим лише після введення будинку в експлуатацію (в силу вимог діючого законодавства).
За таких обставин, фактично споруджений будинок не опалюється, що призводить як до руйнування окремих його конструкцій та складових елементів (деформація віконних та дверних конструкцій, замокання стін, значне підвищення вологості, шкідливий вплив на інженерні мережі (тощо), так і до значного погіршення несучої здатності стін та погіршення експлуатаційних властивостей та якості об'єкта в цілому.
Вказані обставини підтверджується листами ТОВ «Розвиток нерухомості» № 28/02- 19 від 28 лютого 2019 р., ТОВ «БК «Інтер-Білдінг» № 11/03/2019 від 11.03.2019 р.
Згідно ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відтак, беручи до уваги доводи позивача про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та охоронюваним законом інтересам до ухвалення рішення суду, враховуючи те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, суд вважає за необхідне зупинити дію наказу № 66/17 від 09 серпня 2017 року «Про анулювання дозволу про початок виконання будівельних робіт № IV 114160751893 на об'єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул.Струмок-Т.Масарика, 7» (замовник будівництва Товариство з товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток нерухомості»), прийнятого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові, до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Відповідно до ч.8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно з ч.1 ст. 156 КАС України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 153, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву позивача про забезпечення позову задовольнити повністю.
Вжити заходи забезпечення позову у спосіб зупинення дії наказу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові № 66/17 від 09 серпня 2017 року «Про анулювання дозволу про початок виконання будівельних робіт № IV 114160751893 на об'єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул.Струмок-Т.Масарика, 7» (замовник будівництва Товариство з товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток нерухомості») до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 1.380.2019.001078.
Відповідно до ч.8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд у п'ятнадцятиденний строк з дати підписання ухвали.
Згідно з ч.1 ст. 156 КАС України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Суддя В.М.Сакалош