19 березня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2631/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства оборони України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі-відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік та матеріальної допомоги за 2018 рік для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньо місячного грошового забезпечення, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України №260 від 11.06.2008 року;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік та матеріальну допомогу за 2018 рік для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати 12000 грн. грошового забезпечення відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України №260 від 11.06.2008 року;
- стягнути з відповідача середньомісячну заробітну плату 12 000 грн. з нарахуванням премій та надбавок за весь час затримки по день фактичного розрахунку;
- стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 150000 грн.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 з посиланням на норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України №260 від 11.06.2008 року мотивує тим, що при звільненні у березні 2018 р. з військової служби у запас він не отримав відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 року грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік, що підтверджується наказом командира ВЧ НОМЕР_1 № 73 від 14.03.2018 р. При цьому, вказує, що рапорти надані ним для виплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань залишилися відповідачем не розглянутими, що порушує його право на отримання вищезазначених виплат.
Крім того, виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст.ст.116, 117 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 5, 56, 124 Конституції України, ст. 23 Цивільного кодексу України позивач вважає, що на його користь належить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку щодо грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціальної-побутових питань за 2018 рік. Також зазначає, що оскарженою бездіяльністю відповідач завдав йому моральну шкоду, яку він розцінює в розмірі 150 000,00 грн.
Ухвалою від 26.12.2018р. відкрито провадження та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копію цієї ухвали позивачем не отримано з причин, незалежних від суду, а саме за закінченням терміну зберігання, про що свідчить рекомендоване повідомлення №7302701312505 від 27.12.2018р. з відповідною відміткою. Вказане рекомендоване повідомлення повернуто на адресу суду 10.01.2019р.
Відповідач так само не отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі, про що свідчить рекомендоване повідомлення №7302701312491 від 27.12.2018р. Вказане рекомендоване повідомлення повернуто на адресу суду 28.01.2019р.
З метою дотримання процесуальних прав сторін та строків розгляду справи, ураховуючи факт неотримання сторонами ухвали про відкриття провадження у справі, ухвалою суду від 18.01.2019р. вирішено здійснювати розгляд даної справи за установленими ст.262 КАС України правилами в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 11:15 год. 25.01.2019р.
Сторони в судове засідання 25.01.2019р. не з'явились.
Позивач судову повістку не отримав з незалежних від суду причин, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення від 21.01.2019р. №7302701325810 з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання». Крім того, 21.01.2019р. судом здійснено виклик позивача телефонограмою.
Відомостей про отримання відповідачем повістки суд не отримав.
Ухвалою суду від 25.01.2019р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог Міністерство оборони України та відкладено розгляд справи на 18.02.2019р. на 13:30 год.
Додатково до судової повістки, надісланої учасникам справи засобами поштового зв'язку, судом 05.02.2019р. також викликано сторони в суд шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланнями:
https://adm.ks.court.gov.ua/sud2170/gromadyanam/viklyksud/641249/ ;
https://adm.ks.court.gov.ua/sud2170/gromadyanam/viklyksud/641228/ .
29.01.2019р. до суду із відмітками про причину невручення - «за закінченням терміну зберігання», повернуті поштові відправлення, адресовані: позивачу з повісткою на 25.01.2019р., відповідачу - з ухвалою від 26.12.2018р. про відкриття провадження у справі.
Представник третьої особи згідно з розпискою від 06.02.2019р. отримав копії ухвали про відкриття провадження, позовної заяви та повістку на 18.02.2019р. для вручення відповідачу.
18.02.2019р. в судове засідання учасники справи не з'явились, третя особа подала пояснення на позовну заяву, за змістом якої заперечує проти задоволення позову.
Позивач судову повістку не отримав з незалежних від суду причин, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення від 28.01.2019р. №7302701329955 з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
З огляду на викладене, з метою недопущення порушень прав сторін та, враховуючи встановлені процесуальним законодавством строки розгляду справи, 18.02.2019р. суд постановив ухвалу, якою розгляд справи відкладено на 15:00 год. 11 березня 2019 року; викликано в судове засідання учасників справи. Цією ж ухвалою постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; замінити засідання для розгляду справи по суті, призначене на 15:00 год. 11 березня 2019 року, підготовчим засіданням; продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 днів; повторно установити відповідачу та третій особі строк для подання відзиву та пояснень на позовну заяву - 15 днів з дня отримання даної ухвали.
Копії вказаної ухвали суду направлені на адреси сторін та третьої особи.
Крім того, судові повістки направлені позивачу та вручені представнику третьої особи, а також надані представнику Міністерства оборони України для вручення відповідачу, про що в матеріалах справи міститься розписка.
Також судом 19.02.2019р. викликано сторін в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, за посиланнями:
ОСОБА_2 .
В матеріалах справи також міститься телефонограма від 19.02.2019р. про повідомлення позивача про виклик його у підготовче засідання о 15:00 год. 11.03.2019р. Вказана телефонограма отримана особисто позивачем за контактним номером НОМЕР_3 .
Однак, у підготовче засідання, призначене на 11.03.2019р. сторони не прибули, про причини неявки не повідомили.
Ухвалою від 11.03.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.03.2019р. о 10:00 год.
Додатково до судової повістки, надісланої учасникам справи засобами поштового зв'язку, судом 12.03.2019р. також викликано сторін в суд шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланнями:
https://adm.ks.court.gov.ua/sud2170/gromadyanam/viklyksud/664807/ ;
https://adm.ks.court.gov.ua/sud2170/gromadyanam/viklyksud/664805/ .
Ухвалою суду від 19.03.2019р. закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік та матеріальної допомоги за 2018 рік для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньо місячного грошового забезпечення, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України №260 від 11.06.2008 року; та про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік та матеріальну допомогу за 2018 рік для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати 12000 грн. грошового забезпечення відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України №260 від 11.06.2008 року.
Тому суд розглядає по суті позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ВЧ НОМЕР_1 на його користь середньомісячного заробітку з нарахуванням премій та надбавок за весь час затримки виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік та матеріальної допомоги за 2018 рік для вирішення соціально-побутових питань по день фактичного розрахунку, а також моральної шкоди у сумі 150000 грн.
В судове засідання 19.03.2019р. учасники справи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань не подали.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із положеннями ст.ст.124, 126 -128, 130, 134 КАС України, судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.
Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.
Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
У випадку відсутності у адресата офіційної електронної адреси повістка вручається під розписку. Повістка може бути вручена безпосередньо в суді. Суд може за згодою учасника справи видати йому повістку для вручення іншій особі, яка викликається до суду. Особа, яка вручає повістку, зобов'язана повернути до адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи.
Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.
Якщо для розгляду окремих категорій справ, заяв або клопотань учасників справи цим Кодексом встановлено строк розгляду менше десяти днів, повістка має бути вручена у строк, достатній для прибуття особи до суду для участі в судовому засіданні.
Вважається, що повістку вручено також у разі одержання її під розписку будь-яким повнолітнім членом сім'ї адресата, який проживає разом з ним. Особа, яка одержала повістку, зобов'язана негайно повідомити про неї адресата.
У разі тимчасової відсутності адресата особа, яка повинна вручити повістку, відмічає у повістці відомості про те, куди вибув адресат та коли передбачається його повернення за наявності таких даних.
Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Часом вручення повістки вважається: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі відмови адресата від одержання повістки особа, яка її доставляє, робить відповідну відмітку на повістці, засвідчує її власним підписом і негайно повертає до адміністративного суду. Особа, яка відмовилася одержати повістку, вважається такою, що її повідомлено про дату, час і місце судового засідання.
Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.
Учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.
Судом ужито всіх можливих заходів щодо повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового розгляду справи, у тому числі надіслано поштою копії процесуальних документів з повістками про виклик, які однак не отримані ними з причин, незалежних від суду; здійснено виклик позивача в судові засідання телефонограмами; своєчасно опубліковані на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про виклик сторін в судові засідання.
Тому суд вважає незастосовними в даному випадку положення ч.2 ст.205 КАС України щодо наслідків неявки в судове засідання учасника справи.
Натомість застосуванню підлягають положення ч.ч.3, 5, 9 ст.205 КАС України, відповідно до яких суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
У даному випадку неявка позивача не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 19 серпня 2016 року між Міністерством оборони України в особі командира військової частини польова пошта НОМЕР_4 полковника ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , сержантом командиром відділення командира машини відділення інженерних загороджень взводу інженерних загороджень групи інженерного забезпечення військової частини - польова пошта НОМЕР_4 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового та сержантського складу строком до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію.
Згідно пункту 5 витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по строковій частині) від 14.03.2018 року за № 73, серед іншого,
- звільнено сержанта ОСОБА_1 командира 2 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення з військової служби у запас на підставі підпункту "г" (необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною, що підтверджується відповідним медичним висновком медик-соціальної експертної комісії) пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
- вважати таким, що справи та посаду здав, зарахувати до оперативного резерву першої черги і направити для зарахування на військовий облік до Скадовського РВК Херсонської області;
- з "14" березня 2018 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення;
- щорічна основна відпустка за 2018 рік не надавалася; відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити грошову компенсацію за "5" діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2018 рік;
- грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік не отримав;
- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 не отримав.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно не виплачено йому при звільненні грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік.
Тому покликаючись на приписи ст.ст.116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗПП України), позивач уважає, що відповідач повинен понести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні та виплатити йому його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Також позивач зазначає, що бездіяльністю щодо виплати вказаних допомог відповідач завдав йому матеріальну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях, які він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача. Це призвело до порушення звичайного способу життя, у позивача погіршився стан здоров'я, він перебуває на постійному лікуванні, швидко втомлюється. Позивачу довелось чимало нервувати через те, що він не має достатньо коштів і він бажає щоб особа, яка заподіяла ці страждання, в добровільному порядку відшкодувала завдані збитки. З урахуванням наслідків заподіяної шкоди здоров'ю, тривалості лікування, характеру та обсягу душевних страждань, стану здоров'я, тяжкості вимушених змін у житті позивач оцінює завдану моральну шкоду в розмірі 150 000,00 грн.
Оцінюючи наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд враховує, що за приписами ст.ст.116, 117 КЗПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, цими правовими нормами установлено імперативний обов'язок роботодавця виплатити в день звільнення всі без винятку сум, що належать йому від підприємства, установи, організації. Невиконання цього обов'язку тягне за собою відповідальність у вигляді обов'язку сплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
Підставою відповідальності власника (підприємства) відповідно до цих правових норм є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина у цьому власника.
В даному випадку наявність підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку пов'язана із обставинами дотримання ним строків розрахунку з позивачем при його звільненні та обставинами щодо наявності у відповідача обов'язку виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік.
Як установлено судом, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04.01.2019р. у справі №540/2237/18, яке набрало законної сили 12.02.2019р., відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про:
визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік та матеріальної допомоги за 2018 рік для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньо місячного грошового забезпечення, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України №260 від 11.06.2008 року;
зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік та матеріальну допомогу за 2018 рік для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати 12000 грн. грошового забезпечення відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України №260 від 11.06.2008 року.
Згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Статтею 78 КАС України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Лише правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04.01.2019р. у справі №540/2237/18, яке набрало законної сили, не тільки відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік та матеріальної допомоги за 2018 рік для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячного грошового забезпечення, але й установлені обставини щодо відсутності обов'язкових умов для нарахування і виплати відповідачем цих допомог, а саме установлено, що позивач не подавав відповідних рапортів (заяв), які в силу п. 30.2, п. 33.2. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства Оборони України №260 від 11.06.2008р. є підставою для їх нарахування і виплати.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої ст.117 КЗПП України, оскільки наявними у справі доказами та установленими рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04.01.2019р. у справі №540/2237/18, яке набрало законної сили, обставинами спростовується обов'язок відповідача нарахувати і виплатити позивачу при звільненні грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік та матеріальну допомогу за 2018 рік для вирішення соціально-побутових питань.
Враховуючи викладене й те, що невиплатою грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік та матеріальної допомоги за 2018 рік для вирішення соціально-побутових питань відповідач не порушив прав позивача у зв'язку з відсутністю правових та фактичних підстав для виплати указаних допомог, суд уважає позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди суд враховує, що статтею 237-1 КЗПП України установлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
За змістом ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди необхідно з'ясовувати, коли виникли правовідносини сторін, коли заподіяна моральна шкода.
Оскільки судом установлено, що прав позивача на отримання грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік та матеріальної допомоги за 2018 рік для вирішення соціально-побутових питань, а так само і на своєчасний розрахунок при звільненні відповідач не порушував, то відсутні й підстави для відшкодування ним моральної шкоди.
Таким чином, вимога позивача про відшкодування моральної шкоди також є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та про стягнення моральної шкоди слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись статтями 205, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд -
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства оборони України, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Пекний А.С.
кат. 112030100