Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 березня 2019 р. № 520/1541/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (63430, Харківська область, Зміївський район, с. Артюхівка, вул. Лісна, 8-Б) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: 1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) щодо не здійснення перерахунку з 01.01.2016 розміру пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий 21.12.2000 Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, адреса: АДРЕСА_1), виходячи з посадового окладу в сумі 3600,00 грн., окладу за військове звання в сумі 2400,00 грн., процентної надбавки за вислугу років у розмірі 35%, надбавки за виконання особливо-важливих завдань у розмірі 50%, надбавки за таємність у розмірі 10%, надбавки за інформаційно-аналітичне забезпечення (ОРД) у розмірі 50%, надбавки за наукову ступінь у розмірі 15%, щомісячної премії у розмірі 162%, а також з урахуванням фактично отриманих ним протягом 24 календарних місяців перед звільненням зі служби в ОВС України додаткових видів грошового забезпечення, зазначених в довідці Управління поліції охорони в Харківській області від 10.03.2017 № 535/43/40/5-2017, а саме - індексації в сумі 572,47 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 21921,04 грн., разових премій в сумі 73209,96 грн. та грошової допомоги при звільненні зі служби в ОВС в сумі 21894,04 грн.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) перерахувати та виплачувати з 01.01.2016 пенсію ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_2, виданий 21.12.2000 Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) виходячи з посадового окладу в сумі 3600,00 грн., окладу за військове звання в сумі 2400,00 грн., процентної надбавки за вислугу років у розмірі 35%, надбавки за виконання особливо-важливих завдань у розмірі 50%, надбавки за таємність у розмірі 10%, надбавки за інформаційно-аналітичне забезпечення (ОРД) у розмірі 50%, надбавки за наукову ступінь у розмірі 15%, щомісячної премії у розмірі 162%, а також з урахуванням фактично отриманих ним протягом 24 календарних місяців перед звільненням зі служби в ОВС України додаткових видів грошового забезпечення, зазначених в довідці Управління поліції охорони в Харківській області від 10.03.2017 № 535/43/40/5-2017, а саме - індексації в сумі 572,47 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 21921,04 грн., разових премій в сумі 73209,96 грн. та грошової допомоги при звільненні зі служби в ОВС в сумі 21894,04 грн., а також здійснити йому виплату суми перерахованої пенсії за весь період з 01.01.2016 по дату перерахунку пенсії без відстрочення такої виплати згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 та разом з виплатою компенсації за несвоєчасну виплату цієї суми пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 109 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати".
3. Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області строк для подання до суду звіту про виконання судового рішення у справі - протягом 30 календарних днів з дня набрання рішення законної сили.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані дії відповідача є незаконними, оскільки вони порушують право позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 18.02.2019 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.
Представником відповідача, на виконання ухвали суду від 18.02.2019 року надав відзив на позовну заяву, в якій щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що відповідач при перерахунку пенсії позивача діяв в межах чинного законодавства України.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивача - ОСОБА_1, Наказом Департаменту Державної служби охорони при МВС України від 27.11.2014 № 395о/с з 25.11.2014 було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України з посади начальника Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області за п. 64 "а" (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил України.
З листопада 2014 року позивач отримував пенсію за вислугу років у розмірі 62% від розміру грошового забезпечення, в сумі 6781,76 грн. на місяць, яка була розрахована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області виходячи з посадового окладу в розмірі 1450,00 грн., окладу за звання в розмірі 135,00 грн., надбавки за вислугу років в розмірі 30%, надбавки за виконання особливо-важливих завдань в розмірі 50%, надбавки за таємність в розмірі 10%, надбавки за інформаційно-аналітичне забезпечення (ОРД) в розмірі 50%, надбавки за наукову ступінь в розмірі 15%, щомісячної премії в розмірі 162%.
Також судом встановлено, що 10.03.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням додаткових видів мого грошового забезпечення за останні 24 календарних місяця служби перед звільненням, а саме з урахуванням фактично отриманих сум індексації, матеріальної допомоги на оздоровлення, фактично отриманих разових премій та грошової допомоги при звільненні на підставі довідки Управління поліції охорони в Харківській області від 10.03.2017 № 535/43/40/5-2017 про фактичне отримання позивачем названих вище грошових сум, але відповідачем в зазначеному перерахунку було відмовлено.
Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 03.05.2017 по справі № 621/621/17, яку було залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 по справі № 621/621/17 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо його відмови в здійсненні перерахунку пенсії Позивачу згідно з довідкою Управління поліції охорони в Харківській області від 10.03.2017 № 535/43/40/5-2017, а саме з урахуванням фактично отриманих ним протягом 24 календарних місяців перед звільненням зі служби в ОВС України індексації в сумі 572,47 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 21921,04 грн., разових премій в сумі 73209,96 грн. та грошової допомоги при звільненні в бумі 21894,04 грн.; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити пенсію позивачу з урахуванням фактично отриманих ним протягом 24 календарних місяців перед звільненням зі служби в ОВС України індексації в сумі 572,47 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 21921,04 грн., разових премій в сумі 73209,96 грн. та грошової допомоги при звільненні зі служби в ОВС в сумі 21894,04 грн. згідно довідки Управління поліції охорони в Харківській області від 10.03.2017 № 535/43/40/5-2017, починаючи з 01.10.2016.
У липні 2017 року на виконання постанови Зміївського районного суду м. Харкова від 03.05.2017 по справі № 621/621/17 позивачу відповідачем було проведено перерахунок пенсії з 01.10.2016 року з урахуванням фактично отриманих ним протягом 24 календарних місяців перед звільненням зі служби в ОВС України одноразових додаткових видів грошового забезпечення згідно довідки Управління поліції охорони в Харківській області від 10.03.2017 № 535/43/40/5-2017. Основний розмір пенсії після перерахунку склав 9819,69 грн.
У квітні 2018 року пенсію позивача перераховано з 01.01.2016 року відповідно до ч.4 ст. 63 Закону № 2262-ХИ, постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки, виданої Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області № 100/34730-2003015422 від 26.03.2018 .
Довідка № 100/34730-2003015422 від 26.03.2018 про грошове забезпечення для перерахунку пенсії позивача містить такі складові:
- посадовий оклад - 3600,00 грн.;
- оклад за військове звання - 2400,00 грн.;
- надбавка за вислугу років (35%) - 2100,00 грн.;
- доплата за роботу в умовах режимних обмежень (10%) - 360,00 грн.;
- доплата за науковий ступінь (5%) - 180,00 грн.;
- щомісячна премія (23,75%) - 2052,00 грн.
Всього: 10692,00 грн.
Суд зазначає, що основний розмір пенсії позивача після проведеного перерахунку зменшився та склав 6629,04 грн., у зв'язку з чим позивачу встановлено доплату до попереднього розмірі пенсії у розмірі 3190,65 грн., внаслідок чого розмір пенсії позивача становить 9819,69 грн.
Таким чином, під час перерахунку пенсії позивача у 2018 році відповідач не врахував наявні у позивача на момент призначення пенсії надбавку за виконання особливо-важливих завдань в розмірі 50% та надбавку за інформаційно-аналітичне забезпечення (ОРД) в розмірі 50%, зменшив розмір доплати за науковий ступень з 15% до 5%, зменшив розмір щомісячної премії з 162% до 23,75%, та не врахував фактично отримані перед звільненням зі служби додаткові види грошового забезпечення позивача згідно з довідкою Управління поліції охорони в Харківській області від 10.03.2017 № 535/43/40/5-2017, право на які було визнано судовими рішеннями по справі № 621/621/17.
Позивач, вважаючи такі дії відповідача щодо проведеного перерахунку пенсії вважає протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку зазначеним правовідносинам суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі скорочено - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Законом України від 23.12.2015 № 900-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" (який набрав чинності 29.12.2015) статтю 63 Закону № 2262-ХІІ після частини другої доповнено новою частиною такого змісту: "Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських".
Статтею 51 Закону № 2262-ХІІ (в редакції Закону України від 15.07.2015 N 614-VIII) передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб новихщомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до абзацу другого розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Згідно із статтею 102 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Постановою КМУ від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі скорочено - Постанова № 988, яка набрала чинності 02.12.2015) та постановою КМУ від 18.11.2015 № 947 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268" Кабінет Міністрів України встановив розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ (міліції).
Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою КМУ від 13.02.2008 № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393" (далі скорочено - Порядок № 45), який набрав чинності 20.02.2008.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45 (в редакції що діяла на час спірних правовідносин - станом на 01.01.2016), перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством. На підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку № 45 рішення Кабінету Міністрів України, Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям. Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки). Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону №2262-XII. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 (далі скорочено - Постанова № 103), пунктом 3 якої постановив:
- перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку ва вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року;
- виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року.
Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року; з 1 січня 2020 щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період зі січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Разом з цим, Законом № 2262-ХІІ встановлено, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відтак, враховуючи, що з 01.01.2016 у позивача виникли обставини, що тягнуть за собою зміну розміру його пенсії, зокрема, відбулась зміна розміру видів грошового забезпечення поліцейських, суд зазначає саме з цього часу і необхідно здійснити перерахунок пенсії позивача і її виплату.
Оскільки постанова КМУ від 21.02.2018 № 103 прийнята КМУ вже після виникнення спірних правовідносин (01.01.2016) та погіршує становище позивача в частині строків виплати належної йому пенсії за 2016-2017 роки, то суд дійшов висновку вона не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Також суд зазначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції ратифіковані Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції".
Протоколи № 12 та № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифіковані Законом України від 09.02.2006 № 3435-IV "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод проголошує верховенство права, як частину спільного спадку Договірних Держав.
Оскільки внаслідок протиправної бездіяльності (дій) відповідача позивача протиправно щомісяця лишають частини його власності у вигляді частини передбаченої законодавством пенсії, відповідач порушує права Позивача як людини, які передбачені статтею 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ETS№9), згідно якої кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Така ж правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання-покарань, тощо (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).
У рішенні від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або відставку. Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій зміст та обсяг отриманих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, в тому числі щодо розміру раніше призначеної пенсії.
Таким чином, право позивача на отримання належної йому пенсії підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що її можна вважати "майном" у значені цього положення, і оскільки Позивач отримав право на вказані суми виплат з 01.01.2016, яке до прийняття постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 було визначено чинним законодавством України і невиплата Позивачу Відповідачем відповідних належних йому сум пенсії за 2016-2019 роки у встановлені законодавством строки є втручанням у право позивача на мирне володіння своїм майном.
Зазначена правова позиція викладена також і в рішенні ЄСПЛ по справі "Сук проти України" від 10.03.2011 (за заявою №10972/05), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
В даному випадку є підстави стверджувати про наявність "законних сподівань", оскільки позивач згідно з законодавством отримав право на перерахунок його пенсії відповідно до Закону № 2262-ХП у січні 2016 року, проте, на сьогодні в порушення норм чинного законодавства України, відповідачем позивачу не виплачено суму правильно перерахованої з 01.01.2016 пенсії.
Також суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, враховуючи викладене вище, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців та працівникам ОВС має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені законодавством зміни до актів законодавства щодо скасування окремих частин грошового забезпечення або їх зменшення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права осіб на пенсійне забезпечення з дня набрання чинності цими змінами в законодавстві, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки в даному випадку порядок призначення та перерахунку пенсії за своєю суттю є різними як за змістом, так і за механізмом їх здійснення.
Крім цього, вирішуючи питання застосування Закону № 2262-ХІІ та інших актів пенсійного законодавства у часі суд має врахувати обставини того, що відповідно до положень ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
З огляду на вище викладене суд зазначає, що при перерахунку розміру пенсії позивачу розмір її складових частин має бути розрахований у відсотках виходячи із розміру цих складових частин, право на які позивач набув на момент виходу на пенсію, оскільки розмір пенсії у відсотках не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Зазначена правова позиція узгоджується з правовими позиціями Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.04.2018 № 175/1665/17 та від 24.04.2018 № 686/12623/17.
В рішенні у справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine), № 23759/03 та № 37943/06 від 14 січня 2011 року, Європейський Суд з прав людини зазначав про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з тим, що по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, таким чином, не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
Відповідно до частин 3, 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Відповідно до абзацу 7 пункту 5 Порядку № 45 додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.
Таким чином суд зазначає, що відповідно до змісту абзацу 7 пункту 5 Порядку № 45, ця норма виключає з переліку видів грошового забезпечення, що враховуються для перерахунку пенсії, певні їх види за родовими ознаками, а саме не враховуються скасовані чи такі види грошового забезпечення та премії, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Таким чином, абзац 7 пункт 5 Порядку № 45 спрямований на визначення видів грошового забезпечення, які враховуються для перерахунку пенсії, що не узгоджується із законом, оскільки вказані питання є прерогативою Верховної Ради України, але не Кабінету Міністрів України.
Так, стаття 11 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачає, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічні висновки викладені і у Рішенні Конституційного Суду України від 13.05.2015 по справі № 4-рп/15 про те, що "виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України".
Крім того, ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що у разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розмірі пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розмірі раніше призначених пенсій.
Таким чином суд зазначає, що зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону. Абзац 7 пункту 5 Порядку № 45 змінює норми та умови пенсійного забезпечення, оскільки виключає певні види грошового забезпечення з переліку видів, що враховуються для перерахунку пенсії. Це означає, що абзац 7 пункту 5 Порядку № 45 суперечить статті 11 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Отже, розмір пенсії у відсотках не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві і при перерахунку розміру пенсії позивачу її розмір має бути розрахований виходячи з розміру пенсії у відсотках, право на які позивач набув на момент виходу на пенсію.
Таким чином, під час правильного перерахунку позивачу пенсії відповідачем повинні були бути враховані всі фактично отримані ним у відповідних відсотках складові його грошового забезпечення у розмірі на момент призначення пенсії, зокрема повинні бути враховані і надбавка за виконання особливо важливих завдань, і надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення (ОРД), і щомісячна премія у відповідних відсотках, і фактично отримані ним додаткові види грошового забезпечення згідно з довідкою УПО Харківської області від 10.03.2017 № 535/43/40/5-2017, право на які було визнано судовими рішеннями по справі № 621/621/17.
Щодо вимоги про виплату заборгованості з урахуванням компенсації втрати частини доходів, то суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно зі статтею 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
При цьому, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушенням встановлених строків виплати саме нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
Оскільки пенсія позивачу виплачувалась, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, позивач, звертаючись до суду із позовом, порушив питання, що стосується здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі.
Відповідно до ч.1ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до положень даної статті, суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, проте це не є його обов'язком.
Підстав для встановлення судового контролю за виконанням відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду в порядку частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України та надати до суду звіт про виконання судового рішення судом не встановлено. А тому, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимоги щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (63430, Харківська область, Зміївський район, с. Артюхівка, вул. Лісна, 8-Б) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) щодо не здійснення перерахунку з 01.01.2016 розміру пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий 21.12.2000 Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, адреса: АДРЕСА_1), виходячи з посадового окладу в сумі 3600,00 грн., окладу за військове звання в сумі 2400,00 грн., процентної надбавки за вислугу років у розмірі 35%, надбавки за виконання особливо-важливих завдань у розмірі 50%, надбавки за таємність у розмірі 10%, надбавки за інформаційно-аналітичне забезпечення (ОРД) у розмірі 50%, надбавки за наукову ступінь у розмірі 15%, щомісячної премії у розмірі 162%, а також з урахуванням фактично отриманих ним протягом 24 календарних місяців перед звільненням зі служби в ОВС України додаткових видів грошового забезпечення, зазначених в довідці Управління поліції охорони в Харківській області від 10.03.2017 № 535/43/40/5-2017, а саме - індексації в сумі 572,47 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 21921,04 грн., разових премій в сумі 73209,96 грн. та грошової допомоги при звільненні зі служби в ОВС в сумі 21894,04 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) перерахувати та виплачувати з 01.01.2016 пенсію ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_2, виданий 21.12.2000 Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) виходячи з посадового окладу в сумі 3600,00 грн., окладу за військове звання в сумі 2400,00 грн., процентної надбавки за вислугу років у розмірі 35%, надбавки за виконання особливо-важливих завдань у розмірі 50%, надбавки за таємність у розмірі 10%, надбавки за інформаційно-аналітичне забезпечення (ОРД) у розмірі 50%, надбавки за наукову ступінь у розмірі 15%, щомісячної премії у розмірі 162%, а також з урахуванням фактично отриманих ним протягом 24 календарних місяців перед звільненням зі служби в ОВС України додаткових видів грошового забезпечення, зазначених в довідці Управління поліції охорони в Харківській області від 10.03.2017 № 535/43/40/5-2017, а саме - індексації в сумі 572,47 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 21921,04 грн., разових премій в сумі 73209,96 грн. та грошової допомоги при звільненні зі служби в ОВС в сумі 21894,04 грн., здійснивши виплату суми перерахованої пенсії за весь період з 01.01.2016 по дату перерахунку пенсії без відстрочення такої виплати згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.
В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.