12 березня 2019 р. справа №480/85/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бондаря С.О.
за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/85/19
за позовом ОСОБА_3
до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області
про визнання протиправними та скасування рішень,-
ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень від 29.08.2018 №000099, №000100, №000102, №000103. Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуваними рішеннями її, як фізичну особу-підприємця, притягнуто до відповідальності за порушення Закону України «Про рекламу». На думку позивача, висновок Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про порушення позивачем вимог Закону України «Про рекламу» є протиправним, оскільки не підтверджується належними доказами та суперечить вимогам чинного законодавства.
Ухвалою суду від 17.01.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з викликом сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.
Представником відповідача направлено суду відзив на позов, у якому він заперечує проти позову з тих підстав, що при здійсненні контролю за дотриманням порядку розповсюдження реклами та вимог до її змісту на території м. Суми 02.07.2018 р. на першому та дев'ятому сіті-лайтах, які розміщені вздовж проїжджої частини по вул. Харківській в м. Суми біля будинку ТЦ «Мануфактура» (вул. Харківська, 2/2), розміщено рекламу магазину «a.TaN plus» ФОП ОСОБА_3 із зображенням оголеного чоловічого тіла, що є порушенням етичних, гуманістичних, моральних норм, нехтування правилами пристойності згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про рекламу». Також ця реклама порушує добросовісну маркетингову практику, якщо зображує тіло (його чистини) як прикрасу чи сексуальний об'єкт, що не має прямого зв'язку із рекламованим продуктом, та прямих асоціацій із споживанням рекламованого продукту, товару, що є порушенням ч. 1 ст. 8 Закону України «Про рекламу». Тому, на думку представника відповідача, ФОП ОСОБА_3 правомірно притягнуто до відповідальності.
Представник позивача - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача - ОСОБА_2 позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на позов.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Сумській області при здійсненні контролю за дотриманням порядку розповсюдження реклами та вимог до її змісту на території м. Суми 02.07.2018 на першому та дев'ятому сіті-лайтах, розташованих по вул. Харківській 2/2 в м. Суми біля будинку ТЦ «Мануфактура», розміщено рекламу магазину «a.TaN plus» ФОП ОСОБА_3 із зображенням оголеного чоловічого тіла, що є порушенням етичних, гуманістичних, моральних норм, нехтування правилами пристойності згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про рекламу». Також вказана реклама порушує добросовісну маркетингову практику, якщо зображує тіло (його чистини) як прикрасу чи сексуальний об'єкт, що не має прямого зв'язку із рекламованим продуктом, та прямих асоціацій із споживанням рекламованого продукту, товару, що є порушенням ч. 1 ст. 8 Закону України «Про рекламу».
За результатами контролю складено 2 протоколи про порушення законодавства про рекламу №000087, №000088 від 05 липня 2018 року (а.с. 51, 52).
Згідно рішень від 05.07.2018 №000098 та №000099 розпочато розгляд справ про порушення законодавства про рекламу (а.с. 60, 61).
На адресу ФОП ОСОБА_3 в порядку ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» направлено листи-вимоги від 05.07.2018 № 05.1-09/6893 та № 05.1-09/6894, в яких зазначено про порушення та зобов'язано ФОП ОСОБА_3 надати у строк до 30.07.2018 інформацію про вартість розповсюдженої реклами. Одночасно позивача повідомлено про призначення розгляду справ про порушення законодавства про рекламу на 01 серпня 2018 року о 10:00 год. та про наслідки неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості реклами.
ФОП ОСОБА_3 звернулася до відповідача з листом від 30.07.2018 про перенесення розгляду справ на інший день у зв'язку з відсутністю в м.Суми
Наказами №1232-ОД та №1233-ОД від 30.07.2018 строк розгляду справ про порушення законодавства про рекламу було продовжено та призначено розгляд справ на 29 серпня 2018 року. Позивачу було повторно вручено листи від 30.07.2018 №05.1-06/7558 та №05.1-06/7559 про надання до 27.08.2018 інформацію про вартість розповсюдженої реклами та призначення на 29.08.2018 р. о 10.00 год. розгляду справ про порушення законодавства про рекламу.
Листом від 31.08.2018 (тобто після призначеної дати розгляду справ) ФОП ОСОБА_3 повідомила про те, що витребувана інформація про вартість розповсюдженої реклами не може бути надана у зв'язку з відсутністю таких документів.
29 серпня 2018 року Головне управління Держпродспоживслужби в Сумській області за результатами розгляду справ прийняло наступні рішення:
- №000099 про накладення штрафу в розмірі 5083 грн. за недотримання вимог законодавства щодо змісту реклами у відповідності до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу»,
- №000100 про накладення штрафу в розмірі 5083 грн. за недотримання вимог законодавства щодо змісту реклами у відповідності до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу»,
- №000102 про накладення штрафу в розмірі 1700грн. за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами у відповідності до ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу»,
- №000103 про накладення штрафу в розмірі 1700 грн. за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами у відповідності до ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу».
Не погодившись з вказаними рішеннями ФОП ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд вказує на наступне.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження, розміщення та споживання реклами визначаються відповідно до Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 року № 270/96-ВР (далі - Закон № 270/96-ВР). Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 270/96-ВР, цей Закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України. Відповідно до ст. 1 Закону № 270/96-ВР, зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. Внутрішня реклама - реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються. У свою чергу, реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Частиною третьою ст. 7 Закону № 270/96-ВР визначено, що реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності. За приписами ч. 1 ст. 8 Закону № 270/96-ВР, у рекламі забороняється, зокрема, вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, а також такі, що дискредитують товари інших осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 270/96-ВР, контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, серед іншого, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами. Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону № 270/96-ВР, на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю. Необхідно зауважити, що органам у справах захисту прав споживачів не надано право здійснювати планові та позапланові заходи державного нагляду: перевірки, ревізії, огляди, обстеження та інші подібні дії. Посадові особи Держпродспоживслужби та її територіальні органи, які розглядають справу про порушення законодавства про рекламу, мають право лише на отримання документів, усних чи письмових пояснень, відео- та звукозаписів, а також іншої інформації, яка стосується порушень законодавства про рекламу. Питання накладення уповноваженими особами Держпродспоживслужби та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулюються Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 693 (надалі - Порядок № 693). Відповідно до п. 2 Порядку № 693, у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу, на рекламодавців і розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вказана норма кореспондується також з ч. 7 ст. 27 Закону № 270/96. Пунктом 8 Порядку № 693 передбачено, що накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники. Згідно з п. 9 Порядку № 693, підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів. У відповідності до п.10 Порядку № 693, протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк. Пунктом 11 Порядку № 693 визначено, що за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи. Пунктом 12 Порядку № 693 визначено, що справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи. Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці. Також, п. 13 Порядку № 693 визначено, що посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників. Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день (п. 14 Порядку № 693). З метою з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, Головою Держспоживінспекції, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками може бути призначена експертиза (п. 15 Порядку № 693). За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку (п. 18 Порядку № 693). Виходячи з системного аналізу положень статті 26 Закону України «Про рекламу», пунктів 9, 11, 18 Порядку № 693, у провадженні у справах про порушення законодавства про рекламу оформлюються процесуальні документи протокол про порушення законодавства про рекламу, рішення про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про рекламу, протокол засідання та рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу. Водночас, виявлення ознак порушення законодавства про рекламу Закон України «Про рекламу» не пов'язує з проведенням перевірок чи інших спеціальних заходів контролю, оформлення направлень на перевірку, повідомлень про перевірку, актів перевірок законодавством про рекламу не передбачено. Крім того, виходячи з поняття «реклама», закріпленого у статті 1 Закону України «Про рекламу» (інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару), Держпродспоживслужба та її територіальні органи здійснюють контроль за розповсюдженням інформації (реклами), а не перевіряють господарську діяльність рекламодавців, розповсюджувачів та виробників реклами. Враховуючи викладене, необхідно зробити висновок, що при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу та провадженні у справі за ознаками порушення законодавства про рекламу відносно позивача ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області діяло в межах повноважень та у відповідності з порядком, визначеним наведеними нормами законодавства. В той же час, судом встановлено, що рішення ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області від 29.08.2018 №000099, №000100, №000102, №000103 прийняті на підставі висновку громадської організації «Українська Асоціація Маркетингу» від 27 серпня 2018 року, згідно з яким реклама лінії одягу «a.TaN plus» є дискримінаційною та порушує вимоги ч. 3 ст. 7, ч.1 ст.8 Закону України «Про рекламу» та ст. 5 п. 5.2.9 Стандарту «Недискримінаційна реклама за ознакою статі» - СОУ 21708654-002-2011 (а.с.79-80). Надаючи оцінку вказаному експертному висновку суд зазначає наступне. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Вимоги до висновку експерта, як доказу в адміністративному процесі, викладені в ст. 101 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Відповідно до частин 6, 7 ст. 101 Кодексу адміністративного судочинства України, у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Згідно з ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні. Так, відповідачем не надано доказів на підтвердження повноважень Української Асоціації Маркетингу на проведення відповідних експертиз. Як вбачається з матеріалів справи, долучений відповідачем експертний висновок не містить зазначення про те, що спеціалісти, які зробили відповідні висновки, попереджалися (були обізнані) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Вказане свідчить, що поданий відповідачем експертний висновок не відповідає критеріям належності та допустимості доказу в адміністративній справі, а тому не приймається судом до уваги. Крім того, відповідно до Стандарту організацій України “Недискримінаційна реклама за ознакою статі” (СОУ 21708654 -002-2011), що зареєстрований Державним підприємством «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості (ДП УкрДНЦ)», який зареєстрований 30.07.2012 року № 3259575212249, передбачено, зокрема: п. 5.2.2 забороняється пропагування у рекламі культу насильства і жорстокості, розповсюдження порнографії та інформації, що принижує людську гідність і завдає шкоди моральному добробуту дитини; п. 5.2.4 варто уважно підходити до використання відомих та авторитетних особистостей з метою рекламування продукції, послуг тощо, оскільки це може сприяти створенню помилкового враження щодо соціальних та гендерних стереотипів у соціалізації дитини. Використання відомих особистостей може посилювати стереотипи, засновані на висловлених особистих схваленнях, певних ідеях, реальному досвіді і переконаннях, які, однак, можуть не відповідати позитивним нормам та суспільним очікуванням; п. 5.2.7 реклама не повинна включати заяви та візуальні презентації, які можуть негативно впливати або порушувати норми суспільної культури і моралі, що вважаються загальновизнаними більшістю споживачів (читачів, глядачів, покупців, відвідувачів тощо) рекламного продукту у даному суспільстві; п. 5.2.8 реклама вважається дискримінаційною за ознакою статі та порушує добросовісну маркетингову практику, якщо: а) реклама зображує чи описує жінку або чоловіка як прикрасу чи сексуальний об'єкт, включає натяки на статеві стосунки та сексуальність людей, які нічим не пов'язані з рекламованим продуктом, та не мають прямих асоціацій зі споживанням рекламованого продукту, товару, послуг тощо; порушення посилюється, якщо сексуальність людини зображується чи описується принизливо, зневажливо, наклепницьким чином (для людської гідності) через мову, позування, вербальні або невербальні натяки тощо); б) реклама вважається дискримінаційною за ознакою статі та порушує добросовісну маркетингову практику, якщо вона стверджує або натякає, що роль однієї статі у соціальному, економічному і культурному житті нижча, ніж іншої; п. 5.2.9 реклама не вважається дискримінаційною за ознакою статі та не порушує належної добросовісної рекламної та маркетингової практики, коли вона зображує оголене людське тіло чи умовно вдягнених людей, якщо це пов'язано з рекламованим продуктом, має прямі асоціацій зі споживанням рекламованого продукту, товару, послуг тощо, відповідає чинному законодавству, та не принижує людської гідності, не порушує норм суспільної культури та моралі, які вважаються загальновизнаними більшістю споживачів (читачів, глядачів, покупців, відвідувачів тощо) рекламного продукту у даному суспільстві. В сфері застосування вищезазначених стандартів зазначено, що цей Стандарт поширюється на різні види, форми та засоби реклами, у тому числі засоби масової інформації, які впливають на формування суспільного ставлення та моделей соціо - економічних відносин та цей Стандарт призначено для органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, які розробляють, експортують, перевіряють чи застосовують стандарти. Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про стандартизацію», стандарт - нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері. Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про стандартизацію», національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов'язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами. Відповідно до частини 1, 2 статті 15 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються технічні регламенти, стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови. Застосування стандартів, кодексів усталеної практики чи їх окремих положень є обов'язковим для: суб'єктів господарювання, якщо обов'язковість застосування стандартів чи кодексів усталеної практики установлено нормативно-правовими актами; учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти чи кодекси усталеної практики; виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні. Враховуючи викладене твердження, викладені в експертному висновку ГО "Українська Асоціація Маркетингу", та, як видно з матеріалів справи, висновки якого були використані та, в певній мірі, в подальшому, були покладені в основу прийняття спірних рішення, носять лише рекомендаційний характер та не є обов'язковими для виконання. Суд також зауважує, що відповідачем в оскаржуваному рішенні та протоколі не наведено, яким саме чином зображення голого чоловічого торсу порушує етичні, моральні норми та нехтує правилами пристойності, адже зазначене зображення, у сучасному суспільстві не може бути визнано таким, що порушує вказані норми права. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували наявність в зовнішній та внутрішній рекламі фактів порушення вимог Закону України "Про рекламу" відповідачем до суду не надано. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Головне управління Держпродспоживслужби в Сумській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності своїх рішень від 29.08.2018 №000099, №000100, №000102, №000103 про накладення штрафу.
Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області від 29.08.2018 №000099, №000100, №000102, №000103.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області від 29.08.2018 №000099, №000100, №000102, №000103.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О. Бондар
Повний текст рішення виготовлений 18.03.2019.