19 березня 2019 року м. Рівне №460/181/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник Дем'янюк Сергій Михайлович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
доРівненська митниця ДФС
про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення, -
ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_4, позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці Державної фіскальної служби (надалі по тексту - Рівненська митниця ДФС, відповідач, митниця) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2018/01113 від 20.12.2018 року та рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2018/001084/1 від 20.12.2018 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки BMW, модель X4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач стверджує, що на підставі рахунку-фактури №181214.1-AST/PPDD від 14.12.2018 року оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля готівкою в сумі 23 450 євро, про що отримав касовий чек від фірми-продавця №181214.1 від 14.12.2018 року. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, які стосуються оцінюваного товару, достовірно знаючи, що рахунок по купівлі автомобіля не оплачувався через фінансові установи, а готівкою. Відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 23 450 євро до 26 600 євро суттєво порушує права позивача. На підставі вказаного просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.
Рівненським окружним адміністративним судом 04.02.2019 року відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне. Під час митного оформлення позивачем автомобіля марки BMW, модель X4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. Зокрема, не надано документи, що підтверджують ціну, яка була сплачена за товар або підлягає сплаті за нього. На підставі наведеного посадовою особою митниці 19.12.2018 року скероване декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості: касові або товарні чеки, ярлики або інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу, виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару, висновок експерта-автотоварознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу, із врахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, його комплектації, пробігу (сервісна книжка з відмітками, результати досліджень НДЕКЦ тощо).
У зв'язку із ненаданням декларантом всіх документів на зазначене вище повідомлення Рівненська митниця ДФС 19.12.2018 року направила ще одне електронне повідомлення з вимогою про надання документів, в т.ч. документи, які підтверджують вартість транспортування оцінюваного КТЗ. Оскільки такі документи не були надані в повному обсязі, тому відповідачем прийнято спірні картку відмови та рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена резервним методом в сумі 26 600 євро із застосуванням програмного продукту SuperSCHWAЖKE 12/2018 від 19.12.2018 року. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення такими, що прийнятті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.
Заслухавши вступні слова представників сторін, з'ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 14.12.2018 року ОСОБА_3 було придбано транспортний засіб марки BMW, модель X4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 вартістю 23 450 євро, що підтверджується рахунком-фактурою №181214.1-AST/PPDD від 14.12.2018 року.
З метою переміщення через митний кордон транспортного засобу, декларантом позивача ОСОБА_5 19.12.2018 року було подано до Рівненської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA204010/2018/228515 від 19.12.2018 року про декларування товару: транспортний засіб марки BMW, модель X4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.
Дана обставина сторонами не заперечується.
Як з'ясовано судом, у вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 23 450 євро (графа 42 митної декларації).
Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, зокрема: рахунок-фактура №181214.1-AST/PPDD від 14.12.2018 року, акт проведення огляду (переогляду) товарів №UA209020/2018/051635 від 16.12.2018 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ЕК 945780 від 09.03.2015 року, довідник Schwacke від 13.12.2018 року, копія митної декларації країни відправлення MRN 18PL341010E0271357 від 15.12.2018 року.
Подання таких документів відповідач не заперечує.
19.12.2018 року Рівненською митницею ДФС розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: касові або товарні чеки, ярлики або інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу, виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару, висновок експерта-автотоварознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу, із врахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, його комплектації, пробігу (сервісна книжка з відмітками, результати досліджень НДЕКЦ тощо).
У відповідь на такий запит декларантом додатково було надано листом №20/12-01 від 20.12.2019 року касовий чек від фірми-продавця №181214.1 від 14.12.2018 року, який містив відомості про сплату вартості транспортного засобу.
19.12.2018 року Рівненська митниця ДФС направила ще одне електронне повідомлення з вимогою про надання документів: касові або товарні чеки, ярлики або інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу, виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару, висновок експерта-автотоварознавця щодо вартості імпортованого транспортного засобу, із врахуванням технічного стану транспортного засобу, терміну його експлуатації, його комплектації, пробігу (сервісна книжка з відмітками, результати досліджень НДЕКЦ тощо) та документи, які підтверджують вартість транспортування оцінюваного КТЗ.
Декларант листом від 20.12.2018 року №20/12-02 повідомив відповідача про те, що всі наявні документи були надані, ніяких додаткових документів надаватися не буде.
Відповідач, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації №UA204010/2018/228515 від 19.12.2018 року та доданих до неї документів відмовив у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Згідно даної картки відмови, митна вартість товарів не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку із ненаданням декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 3 статті 53 Митного кодексу України.
У зв'язку з наведеним, Рівненською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, яким вартість транспортного засобу визначено на підставі положень наказу ДМСУ від 13.10.2006 №885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів», наказу ДФСУ від 11.09.2015 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», за рівнем митної вартості 26 600,00 EUR/шт., враховуючи вартість в 26 500,00 EUR оцінюваного КТЗ відповідно до електронного довідника SuperSCHWACKE 12/2018 від 19.12.2018 №031668/ 28367029 та витрат на доставку КТЗ в 100,00 EUR з Німеччини відповідно до наявної як в декларанта так і в органу доходів і зборів інформації згідно довідки №18/12-01 від 18.12.2018, що надавалася до МД від 18.12.2018 UA204010/2018/228329.
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваних рішень.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі по тексту також - МК України, Кодекс).
За приписами частини 1 статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України, умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Положеннями статті 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
За змістом частини 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно частини 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Судом встановлено, що подані 19.12.2018 року та 20.12.2018 року декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс), чек від фірми-продавця №181214.1 від 14.12.2018 року та митна декларація країни відправлення MRN 18PL341010E0271357 від 15.12.2018 року) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3, 5 частини 2 статті 53 МК України.
Щодо неподання позивачем інших документів, визначених частиною 2 статті 53 МК України, з'ясовано наступне.
Виходячи із доводів позивача, у спірних відносинах не мало місце укладення зовнішньоекономічного контракту (договору) з придбання товару, а також його переміщення до митного кордону України за допомогою перевізника, про що декларантом повідомлено митницю листом №20/12-01 від 20.12.2018 року. Отож, подання документів, визначених пунктами 2, 6 частини 2 статті 53 МК України об'єктивно є неможливим.
Перелік документів, визначений в пунктах 7-8 частини 2 статті 53 МК України (ліцензія на імпорт товару, страхові документи) не стосуються спірних правовідносин взагалі.
А з приводу документів, визначених пунктом 4 частини 2 статті 53 МК України (банківські платіжні документи), необхідність подання яких при процедурі консультації із декларантом вимагав відповідач, суд вважає їх витребування безпідставним, так як сплата за автомобіль здійснена готівкою.
Згідно частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).
Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).
За приписами частини 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно частини 2 коментованої статті МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 3 статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).
У відповідності до частини 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно частини 3 статті 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №UA204010/2018/228515 від 19.12.2018 року, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.
Як свідчать доводи позивача, рахунок-фактура №181214.1-AST/PPDD від 14.12.2018 року та чек від фірми-продавця №181214.1 від 14.12.2018 року це єдині документи, що видані продавцем і який засвідчує дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 23 450 євро. Інші документи, які б визначали числові значення митної вартості придбаного транспортного засобу у позивача відсутні.
Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури №181214.1-AST/PPDD від 14.12.2018 року та чек від фірми-продавця №181214.1 від 14.12.2018 року, в тому числі будь які відомості про отримання від компетентних органів Республіки Польща інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом автомобіля марки BMW, модель X4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та отримання або не отримання від позивача готівкою коштів в сумі 23 450 євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.
Відповідач у оскаржуваних рішеннях від 20.12.2018 року та відзиві на позов не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов'язковою при обчисленні такої вартості.
Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку з відсутністю у документах, зазначених в частині 2 статті 53 МК України, всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого транспортного засобу та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за вказаний автомобіль.
Однак, суд вказує на протиправність зроблених митницею висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною, яка вказана в рахунку-фактурі №181214.1-AST/PPDD від 14.12.2018 року.
Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.
По-перше, суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості.
По-друге, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.
По-третє, відповідач ні під час декларування спірного товару, ні у відзиві не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль.
В той же час, суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Як встановлено судом вище, на переконання відповідача, під час митного оформлення імпортованого автомобіля декларантом не були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору (основним методом). По причині наведеного, митним органом були витребувані від декларанта додаткові документи про сплату вартості товару, які позивачем за результатами проведених консультацій не надані.
За вказаних обставин, на думку відповідача, викладеній у відзиві, у нього виник обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, оскільки до митного оформлення не було подано повний перелік додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 3 статті 53 Митного кодексу України.
Натомість, суд вказує на безпідставність таких доводів відповідача, оскільки останні не відповідають дійсності.
Так, одночасно із митною декларацією декларантом було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару, серед яких рахунок-фактура №181214.1-AST/PPDD від 14.12.2018 року та чек від фірми-продавця №181214.1 від 14.12.2018 року. Переклад наведеного документу з польської мови на українську виконаний перекладачем ПП «Бюро перекладів «АКЦЕНТ», засвідчений її підписом та наявний в матеріалах справи. Згідно вказаної фактури та чеку, ціна товару складає 23 450 євро, ПДВ 0%.
В суду не має сумніву щодо належності відповідного перекладу рахунку-фактури №181214.1-AST/PPDD від 14.12.2018 року та чеку від фірми-продавця №181214.1 від 14.12.2018 року, виконаного перекладачем ПП «Бюро перекладів «АКЦЕНТ».
Відтак, системний аналіз змісту тексту перекладених документів свідчить, що позивач сплатив нерезиденту вартість товару саме готівкою в сумі 23 450 євро.
Розрахунок через фінансову установу не здійснювався, а тому обґрунтованими є доводи позивача про відсутність будь яких банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, на необхідність подання яких наполягав відповідач.
На спростування даного висновку відповідач не надав жодного доказу.
За змістом пункту 2 частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, серед іншого, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що:
- уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України);
- у поданих документах наявні всіх відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена готівкою за такий транспортний засіб.
Таким чином, за умови подання 19.12.2018 року декларантом при первинному декларуванні рахунку-фактури №181214.1-AST/PPDD від 14.12.2018 року та чеку від фірми-продавця №181214.1 від 14.12.2018 року, за змістом яких вартість автомобіля становить 23 450 євро позивач оплатив готівкою, а продавець дану готівку отримав, у відповідача не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару.
Як висновок, доводи відповідача про заявлення декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також неподання документів, які підтверджують митну вартість товару, є необґрунтованими та такими, які не відповідають дійсним обставинам справи.
Таким, чином, дослідивши надані позивачем документи, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
Суд зауважує, що мотивувальна частина оскаржуваних рішень немає жодного обґрунтування чи відомостей про обставини визначення митної вартості саме щодо подібних товарів, зокрема, коли, ким, в межах дії якого митного органу (посту) мало місце декларування товару (автомобіля BMW, модель X4 2015 року випуску) із подібними характеристиками транспортного засобу в порівнянні з тим, який придбав позивач 14.12.2018 року.
Не подано і в суд таких доказів визначення митної вартості саме щодо подібних товарів.
Крім того, зміст відзиву на позов і мотивувальна частина оскаржуваних рішень свідчить, що за основу визначення митної вартості товару взято інформацію з програмного продукту SuperSCHWAСKE 12/2018 від 19.12.2018 №031668/ 28367029.
Суд критично ставиться до такої інформації SuperSCHWAСKE, яка, як свідчить матеріали справи, визначила митну вартість товару в розмірі 26 500 євро, виходячи із наступних мотивів.
По-перше, вказана інформація SuperSCHWAСKE сформована на іноземній (німецькій) мові. Відповідач, подаючи в суд вказану інформацію про оцінку станом на 19.12.2018 року, не забезпечив подання до суду відповідного перекладу такого документа на українську мову. Про причини не надання, чи неможливості надання перекладу відповідач не повідомив суд. З урахуванням вказаного суд у розумінні статей 74, 75 КАС України не може вважати таку оцінку від 19.12.2018 року належним і допустимим доказом.
По-друге, відповідач не обґрунтував підставність і правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту SuperSCHWAСKE.
Зокрема, за змістом пункту 5 "Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків" Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 за №689, визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації:
- спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС;
- спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;
- інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;
- інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;
- інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи;
- інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС;
- цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;
- інформація отримана з мережі Інтернет.
У спірних відносинах інформація із програмного продукту SuperSCHWAСKE від 19.12.2018 року є висновком про якісні та вартісні характеристики товару. Однак, відповідач жодним чином не аргументував наявність у SuperSCHWAСKE відповідної ліцензії на право здійснення оціночної діяльності із визначення вартості транспортних засобів, в тому числі тих, які продаються чи придбаваються на території Республіка Польща.
По-третє, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу за допомогою програмного комплексу SuperSCHWAСKE від 19.12.2018 року з врахуванням ПДВ. Однак, безпосередній переклад з німецької на українську мови витягу з програмного комплексу Schwacke від 13.12.2018 року, наданого позивачем, свідчить про наявність у ньому інформацію про два види вартості: "Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 26 500 EUR" - "продажна вартість (Schwacke), включаючи ПДВ 26 500 EUR" та "Еinkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 22 700 EUR"- "закупівельна вартість (Schwacke), включаючи ПДВ 22 700 EUR".
Будь-якого обґрунтування щодо застосування під час корегування митної вартості товару саме вартості - 26 500 EUR, а не 22 700 EUR, відповідач не зазначив.
По-четверте, відповідачем не було враховано наявні пошкодження транспортного засобу, який був у використанні. Жодних відомостей про врахування пошкоджень під час коригування митної вартості автомобіля суду надано не було.
Варто відзначити й те, що інформація із програмного продукту SuperSCHWAСKE від 19.12.2018 року після даних про "продажна вартість (Schwacke), включаючи ПДВ" і "закупівельна вартість (Schwacke)" містить запис виконаний на німецькій мові "vorbehaltlich der technischen Prufung", безпосередній переклад якого свідчить "При умові технічного огляду".
Тобто, в будь якому випадку оцінка SuperSCHWAСKE від 19.12.2018 року здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо реального стану автомобіля та без врахування інформації про його стан в наслідок експлуатації.
Відповідач не довів, що така інформація про реальний стан транспортного засобу була передана для оцінки за допомогою програмного продукту SuperSCHWAСKE.
Відтак, в сукупності вказаного вище, суд констатує правомірність визначення позивачем митної вартості товару, який ввозився підтверджується рахунком-фактурою №181214.1-AST/PPDD від 14.12.2018 року та чеком від фірми-продавця №181214.1 від 14.12.2018 року та їх перекладом, якою засвідчено здійснення оплати транспортного засобу у готівковій формі в сумі 23 450 євро.
Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2018/01113 від 20.12.2018 року та рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2018/001084/1 від 20.12.2018 року, є протиправними та такими, що підлягають до скасування.
Що стосується довідника Schwacke від 13.12.2018 року, наданого позивачем до митної декларації №UA204010/2018/228515 від 19.12.2018 року та до матеріалів справи з перекладом, то суд критично оцінює даний доказ, оскільки позивачем не надано доказів, що підтверджують право О.Гончарова (автомобільний світ Алекс), який зазначений як виконавець даного документу, робити витяги із даної системи та бази даних.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідач, приймаючи картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2018/01113 від 20.12.2018 року та рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2018/001084/1 від 20.12.2018 року, діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.
В той же час, суд відзначає, що за умови отримання відповідачем від компетентних органів Республіки Польща відомостей щодо не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом автомобіля марки BMW, модель X4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 за рахунком-фактурою №181214.1-AST/PPDD від 14.12.2018 року, не отримання від позивача готівкою коштів в сумі 23 450 євро згідно касового чеку №181214.1 від 14.12.2018 року та/або отримання іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб, Рівненська митниця ДФС не позбавлена права визначити позивачу відповідну митну вартість товару та обов'язкові платежі, що підлягають сплаті при його розмитненні.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в 1 536,80 гривень, сплаченого згідно наявної в матеріалах справи квитанції від 29.01.2019 року за №МР_АВ291193РОМ_5447131.
Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Рівненської митниці ДФС № UA204000/2018/01113 від 20.12.2018.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці ДФС № UA204000/2018/001084/2 від 20.12.2018.
Стягнути на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39420640, вул. Соборна, 104, м. Рівне, Рівненської області, 33028) судові витрати на суму 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 19 березня 2019 року.
Суддя Зозуля Д.П.