про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог
19 березня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/294/19-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Маренич І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, речових прав на нерухоме майно Сокирянської районної державної адміністрації, Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправним запису, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
У поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (позивач) просить суд:
- визнати протиправним запис державного реєстратора Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області за №20350000000002630 від 30.06.2010 року про включення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, як фізичної особи - підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Чернівецькій області № Ф-148567-54 від 17.12.2018 року в сумі 15819,54 грн.
Пунктом 4 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Ознайомившись із позовом та доданими матеріалами, суд дійшов висновку, що необхідно відмовити у відкритті провадження в частині позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням статті 4 КАС України адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За змістом ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, серед яких зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і виникнення якого пов'язане з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Спір про державну реєстрацію є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов'язки). Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, навіть якщо виник у зв'язку з протиправним внесенням до ЄДР суб'єктом владних повноважень запису про реєстрацію фізичної особи - підприємця; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, а є спором про абстрактну можливість брати участь у конкретних правовідносинах.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод".
Оскільки спірні правовідносини не є публічно - правовими то, вони мають вирішуватися судами за правилами ГПК України.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №813/6286/15 (провадження №11-576апп18).
Таким чином, суд доходить висновку, що поданий позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства в частині позовних вимог а саме: визнати протиправним запис державного реєстратора №20350000000002630 від 30.06.2010 року про включення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, як фізичної особи - підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців .
Згідно з п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак, суд вважає, що поданий позов в частині позовних вимог, а саме: визнати протиправним запис державного реєстратора №20350000000002630 від 30.06.2010 року про включення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, як фізичної особи - підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а тому суд відмовляє у відкритті провадження в частині позовних вимог.
Керуючись статтями 170, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, речових прав на нерухоме майно Сокирянської районної державної адміністрації, Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправним запису, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог, а саме : визнати протиправним запис державного реєстратора Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області за №20350000000002630 від 30.06.2010 року про включення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, як фізичної особи - підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя І.В. Маренич