Справа № 420/6652/18
19 березня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до Головного управління ДМС України в Одеській області про скасування рішень, якими скасовані дозволи на імміграцію та зобов'язання поновити дозволи,-
І. Суть спору:
ОСОБА_1, ОСОБА_5 звернулися до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДМС України в Одеській області в якому просили:
1. Скасувати рішення Головного управління ДМС України в Одеській області про скасування дозволів на імміграцію в Україну НОМЕР_3 від 05 листопада 2018 року.
2. Скасувати рішення Головного управління ДМС України в Одеській області про скасування дозволів на імміграцію в Україну НОМЕР_4 від 05 листопада 2018 року.
3. Зобов'язати Головне управління ДМС України в Одеській області в Одеській області поновити дозвіл на імміграцію в Україну громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_1.
4. Зобов'язати Головне управління ДМС України в Одеській області в Одеській області поновити дозвіл на імміграцію в Україну громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_5.
ІІ. Аргументи сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили наступне.
ОСОБА_1, громадянин Китайської Народної Республіки, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Китайської Народної Республіки.
ОСОБА_5, громадянка Китайської Народної Республіки, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець Китайської Народної Республіки.
Позивачі приїхали в Україну із Китайської Народної Республіки у 2000 році та отримали дозвіл на імміграцію в Україну.
З 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживають однією сім'єю, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою. Позивачі також мають двох дітей:
ОСОБА_1, громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_4;
ОСОБА_5, громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_5.
Позивачі зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та займаються підприємницькою діяльністю щодо оптової торгівлі одягом та взуттям сплачують податки та внески на загальнообов'язкове соціальне страхування.
Позивачі на підставі дозволів на імміграцію в Україну отримали посвідки на постійне проживання серія НОМЕР_5 від 21.10.2008 р. та серія НОМЕР_6 від 21.10.20008 р.
В 2018 р. позивачі втратили зазначені посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з чим звернулися до ГУ ДМС в Одеській області для їх пошуку та відновлення.
05.11.2018 р. ГУ ДМС в Одеській області прийняло рішення НОМЕР_3, НОМЕР_4 про скасування позивачам дозволів на імміграцію в Україну.
У зв'язку із прийнятими вищезазначеними рішеннями посвідки позивачів на постійне проживання в Україні були скасовані.
Позивачі вважають, що скасування дозволів на імміграцію суттєво порушують їх права, оскільки на даний час вони мають усі законні права на отримання дозволу на імміграцію.
Позивачі у судове засідання не з'явилися про день час та місце розгляду справи повідомленні належним чином та завчасно.
18.02.2019 р. через канцелярію суду від позивачів надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
26.12.2018 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до провадження та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження.
05.04.2018р. суд письмовою ухвалою відкрив провадження в адміністративній справі №815/1493/18 за правилами загального позовного провадження .
28.01.2019 р. суд ухвалою занесеною до протоколу судового засідання продовжив підготовче провадження до 90 днів.
18.02.2019 р. суд ухвалою, зазначеною в протоколі судового засідання, закрив підготовче провадження та продовжив розгляд справи по суті у порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та завчасно.
17.01.2019 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому вона просила у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначила наступне.
11.08.2018 р. до Головного управління надійшли із Київського РВ у м. Одесі матеріали для оформлення у зв'язку із втратою посвідки на постійне проживання в Україні громадян КНР ОСОБА_5 та ОСОБА_1.
У зв'язку із вищенаведеним було здійснено перевірку справи про надання позивачам дозволу на імміграцію та документування їх посвідками на постійне проживання.
В ході перевірки матеріалів справ встановлено, що громадяни КНР ОСОБА_5 та ОСОБА_1 звернулись 13.04.2005 до ВПР та МР УМВС України в Одеській області з клопотаннями про отримання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію», як особи, які є батьками доньки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженки міста Одеса, має право на набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.3 ст.8 Закону України «Про громадянство України».
На підставі вказаного 06.06.2005 керівництвом ВГІРФО УМВС України в Одеській області були прийняті рішення про надання позивачам дозволу на імміграцію відповідно до п.6 ч.2 ст.4 Закону та 09.06.2005 позивачів було документовано посвідками на тимчасове проживання терміном дії безстроково.
21.10.2008 позивачі обміняли посвідки на безстрокові посвідки на постійне проживання.
Представник відповідача зазначив, що рішення ВГІРФО УМВС України в Одеській області щодо надання дозволу на імміграцію позивачам прийняті на законних підставах. Оскільки право на отримання дозволу на імміграцію мають батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти. Проте неповнолітня ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 на момент прийняття документів у її батьків не мала дозволу на імміграцію, а також не було підтверджено їй належність до громадянства України. Таким чином, позивачі не могли бути визнані як батьки іммігрантів.
Отже, позивачам дозволи на імміграцію в Україну було надано в порушення Закону України «Про імміграцію» та посвідками на постійне проживання були документовані безпідставно.
Згідно з ч. 9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.
ІІІ. Обставини, встановлені судом.
Позивачі ромадяни Китайської Народної Республіки, уродженці Китайської Народної Республіки.
Позивачі приїхали в Україну із Китайської Народної Республіки у 2000 році та отримали дозвіл на імміграцію в Україну.
З 2005 року позивачі проживають однією сім'єю, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою. Позивачі також мають двох дітей:
ОСОБА_1, громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.18);
ОСОБА_5, громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.19).
Діти позивачів мають довідки № 308866 від 16.05.2005 р. та №335295 від 08.06.2011 р.(а.с.21-22)
Позивачі зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та займаються підприємницькою діяльністю щодо оптової торгівлі одягом та взуттям сплачують податки та внески на загальнообов'язкове соціальне страхування, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.23-24).
Позивач є власницею квартири АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу серія ЕРС №737428, де проживають разом із своєю сім'єю.
Позивачі на підставі дозволів на імміграцію в Україну отримали посвідки на постійне проживання серія НОМЕР_5 від 21.10.2008 р. та серія НОМЕР_6 від 21.10.20008 р. (а.с.14-15)
В 2018 р. позивачі втратили зазначені посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з чим звернулися до ГУ ДМС в Одеській області для їх пошуку та відновлення.
05.11.2018 р. ГУ ДМС в Одеській області прийняло рішення НОМЕР_3, НОМЕР_4 про скасування позивачам дозволів на імміграцію в Україну (а.с.10-11).
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
ІV Джерела права та висновки суду.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" №3773-VІ від 22.09.2011року (далі Закон України №3773-VІ, Законом України "Про імміграцію" №2491-Ш від 07.06.2001 року, Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002 року (далі Порядок №1983).
Відповідно до ст.1 Закон України №3773-VІ іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні; іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ст.2 цього Закону правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Статтею 3 Закону України №3773-VІ встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України №3773-VІ іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Статтею 1 Закону України "Про імміграцію" визначено, що імміграція-це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про імміграцію" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції: 1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; 2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; 3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються; 4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання; 5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.
Згідно з абз. 6 ст.1 Закону № 2491 посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції) визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року № 1983 (далі по тексту Порядок № 1983).
Відповідно до п. 21 Порядку № 1983 (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин), питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу (п.22 Порядку № 1983).
За приписами п.23 Порядку № 1983 Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.
Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держкомкордону (п.24 Порядку № 1983).
З наведених вище вимог Закону України «Про імміграцію» та положення Порядку №1983 вбачається, що перевірка з питання скасування дозволу на імміграцію проводиться за поданням органу внутрішніх справ, іншого органу виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Вказаними нормами на органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, як на суб'єктів владних повноважень, покладено обов'язок проведення всебічної перевірки на підставі відповідного подання.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Суд встановив, що посвідки на постійне проживання в Україні позивач видані на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію», як батькам неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м. Одеса, яка має право на набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.3 ст. 8 Закону України «Про громадянство України».
Суд зазначає, що відповідач, при видачі посвідок позивачам постійне проживання в Україні керувався зазначеними положеннями Закону України "Про імміграцію", проводив перевірку законності залишення їх на постійне проживання на території України, будь-яких підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявив, заперечень не висловлював та визнав позивачів таким, що мають дозвіл на імміграцію, що мало наслідком надання посвідок на постійне проживання в Україні.
Статтею 10 Закону України "Про імміграцію" визначені підстави для відмову у наданні дозволу на імміграцію, а ст.12 Закону підстави для скасування дозволу на імміграцію. Дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
З матеріалів справи вбачається, що з боку позивачів не було допущено порушень при подачі документів для отримання посвідок на постійне проживання в Україні, не було подано свідомо неправдивих відомостей, документи не містили недостовірних даних та не були підробленими.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України "Про імміграцію" особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.
Згідно з ч.3 ст.13 Закону України "Про імміграцію" якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка була до його надання визнана біженцем в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.
Наслідками скасування дозволу на імміграцію відповідно до ст.13 Закону є вилучення у особи посвідки на постійне проживання. Крім того, особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення.
Відповідно до пунктів 21-23 Порядку № 1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Крім того суд зазначає, що в матеріалах справи наявні висновки про скасування позивачам дозволів на імміграцію, затверджені начальником ГУ ДМСУ в Одеській області 05.11.2018 року (а.с.150-157), які взагалі не містить обставин щодо сімейного стану позивачів, дотримання ними вимог законодавства за період проживання її в Україні, не відображено, що на даний час діти позивачів є громадянами України, позивачі займається підприємницькою діяльністю, мають власне нерухоме майно. Тобто, позивачі мають стійкий правовий та соціальний зв'язок з Україною.
Суд не може вважати обґрунтованим та таким, що відповідає принципу верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, верховенства права, зазначення у якості підстави для скасування дозволу на імміграцію позивача через те, що станом на час надання дозволу на імміграцію позивачам, дитина позивачів ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (яка на даний час є громадянкою України) не набула вказаного дозволу, хоча у висновку не заперечується народження доньки позивача в Україні та проживання всієї сім'єю в Україні на законних підставах.
Суд вважає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, оцінюючи дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах щодо прийняття оскаржуваних рішень, суд встановив порушення відповідачем вимог п.19 Порядку № 1983, яким встановлено, що рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття.
Отже, рішення про надання дозволу на імміграцію є актом індивідуальної дії одноразового застосування, яке вичерпує свою дію фактом його виконання, а саме надання посвідки на постійне (тимчасове) проживання. Вказане положення п.19 Порядку №1983 відповідає принципу гарантії стабільності суспільних відносин між суб'єктами владних повноважень і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище, яке реалізоване на підставі прийнятого рішення, не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
З урахуванням викладеного суд, робить висновок про обґрунтованість доводів позивачів та необхідність задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішень відповідача №274889-1, № 274889-2 від 05.11.2018 року про скасування дозволів на імміграцію в Україну; зобов'язання відповідача поновити позивачам посвідкі на постійне проживання в Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачі при звернені до суду сплатили судовий збір у розмірі 2820,00 грн., що підтверджується квитанцією № ПН 2712 від 21.12.2018 р. (а.с.4)
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючисьст.ст2, 139, 161, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2. Скасувати рішення Головного управління ДМС України в Одеській області про скасування дозволів на імміграцію в Україну НОМЕР_3 від 05 листопада 2018 року.
3.Скасувати рішення Головного управління ДМС України в Одеській області про скасування дозволів на імміграцію в Україну НОМЕР_4 від 05 листопада 2018 року.
4. Зобов'язати Головне управління ДМС України в Одеській області в Одеській області поновити дозвіл на імміграцію в Україну громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_1.
5.Зобов'язати Головне управління ДМС України в Одеській області в Одеській області поновити дозвіл на імміграцію в Україну громадянину Китайської Народної Республіки ОСОБА_5.
6.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській и на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_5 сплачений судовий збір у розмірі 2820 (дві тисячі вісімсот двадцять),00 грн.
7.Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
8. Позивач- ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_2, 65112 ІПН - НОМЕР_1.
Позивач- ОСОБА_5, адреса: АДРЕСА_2, 65112 ІПН - НОМЕР_2.
Відповідач - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області адреса: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44 код ЄДРПОУ 37811384.
Суддя О.Я. Бойко
.