20 листопада 2018 року Справа № 160/7700/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №160/7700/18 за позовом ОСОБА_2 до Центрального відділу обслуговування громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов поданий в інтересах ОСОБА_2 її представником - ОСОБА_4 адміністративний позов до ОСОБА_3 управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області із позовними вимогами щодо:
визнання протиправним та скасування рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_2 викладене в відмові №Д5653-18 від 11.04.2018р.;
визнання бездіяльності ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення її пенсії протиправною;
зобов'язання Центрального відділу обслуговування громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 07.10.2009р. - шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/7700/18.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2018р. відкрито провадження по справі №160/7700/18 за вищезазначеним позовом та ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження згідно ч. 2 ст. 257 та ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому провадженні.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкала в Україні та з 11.12.2001р. виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю. 03.04.2018р. представник позивача за нотаріально посвідченою довіреністю звернулась до відповідача із заявою про поновлення позивачу виплати пенсії за віком. Представник позивач зазначає, що до даної заяви було додано всі необхідні та достатні документи для поновлення позивачу пенсії, однак, рішенням відповідача №Д5653-18 від 11.04.2018р. представнику позивача було відмовлено у поновленні ОСОБА_2 пенсії за віком. Не погодившись із вказаним рішенням пенсійного органу, представник позивача звернувся до суду за захистом порушених прав ОСОБА_2
Позиція відповідача відображена у відзиві ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на позовну заяву та полягає у безпідставності та необґрунтованості позовних вимог. Так, відповідач зазначив, що надана копія довіреності від імені ОСОБА_2 не завірена нотаріально. При цьому, відповідач зауважив, що чинним законодавством України не передбачено поновлення виплати пенсії за довіреністю, а між Україною та Державою Ізраїль договору щодо пенсійного забезпечення на теперішній час не укладено, відповідач не мав правових підстав для поновлення пенсії ОСОБА_2 за наданими документами.
Ухвалою суду від 20.11.2018р. адміністративний позов ОСОБА_2 до Центрального відділу обслуговування громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині зобов'язання Центрального відділу обслуговування громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу з 07.10.2009р. по 30.04.2018р. - шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів суд ухвалив залишити без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
Як встановлено судом, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1) є громадянкою України на підставі паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії АТ №095506.
По досягненню пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу, позивачу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалась позивачу до виїзду за кородон.
По досягненню пенсійного віку та за наявності необхідного страхового стажу, позивачу була призначена пенсія за віком.
У позовній заяві зазначено, що перед виїздом за кордон ОСОБА_2 мешкала за адресою: Україна, АДРЕСА_1, однак відповідні докази позивачем до суду не надано.
11.12.2001р. позивач виїхала з України за кордон на постійне місце проживання з постановкою на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль, однак, починаючи з 2002р. й по даний час, ОСОБА_2 не отримувала призначених їй за законом пенсійних виплат.
Як зазначено у позовній заяві, 10.04.2018р. представник позивача за нотаріально посвідченою довіреністю звернулась до відповідача із заявою про поновлення позивачу виплати пенсії.
Рішенням Центрального відділу обслуговування громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленим у вигляді листа за вих. №Д5653-18 від 11.04.2018р. представнику позивача було відмовлено у поновленні позивачу пенсії за віком, посилаючись на те, що надана копія довіреності не завірена нотаріально, у зв'язку з чим у пенсійного органу немає підстав для поновлення виплати ОСОБА_2 пенсії за наданими документами, а також зазначивши, що станом на теперішній час між Україною та Державою Ізраїль договір, що регулює відносини у сфері пенсійного забезпечення, відсутній, управління не має підстав для поновлення виплати ОСОБА_5 пенсії за наданими документами.
Не погодившись із позицією пенсійного органу і відповідним рішенням, представник позивача звернувся до суду за захистом порушених прав ОСОБА_2
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" - документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.
Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи згідно статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягай встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (поновлення) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
На виконання цієї норми, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005р. (зі змінами), було передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації), Заява про призначення пенсії працюючим особам подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.
Відповідно до пункту 2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846 (далі - Порядок) особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (п. 4.7 Порядку).
Згідно із п.п. 1.1 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-ІУ від 09.07.2003р., право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно із п. 1 Порядку - заява про призначення пенсії працюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підстав виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.
У відповідності до пункту 16, 29 Порядку - документ, що посвідчує місце проживання особи, приймаються паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземні громадяни та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (реєстрації).
Водночас, як зазначив відповідач та не спростував позивача, у надісланих представником позивача (ОСОБА_4) ксерокопіях документів для призначення пенсії ОСОБА_2 були відсутні документи, які засвідчують місце проживання (реєстрації) позивача в Україні.
Згідно статті 237 Цивільного кодексу України - представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Стаття 244 Цивільного кодексу України визначає, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватись за довіреністю. Форма довіреності повинна відповідати формі в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Водночас, як встановлено судом та не спростовано позивачем - надана до пенсійного органу копія довіреності від імені ОСОБА_2 не завірена нотаріально.
Згідно статті 75 Закону України "Про нотаріат" вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу/місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію (п. 2.23 Порядку).
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
Відповідно до ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісячно, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України.
Частиною 2 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Відповідно положень Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 22-1 від 25.11.2005р. (зі змінами), заява про поновлення виплати пенсії подається заявником особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
При цьому, пунктом 1.1 Порядку передбачено, що до законних представників віднесені батьки, усиновителі, батьки-вихователі, прийомні батьки, патронатні вихователі, опікуни, піклувальники за місцем їх проживання (реєстрації), представниками закладів (органів опіки і піклування), які виконують функції опікунів і піклувальників.
Днем звернення за поновленням виплати пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" №5492-VI від 20.11.2012р., документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.
Статтею 22 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" №5492-VI від 20.11.2012р. передбачено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Згідно пункту 2.9. Порядку - особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Відповідно до пункту 2.22 Порядку - за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів самоврядування. За даними наданої Вами копії закордонного паспорту ОСОБА_5 прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль.
Пунктом 2.8 Порядку передбачено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. У випадку поновлення пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до ст.40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої* сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004.
При поновленні виплати пенсії до наявних документів особа може додати:
-документи про страховий стаж за період роботи до 1 січня 2004, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 1 січня 2004, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб;
-довідку про заробітну плату (дохід) до 1 липня 2000 із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам;
-документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо).
Згідно п.2.21 Порядку, документами, що підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), є; трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку, та відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними.
У разі звільнення (припинення діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії про дату звільнення (припинення діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) шляхом подання заяви.
При цьому відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особа надає на вимогу органу, що призначає пенсію, документи, що засвідчують відповідні відомості (копію трудової книжки із записом про звільнення та/або копію цивільно-правового договору).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
Згідно статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_1 України.
Враховуючи, що чинним законодавством України не передбачено поновлення виплати пенсії за довіреністю, а між Україною та Державою Ізраїль договору щодо пенсійного забезпечення на теперішній час не укладено, з урахуванням вищенаведених обставин, відповідач не мав правових підстав для поновлення ОСОБА_2 за наданими документами.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За вищевказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.
З огляду на викладене, позов ОСОБА_2 до Центрального відділу обслуговування громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України - у суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (зазначене позивачем у позовній заяві місце проживання/перебування: 29105, Ізраїль, м.Сдерот, вул. Рамбам, 78/30; РНОКПП НОМЕР_1) до Центрального відділу обслуговування громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49033, м.Дніпро, пр-т. ОСОБА_6, 116-А) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Копію рішення суду направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_1