Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
18 березня 2019 р. № 520/901/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, м-н Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., ідентифікаційний код юридичної особи - 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд :
- визнати бездіяльність Відповідача, щодо припинення нарахування та невиплати мені пенсії з липня місяця 2018 року неправомірними;
- зобов'язати Відповідача поновити мені нарахування та виплату пенсії з липня місяця 2018 року, та виплатити виниклу заборгованість з виплати пенсії з липня місяця 2018 року, на мій рахунок, відкритий в ПАТ «ОЩАДБАНК»;
- допустити негайне виконання постанови суду в частині виплати мені пенсії у межах суми стягнення за один місяць;
- зобов'язати Відповідача подати до суду звіт про виконання постанови у строк один місяць з дня отримання постанови після набрання судовим рішенням законної сили.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за вислугою років. Позивач є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області . Позивачем зазначено, що відповідачем призупинено безпідставно виплату пенсії, вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують право позивача на пенсійне забезпечення.
На виконання ухвали представником відповідача через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він адміністративний позов не визнав, зазначив, що вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області є передчасними, оскільки головне управління припиняє виплату пенсії на підставі подання про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати, наданої уповноваженим структурним підрозділом з питань соціального захисту населення та на підставі рекомендацій Мінфіну України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.12.2014 року та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 59% грошового забезпечення за вислугу 22 років.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, про що видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.03.2018 року № 1938.
Починаючи з липня 2018 року виплата пенсії позивачу припинена.
Вважаючи протиправною бездіяльність стосовно невиплати пенсії починаючи з 01.07.2018 року, позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів.
Дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18 (Пз/9901/20/18).
Статті 19, 22,46 Конституції України передбачають, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі по тексту - Закон № 1058-IV).
Відповідно до положень ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Питання виплати пенсій врегульовані положеннями ст.47 Закону №1058-IV, якою визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Вищезазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.
Суд зазначає, що виплата пенсії позивачу припинена з липня 2018 року у зв'язку з тривалою відсутністю позивача за місцем проживання.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. (ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності, і таке втручання не було законним, а тому, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним Судом у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 від 03.05.2018 р. (провадження № Пз/9901/20/18).
Стосовно вимог позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає, що відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це прерогатива суду.
В своєму ж позові про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивач не навів аргументованих доводів, та не надав доказів того, що прийняте рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконуватись. Тому дана вимога позивача не підлягає задоволенню.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з підстав викладених вище.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, м-н Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., ідентифікаційний код юридичної особи - 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, м-н Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., ідентифікаційний код юридичної особи - 14099344) щодо припинення нарахування та невиплати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) пенсії з липня 2018 року неправомірними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, м-н Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., ідентифікаційний код юридичної особи - 14099344) поновити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) нарахування та виплату пенсії з липня 2018 року та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) виниклу заборгованість з виплати пенсії з липня 2018 року.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.