18 березня 2019 року м. Житомир справа № 240/812/19
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Лавренчук О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання здійснити перерахунок розміру пенсії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області в якому просив визнати протиправною бездіяльність Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області та зобов'язати здійснити перерахунок розміру призначеної із 21.05.2018 ОСОБА_1 пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
В обґрунтування позову вказує, що у зв'язку із смертю його батьку ОСОБА_2 21.05.2018 позивачу була призначена пенсія відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 36 Закону України №1058. Вказує, що у серпні отримав разово виплату за три місяці із розрахунку 1452,00 грн за місяць, а із грудня 2018 року отримує пенсію в розмірі 1497,00 грн. Вказує, що пенсія його покійного батька становила 5200,00 грн, а тому розмір пенсії у зв'язку із втратою годувальника повинна становити 2600,00 грн. Однак відповідач відмовив здійснити перерахунок пенсії позивачу з тих підстав, що відповідно до запиту від 26.10.2018 була отримана відповідь, що за даними особового рахунку та акту перевірки ФОП ОСОБА_2 страхову внески останнім із 01.01.1995 по 31.12.1995.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи. Зобов'язано Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у цей же строк надати суду належним чином завірені документи з пенсійної справи ОСОБА_2, на підставі яких приймалось рішення про розмір пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника.
Копію ухвали позивач отримав 18.02.209, а відповідач - 14.02.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. (а.с. 18, 19)
Відділом документального забезпечення суду 01.03.2019 зареєстровано відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача зазначає, що ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 09.07.1992 року. Підтверджуючим документом для врахування довідки від 21.01.2006 №2525/0117, яка видана Житомирською ОДПІ, має бути довідка про сплату страхових внесків за відповідний період, відповідно до “Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій” від 25.11.2005 №22-1, яка видається територіальним органом Пенсійного фонду України, в якому ФОП знаходився на обліку, а також довідкою відповідного органу ДФС щодо отриманих доходів. На підставі вищезазначеного, управлінням зроблено запит від 26.10.2018 № 867/03-01 про сплату страхових внесків та отримана відповідь, що за даними особового рахунку та акту перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) страхові внески сплачені за період з 01.01.1995 по 31.12.1995. Інша інформація про сплату страхових внесків ОСОБА_2 відсутня. Суми доходу, отримані фізичною особою підприємцем, з яких внески на державне соціальне страхування не сплачені, не можуть бути враховані для обчислення пенсії. Крім того, довідка від 21.01.2006 № 2525/0117, видана Житомирською ОДПІ підтверджує лише факт чистого доходу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), а не сплати страхових внесків на державне соціальне страхування. Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для врахування при призначені пенсії по втраті годувальника довідки від 21.01.2006 №2525/0117, яка видана Житомирською ОДПІ за період з 1992 року по 1995 рік. Просить відмовити у задоволенні позову. До відзиву додано копії з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_2.
Представник відповідача 14.03.2019 надала до суду копію розпорядження від 24.05.2018 про перерахунок пенсії ОСОБА_2 на 01.04.2018. (а.с. 50)
Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою від 13.06.2018 про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Із 21.05.2018 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Житомирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Житомирській області та отримує пенсію по втраті годувальника (батька - ОСОБА_2)
Відповідачем не спростовано, що розмір пенсії по втраті годувальника, яку призначено позивачу становив із 21.05.2018 по листопад 2018 року - 1452,00 грн (а.с. 38), а із грудня 2018 року - 1497,00 грн.
Вважаючи, що такий розмір пенсії по втраті годувальника не відповідає розміру, встановленому законодавством України, ОСОБА_1 23.01.2019 звернувся до відповідача із заявою у якій просив надати витяг із особової справи покійного батька щодо нарахування йому розміру пенсії та рішення відповідача про призначення ОСОБА_1 пенсії у зв'язку із втратою годувальника. (а.с. 12).
Листом №С-51 від 01.02.2019 Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомлено ОСОБА_1 про те, що за матеріалами пенсійної справи його батька встановлено, що ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 09.07.1992 року. Підтверджуючим документом для врахування довідки від 21.01.2006 №2525/0117, яка видана Житомирською ОДПІ, має бути довідка про сплату страхових внесків за відповідний період, відповідно до "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій" від 25.11.2005 №22-1, яка видається територіальним органом Пенсійного фонду України, в якому ФОП знаходився на обліку, а також довідкою відповідного органу ДФС щодо отриманих доходів. На підставі вищезазначеного, управлінням зроблено запит від 26.10.2018 № 867/03-01 про сплату страхових внесків та отримана відповідь, що за даними особового рахунку та акту перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) страхові внески сплачені за період з 01.01.1995 по 31.12.1995. Інша інформація про сплату страхових внесків ОСОБА_2 відсутня. Суми доходу, отримані фізичною особою підприємцем, з яких внески на державне соціальне страхування не сплачені, не можуть бути враховані для обчислення пенсії. Крім того, довідка від 21.01.2006 №2525/0117, видана Житомирською ОДПІ підтверджує лише факт чистого доходу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), а не сплати страхових внесків на державне соціальне страхування. Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для врахування при призначені пенсії по втраті годувальника довідки від 21.01.2006 №2525/0117, яка видана Житомирською ОДПІ за період з 1992 року по 1995 рік. Повідомлено про відсутність підстав для надання матеріалів пенсійної справи. (а.с. 13-15).
Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною першою статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону №1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058 призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 10 Закону №1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Тобто, законом встановлено право вибору позивача одного з виду пенсій.
Статтею 36 Закону № 1058 встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_3), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Пунктом 2 частини 2 ст. 36 Закону №1058 встановлено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Матеріалами справи підтверджується, та відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 17.02.1998р.н. є сином померлого ОСОБА_2, навчається за денною формою навчання в Київському політехнічному інституті.
Відповідно до ч. 1 ст.37 Закону №1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону № 1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії (ч.2 ст. 38 Закону № 1058).
Частиною третьою статті 45 Закону №1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Необхідно зазначити, що за Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788) призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії (стаття 2 Закону).
Статтею 37 Закону №1788 визначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку.
Пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним згідно з статтею 37 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", - довічно (ст. 47 Закону №1788).
Суд не бере до уваги повторний розрахунок пенсії ОСОБА_2 (за новою формулою), здійснений у вересні 2018 року (через кілька місяців після смерті) при якому визначено розмір пенсії покійного для розрахунку пенсії по втраті годувальника його сину, виходячи з розміру пенсії померлого, а саме - 1594,16 грн, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону №1788, сім'ям пенсіонерів пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж заробітку, з якого обчислювалась пенсія годувальника.
Як вбачається з Розпорядження №181099 від 24.05.2018, померлий батько позивача - ОСОБА_2 отримував пенсію за віком у відповідності до вимог чинного законодавства України та станом на 01.04.2018 її розмір складав 5264,21 грн (а.с. 50).
Разом з тим, нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку особи, яка звертається за призначенням пенсії у разі втрати годувальника, доводити наявність підстав для призначення пенсії померлому годувальнику, в тому числі підтверджувати факт сплати померлим годувальником страхових внесків. Право померлого годувальника на отримання пенсії вже було встановлене відповідачем в момент призначення ОСОБА_2 пенсії.
Особа, яка особи, яка звертається за призначенням пенсії у разі втрати годувальника повинна довести наявність підстав для призначення їй пенсії у разі втрати годувальника, тобто підтвердити, що вона є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника, який був на утриманні померлого.
Аналізуючи норми чинного законодавства, які регулюють підстави та порядок призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, суд вважає, що позивач надав відповідачу всі документи, необхідні для отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідачем дана обставина не заперечувалась.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач діяв в порушення вимог чинного законодавства нараховуючи позивачу пенсію в разі втрати годувальника, виходячи з розміру пенсії, яка була перераховано померлому годувальнику через кілька місяців після його смерті, а не виходячи з розміру пенсії, станом на день смерті годувальника, а тому пенсія у зв'язку із втратою годувальника із травня 2018 по листопад в розмірі по 1452,00грн та із грудня 2018 року в розмірі 1497,00 грн, не відповідає 50% пенсії за віком померлого годувальника ОСОБА_2, яка на момент смерті складала 5264,21 грн.
При розгляді справи суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини, в рішеннях якого у справах «Стек та інші проти Сполученого Королівства», «Пічкур проти України» зазначено, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. У практиці Європейського Суду з прав людини напрацьовані також три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок чи відповідає певний захід втручанням у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності «суспільний інтерес»; чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. За оцінкою Європейського Суду з прав людини не буде вважатись пропорційним втручання, яке становить «особистий та надмірний тягар» для особи.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що діяв у межах закону, відмовляючи ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у зв'язку із втратою годувальника, виходячи з розміру 50% пенсії на час смерті годувальника, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов підлягає задоволенню.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 768,40грн, що підтверджується квитанцією №0.0.1260969648.1 від 07.02.2019 (а.с.4).
У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії у зв'язку із втратою годувальника виходячи із розміру пенсії померлого годувальника у розмірі, що не відповідає розміру пенсії, яку отримував померлий на день смерті.
Зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Перемоги, 55, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 40380333) здійснити із 21.05.2018 перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 (майдан Привокзальний, 6/126, кв. 160, м. Житомир, 10001, РНОКПП 35842113559) пенсії в зв'язку із втратою годувальника у розмірі 50% від суми пенсії за віком ОСОБА_2, встановленої на 01.04.2018 у розмірі 5264,21 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Перемоги, 55, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 40380333) на користь ОСОБА_1 (майдан Привокзальний, 6/126, кв. 160, м. Житомир, 10001, РНОКПП 35842113559) документально підтверджені судові витрати у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18.03.2019.
Суддя О.В. Лавренчук