Справа № 216/577/19
провадження 1-кп/216/572/19
іменем України
15 березня 2019 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42018040630000152 від 22.10.2018, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, перебуває в зареєстрованому шлюбі, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової служби за контрактом, у військовому званні солдат, учасника бойових дій, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, -
Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» №15/2015 від 14.01.2015, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №113-VIII від 15.01.2015, відповідно до ст. 106 ч. 1 п.п. 1, 17, 20, ст. 112 Конституції України та ст.ст. 4, 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 оголошено проведення, зокрема, на території Дніпропетровської області часткової мобілізації та постановлено здійснити призов військовозобов'язаних для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, інших військових формувань України в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» №1932-XII від 06.12.1991 та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
22.04.2016 ОСОБА_4 , на добровільній основі уклав контракт на три роки про проходження військової служби у Збройних Силах України, яку згідно наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), №137 від 22 квітня 2016 року по стройовій частині зарахований до списків особового складу частини, поставлений на всі види забезпечення, та призначений на посаду механіка - водія механізованого відділення 3-го механізованого взводу 2-ої механізованої роти механізованого батальйону у військовому звані солдата, а з 01.10.2017 відповідно до наказу командира вище вказаної частини №103 по стройовій частині назначений на посаду кулеметника механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти механізованого батальйону у військовому званні старшого солдата.
Згідно ст. 24 ч. 1 п. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 з 22.04.2016 ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, та умов укладеного контракту, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
На початку червня 2018 року, діючи в умовах особливого періоду, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи об'єктивні можливості своєчасно прибути до цієї частини та виконувати обов'язки військової служби, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог самовільно залишив військову частину та був відсутній без поважних причин.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , маючи об'єктивні можливості своєчасно прибути до військової частини НОМЕР_2 та виконувати обов'язки військової служби, у визначений час 06.06.2018 о 08:00 год. без дозволу командування не з'явився до місце розташування військової частини НОМЕР_2 , а залишився за адресою свого місця проживання: АДРЕСА_1 , де став проводити час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
22.10.2018 біля 08:00 год., тобто більше ніж через один місяць, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, ОСОБА_4 , добровільно та з власної ініціативи прибув до військової прокуратури Криворізького гарнізону і заявив про себе та вчинений злочин.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 , який являється військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_2 яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , на посаді кулеметника механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти механізованого батальйону у військовому званні старшого солдата, діючи в умовах особливого періоду, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи об'єктивні можливості своєчасно прибути до цієї частини та виконувати обов'язки військової служби, у порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-ХІV від 24.03.1999, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, та умов укладеного контракту у визначений час 06.06.2018 о 08:00 год. без дозволу командування не з'явився до розташування військової частини НОМЕР_2 , а направився за адресою свого місця проживання: АДРЕСА_1 , де став проводити час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину, та виконання службових обов'язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, поки 22.10.2018 біля 08:00 год., тобто більше ніж через один місяць, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, добровільно та з власної ініціативи прибув до військової прокуратури Криворізького гарнізону і заявив про себе та вчинений злочин.
Таким чином ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України за ознаками самовільного залишення військової частини, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
У судовому засіданні 15 березня 2019 року прокурором була надана угода про визнання винуватості укладена між прокурором та обвинуваченим і його захисником, укладена під час досудового розслідування.
У зв'язку із безсумнівною та добровільною, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні било сторони, згодою сторін угоди, а також визнанням у повному обсязі обвинуваченим своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення (повідомленій підозрі), погодженні з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням ним його фактичних обставин, усвідомленням і правильним розумінням сторонами угоди роз'яснених судом положень частини 2 статті 473 КПК України про обмеження права прокурора та обвинуваченого на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу, суд дійшов висновку про можливість затвердження такої угоди з наступних підстав.
Зокрема згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд виходить з класифікації злочину, а саме, що обвинуваченим вчинено тяжкий злочин. Крім того судом враховується, що злочином спричинено лише шкоду інтересам держави.
За приписами ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Перевіривши угоду на відповідність нормам кримінального процесуального та кримінального законодавства, суд дійшов висновку, що укладена між прокурором та обвинуваченим угода не суперечить вимогам ст. 472 КПК України, оскільки містить всі необхідні реквізити, а її умови щодо визначення міри покарання узгоджується із принципами призначення покарань та не перевищують розміру покарання, визначеного санкцією ч. 4 ст. 407 КК України.
Зокрема за умовами угоди підозрюваний ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість в пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 407 КК України, а також сторони узгодили призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 407 КК України у вигляді позбавлення волі строком на три роки, із звільненням від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на один рік. У відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішуючи питання щодо міри покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає запропоновану угодою міру покарання такою, що відповідає вчиненому кримінальному правопорушенню та може бути застосована за істотних умов, визначених в угоді, а також відповідає вимогам Кримінального кодексу України в частині порядку призначення покарання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 60, 63, ч. 4 ст. 407 Кримінального кодексу України, статтями 100, 349, 369-376, 395, 474, 475, 532 Кримінального процесуального кодексу України, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 25 січня 2019 року між прокурором військової прокуратури Криворізького гарнізону Південного регіону України старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №42018040630000152 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку, встановленого судом в 1 (один) рік, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок, який набрав законної сили, є обов'язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного суду України.
Вирок постановлено, виготовлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя: ОСОБА_1