Справа № 175/3650/18
Провадження № 2/175/1162/18
(з а о ч н е)
30 січня 2019 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бойко О.М.,
при секретарі Сотник Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини,
Позивачка звернулася до Дніпропетровського районного суду з позовною заявою до відповідачки про стягнення аліментів на утримання дитини посилаючись на те, що ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з її сином ОСОБА_3.
Від шлюбу вони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії 1-КИ № 218560 від 11.08.2003 року, виданим Виконкомом Балівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області та малолітню доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідачка з ОСОБА_3 вже довгий час проживають окремо, спільного господарства не ведуть, шлюбно-сімейних стосунків не підтримують, спільного бюджету не мають, а 14.02.2018 року ОСОБА_2 було подано позов про розірвання шлюбу, який 23.08.2018 року рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області було задоволено.
Після фактичного припинення шлюбних відносин подружжя, ОСОБА_3 проживав окремо з позивачкою та забезпечував і надавав усю можливу матеріальну допомогу своїм дітям, які залишилися проживати разом з відповідачкою, проте остання 14.02.2018 року звернулась з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з батька дітей аліментів на їх утримання, у зв'язку з чим, 03.03.2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було видано відповідний судовий наказ по справі № 175/508/18, яким присуджено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, до досягнення ними повноліття.
Проте згодом, приблизно у березні 2018 року, відповідачка передала на виховання та проживання до позивачки сина ОСОБА_4 і відтоді він проживає разом із бабусею. Батько - ОСОБА_3, не зважаючи на те, що сплачує на користь колишньої дружини аліменти на утримання дітей, матеріально забезпечує усі потреби ОСОБА_6 та добровільно здійснює необхідну матеріальну допомогу позивачу для утримання ОСОБА_4
У свою чергу, відповідач свого сина матеріально не забезпечує та всіляко ухиляється від матеріальної допомоги на його утримання, а аліменти, які сплачує їй ОСОБА_3, вона витрачає на задоволення власних потреб і зовсім не піклується щодо належного забезпечення своїх дітей.
Враховуючи вищевказані обставини справи, а також приймаючи до уваги той факт, що онук проживає разом з позивачкою за одною адресою та перебуває на її повному утриманні, та відповідачка матеріальну допомогу їй не надає, тому позивачка просить суд стягнути з відповідачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини на її користь у розмірі 1/4 частині всіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Позивачка надала суду заяву в якій вказала, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі, а справу розглядати без її участі та проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідачка про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, у наданий судом строк відзив на позов не подавала, зустрічний позов не пред'являла, а тому зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з сином позивачки ОСОБА_3.
Від шлюбу вони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітню доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
23.08.2018 року рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області було розірвано шлюб між відповідачкою та третьою особою.
Після фактичного припинення шлюбних відносин подружжя, ОСОБА_3 проживав окремо з позивачкою та забезпечував і надавав усю можливу матеріальну допомогу своїм дітям, які залишилися проживати разом з відповідачкою, однак остання 14.02.2018 року звернулась з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з батька дітей аліментів на їх утримання, у зв'язку з чим, 03.03.2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було видано відповідний судовий наказ по справі № 175/508/18, яким присуджено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, до досягнення ними повноліття.
Проте, як встановлено у судовому засіданні, приблизно у березні 2018 року, відповідачка передала на виховання та проживання до позивачки свого сина ОСОБА_4 і відтоді він проживає разом із бабусею. Батько - ОСОБА_3, не зважаючи на те, що сплачує на користь колишньої дружини аліменти на утримання дітей, матеріально забезпечує усі потреби ОСОБА_6 та добровільно здійснює необхідну матеріальну допомогу позивачу для утримання сина ОСОБА_4
У свою чергу, відповідач свого сина матеріально не забезпечує та всіляко ухиляється від матеріальної допомоги на його утримання, а аліменти, які сплачує їй ОСОБА_3, вона витрачає на задоволення власних потреб і зовсім не піклується щодо належного забезпечення своїх дітей.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.ч. 2, 3, 5 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ і набула чинності для України 27 вересня 1991 року) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
А відповідно до ст. 27 цієї ж Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно зі ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Разом з тим, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів, який набрав чинності 08 липня 2017 року, до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України внесено зміни, згідно яких розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідачка фізично здорова, працездатна, а тому враховуючи матеріальний стан сторін, а також приймаючи до уваги той факт, що її син проживає разом з позивачкою та перебуває на її повному утриманні, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивачки, стягнувши аліменти з відповідачки на утримання дитини у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до ОСОБА_4 повноліття, починаючи стягнення з 18 вересня 2018 року.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід Держави повинно бути стягнено судовий збір по справі у розмірі 768,40 грн., оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду.
Керуючись ст. ст. 180, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76, 130,141, 223, 263-266, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1) аліменти на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2) на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття (тобто до 28.07.2021 року), починаючи стягнення з 18.09.2018 року.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1) на користь Держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Бойко
Повний текст рішення складено 12.02.2019 року.