Справа № 202/1738/19
Провадження № 1-кс/202/2812/2019
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
15 березня 2019 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про арешт майна в кримінальному провадженні № 12018040000000831 від 05.09.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, -
Звернувшись до суду з вищевказаним клопотанням, старший слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 просить накласти арешт на 10 тон ячменю сорту «Совіра», виявлені 31.01.2019 року під час проведення обшуку у складських приміщеннях, що перебувають у користуванні ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , із позбавленням права на відчуження, розпорядження, користування зазначеним майном. Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України з метою забезпечення арешту майна, розглянути клопотання без участі володільця майна.
Дане клопотання обґрунтовано тим, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12018040000000831 від 05.09.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України. Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що 13.12.2018 року директор Синельниківської СДС ДУ «Інститут зернових культур» НААН ОСОБА_6 надав вказівку підлеглим працівникам відвантажити 10 тон ячменю сорту «Совіра» фізичній особі - ОСОБА_5 , що було виконано завідуючою центральним насіннєвим складом ОСОБА_7 та слюсарем ОСОБА_8 . При цьому зазначену операцію було проведено без будь-якого документального оформлення, без наявних між Синельниківською СДС ДУ «Інститут зернових культур» НААН та ОСОБА_5 договірних відносин, а також без оплати ОСОБА_5 вартості продукції державній установі. Зазначені обставини встановлено у ході проведення обшуків, оглядів, допитів свідків та під час проведення інвентаризації у Синельниківській СДС ДУ «Інститут зернових культур» НААН. Таким чином, директор Синельниківської СДС ДУ «Інститут зернових культур» НААН ОСОБА_6 , зловживаючи службовим становищем, розтратив майно ввіреної йому установи на суму, яка підлягає встановленню у ході проведення досудового розслідування.
31.01.2019 року під час проведення обшуку у складських приміщеннях, що перебувають у користуванні ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено 10 тон ячменю сорту «Совіра». Під час обшуку, а також під час допиту як свідка ОСОБА_5 повідомив, що виявлені під час обшуку 10 тон ячменю сорту «Совіра» є тими, які він отримав 13.12.2018 року у Синельниківській СДС ДУ «Інститут зернових культур» НААН відповідно до його усних домовленостей із ОСОБА_6 .
Зазначену сільськогосподарську продукцію не було вилучено під час обшуку, а було оглянуто та залишено на зберігання ОСОБА_5 .
Таким чином, зазначені 10 тон ячменю сорту «Совіра» є власністю Синельниківської СДС ДУ «Інститут зернових культур» НААН і незаконно без будь-якого документального оформлення, всупереч встановленому порядку передані ОСОБА_6 на підставі усної домовленості ОСОБА_5 .
Зазначена сільськогосподарська продукція є об'єктом злочинного посягання і у разі залишення її у ОСОБА_5 без будь-яких обмежень щодо можливості нею користуватися, існує загроза її псування, знищення, перетворення або відчуження.
31.01.2019 року 10 тон ячменю сорту «Совіра» визнано речовим доказом.
Враховуючи реальну загрозу незаконного заволодіння ними, слідчий вважає, що існує необхідність і підстави для накладення на них арешту.
Відповідно до частини 2 статті 172 КПК України з метою забезпечення арешту майна слідчий суддя розглядає клопотання без повідомлення власника майна.
Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду клопотання.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що дане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне:
Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018040000000831 від 05.09.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання слідчого, ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2019 року був наданий дозвіл на проведення обшуку в приміщенні за адресою: Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Межиріч, провулок Шкільний, 16, корпуси В, Г, З, з метою виявлення та вилучення, в тому числі насіння, зерна або інших сільськогосподарських культур виробництва ДП "Синельниківська СДС" Інституту зернових культур НААН України.
31 січня 2019 року під час проведення обшуку в корпусі "В" за вказаною адресою ОСОБА_5 повідомлено, що в ньому перебуває 10 тон ячменю, який він отримав в м. Синельникове в обмін на дискову барану "Деметра", яку передав у користування за ячмінь. В ході обшуку спеціалістом ОСОБА_9 було відібрано зразки ячменю, які вилучені для проведення дослідження. Більше нічого не вилучалося.
Постановою слідчого від 31 січня 2019 року 10 тон ячменю сорту «Совіра», виявлені 31.01.2019 року під час проведення обшуку у складських приміщеннях, що перебувають у користуванні ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом.
Згідно розписки ОСОБА_5 від 31 січня 2019 року, він зобов'язався зберігати ячмінь в кількості 10 тон та попереджений про кримінальну відповідальність у разі пошкодження, знищення, перетворення переданого йому майна.
За змістом частини першої статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
Так, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).
За приписами статті 98 КПК речовими доказами є матеріальніоб'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 173 КПК визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу) , розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (частина четверта статті 170 КПК).
Слідчий суддя вважає, що матеріалами клопотання доведено наявність підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення та що 10 тон ячменю, виявлені 31.01.2019 року під час проведення обшуку у складських приміщеннях, що перебувають у користуванні ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , є об'єктом кримінально протиправних дій, тобто відповідають критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.
Між тим, слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування не доведено, що на даний час існує загроза псування, знищення, перетворення або відчуження вказаної сільськогосподарської продукції.
Слідчий суддя враховує, що 10 тон ячменю, виявлені під час обшуку, хоча й визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, однак слідчим не вилучалися, були передані під розписку на відповідальне зберігання ОСОБА_5 , який зобов'язався зберігати їх.
Отже, з часу проведення 31 січня 2019 року обшуку за вищевказаною адресою орган досудового розслідування не вважав, що відносно цього майна існує загроза псування, знищення, перетворення або відчуження.
В той час як, звертаючись лише 11 березня 2019 року з клопотанням про арешт майна, слідчим не зазначено конкретних обставин, які б вказували на виникнення загрози псування, знищення, перетворення або відчуження цих речових доказів.
Будь-які дані щодо невиконання ОСОБА_5 свого зобов'язання щодо збереження 10 тон ячменю матеріали клопотання слідчого не містять та у клопотанні не наведені.
Крім того, слідчий суддя враховує, що арешт майна передбачає позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування таким майном, тобто майно, на яке накладено арешт, підлягає вилученню з метою забезпечення арешту майна.
Однак слідчим у клопотанні не доведено, що вилучення 10 тон ячменю, яке знаходиться на зберіганні у ОСОБА_5 , не призведе до його псування з огляду на те, що така продукція потребує особливих умов зберігання. У зв'язку з чим слідчий суддя позбавлений можливості переконатися у співрозмірності наслідків арешту майна завданням кримінального провадження.
Виходячи з вищевикладеного, а також приймаючи до уваги, що слідчим не доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про накладення арешту на 10 тон ячменю сорту «Совіра» відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1