Справа № 212/878/19
2/212/1318/19
14 березня 2019 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Пустовіта О.Г., секретаря судового засідання Мігрін Н.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, без участі сторін, в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, -
31 січня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, скористався своїм правом та направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволені позовних вимог позивача відмовити.
Позивач, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, строк своїм правом подати відповідь на відзив не скористався.
Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як к вбачається з матеріалів справи і встановлено судом позивач по справі ОСОБА_1, в підземних умовах шахти Ювілейна з 05.06.1996 року по 16.10.2013 року підземним гірничим робітником, потім підземним кріпильником виконував весь комплекс робіт з кріплення підземних гірничих виробок та вилучення кріплення, з монтажу, демонтажу механічної частини гірничошахтного устаткування та механізмів, був звільнений за власним бажанням, по виходу на пенсію за віком, на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача.
Рішенням Українського науково-дослідного інституту промислової медицини У ОСОБА_1 було виявлено та встановлено професійне захворювання, а саме радикулопатія попереково-крижова л4, л5, с1 зліва, з помірними статико-динамічними порушеннями, порушенням біомеханіки хребта, больовим і м'язово-тонічним синдромами на фоні остеохондрозу і деформуючого спондилоартрозу попереково-крижового відділу хребті, антеспондилолістезу л5 (4,5 см).
25.10.2016 року на підприємстві ПАТ "Євраз ОСОБА_2", правонаступником якого є ПрАТ "Суха Балка", проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 про що складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4. Професійне захворювання виникло через тривалий час роботи в умовах впливу шкідливих факторів.
В п.16 АКТу зазначено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: Працюючи в підземних умовах шахти Ювілейна з 05.06.196 по 16.10.2013 підземним гірничим робітником, підземним кріпильником, виконував весь комплекс робіт з кріплення підземних гірничих виробок та вилучення кріплення, з монтажу, демонтажу механічної частини гірничошахтного устаткування та механізмів.
В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору перешкоджаючого їх застосування, внаслідок чого умови праці характеризувались фізичними перевантаженнями.
В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосування в наслідок чого умов праці характеризувались фізичними перевантаженнями.
Причина виникнення професійного захворювання:
Важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становила 40 кг при нормі до 30 кг; робоча поза - перебування у незручній позі складає 33,7 при гранично допустимій нормі до 25; нахили тулубу більше 30о 140 разів за зміну, при нормі до 100 разів.
За висновком МСЕК від 12 січня 2017 року позивачу було первинно встановлено 25 % втрати професійної працездатності, з яких 25% - радикулопатія. При повторному переогляді 10 січня 2018 року позивачу визначено 25 % втрати професійної працездатності, з наступним переоглядом 01.01.2020 року, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12 ААА № 046392. Потребує ВМП, забезпечення лікарськими засобами.
Відповідно до Закону України «Про охорону праці» на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.
В зв'язку з професійним захворюванням значно змінився образ і якість життя ОСОБА_1, що завдає йому моральних страждань. Він живе з відчуттям постійного болю в попереку, який віддає в ноги. Він не має можливості спокійно ходити, оскільки біль віддає в обидві ноги, після чого починають мліти кінцівки. В нього знижені рефлекси рук. Фактично він обмежений в нормальному існуванні. Він швидко втомлюється, не може робити навіть побутову чоловічу роботу. Така його неспроможність бути нормальним чоловіком пригнічує його самооцінку. Покращення у стані здоров'я не відбуваються, позивачу встановлений хронічний характер захворювань. Такі обставини в сукупності, викликають відчуття неповноцінності та моральні страждання. При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров'я позивача покращується тимчасово.
Рішенням Конституційного ОСОБА_2 України від 08.10.2008 року №20 рп-08 по справі № 1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 1167 ЦКУ та ст.237-1 КЗпП України за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ст. 1167 ЦКУ - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно п.3 ч.1 ст.268 ЦКУ відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного ОСОБА_2 України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року з питання відшкодування моральної шкоди безпосередньо работодавцем, у абзаці 9-му пункту 5-го встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків. Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», власник зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо загальної вібрації, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.
Рішенням Конституційного ОСОБА_2 України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004 передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання..».
Визначене спростовує твердження відповідача про відсутність доведеності позивачем наявності моральних страждань.
Отже, наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль супроводжується душевним болем це є аксіоматична парадигма людського життя і навряд чи потребує якогось казуїстичного опосередкованого доведення. Позивач сприймає світ та оточення крізь призму больового синдрому, що породжує відчуття неповноцінності, яке тільки посилюється, перетворюючись на справжню муку, через чітке розуміння відсутності перспективи одужання у майбутньому.
Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що Позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Надання підприємствами засобів захисту від шкідливих чинників, які не усунули вплив негативних факторів, інформованості позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача, щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки документально судом встановлені обставин, наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз'яснення наведені в п.9Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_2 України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, який становить 25%, наявність третьої групи інвалідності, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов'язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов'язаних з фізичним станом здоров'я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили. Виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 35 000,00 гривень, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 141, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 280-289, 354, 355 ЦПК України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці", ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (ЄДРПОУ 00191329) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 35 000 (тридцять п'ять тисяч) гривень 00 коп., без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В решті частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (ЄДРПОУ 00191329) на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768 грн. 40 коп.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: 50029, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «СУХА БАЛКА», місцезнаходження юридичної особи: 50029, вулиця Конституційна, будинок 5, місто Кривий Ріг, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 00191329.
Повне рішення виготовлено 19 березня 2019 року.
Суддя: О. Г. Пустовіт