Справа № 199/7388/18
(2/199/1409/19)
Іменем України
25.02.2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з нього заборгованості за договором позики в сумі 50000,00 грн. та 3% річних в сумі 28,77 грн. У підтвердження позовних вимог зазначив, що 06 січня 2018 року позивач надав відповідачу у позику грошові кошти у розмірі 50000,00 грн. строком до 20 вересня 2018 року. Однак відповідач не повернув грошові кошти у встановлений борговою розпискою строк, чим порушив взяті на себе зобов'язання. 21.09.2018 року на адресу відповідача позивачем було направлено вимогу про повернення коштів, проте вимога була проігнорована відповідачем. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 50000,00 грн. суму боргу за договором позики, 28,77 грн. - 3% річних та судові витрати по справі.
У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги та просила суд їх задовольнити в повному обсязі, заперечувала факт часткового повернення боргу.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, надав відзив на позов, згідно якого підтвердив отримання від позивача позики в розмірі 30000 гривень, а борговому розписку на 50000 грн. позивач змусив його написати шляхом введення в оману. Він частково погасив борг за договором шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку позивача та на карту його батька. Іншу частину боргу віддав позивачу готівкою. Натепер борг становить 11900 грн., який він визнає та просить стягнути з нього вказану суму на користь позивача.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06 січня 2018 року позивач надав відповідачу у позику грошові кошти у розмірі 50000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути позику до 20.09.2018 року, про що останній надав розписку.
Доводи відповідача про фактичну передачу йому лише 30000 грн., та написання розписки під примусом, або шляхом введення його в оману, належними, достатніми та допустимими доказами суду не підтверджено.
Правовою позицією Верховного Суду України по цивільній справі № 6-50цс16 від 24.02.2016 року встановлено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст.. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем.
Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Суд зазначає, що відповідачем 16 квітня 2018 року перераховано на картку позивача грошові кошти в сумі 2600,00 грн. та 15 травня 2018 року суму в розмірі 2500,00 грн., таким чином відповідачем здійснено часткове погашення взятих на себе зобов'язань. При цьому суд не бере до уваги твердження представника позивача щодо відсутності в грошових переказах відмітки про призначення платежу, оскільки позивач не довів суду належними та допустимими доказами наявність у відповідача іншого зобов'язання перед позивачем.
Оскільки відповідачем частково здійснено погашення заборгованості за договором позики, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 44900,00 грн.
Статтею 625 ЦК України закріплено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі за період з 21 вересня 2018 року по 27 вересня 2018 року в сумі 28,77 грн.
Однак, в зв'язку з частковим погашенням відповідачем взятих на себе зобов'язань, розмір 3% річних з урахуванням суми погашеної заборгованості за період з 21 вересня 2018 року по 27 вересня 2018 року становить 26,00 грн.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 44900,00 грн. та 3% річних в розмірі 26,00 грн.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача в частині погашення боргу за договором позики шляхом перерахування коштів на картку батька позивача, оскільки зобов'язання позивач мав саме перед позивачем, а не перед іншою особою. Крім того, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів повернення частини боргу позивачу готівкою згідно вимог ст. 545 ЦК України.
Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження оплати правничої допомоги, акту приймання-передачі послуг, тому в частині стягнення 6500,00 грн. за правничу допомогу слід відмовити.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст. 12,81,133,144,200,263-265 ЦПК України, ст.ст.625,1046-1049 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання,-задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (місто Дніпро, вулиця Каруни, 121/8, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (місто Дніпро, вулиця Надії Алексєєнко, 46, РНОКПП НОМЕР_2) заборгованість за договором позики від 06 січня 2018 року в розмірі 44900,00 грн., 3% річних за період з 21 вересня 2018 року по 27 вересня 2018 року за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 26,00 грн., а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 704,80 грн., а всього 45630 (сорок п'ять тисяч шістсот тридцять) гривень 80 копійок.
В іншій частині позову, а також у стягненні судових витрат у вигляді професійної правничої допомоги, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги.
Суддя: