Справа № 199/10083/18
(2/199/152/19)
Іменем України
20 лютого 2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Куземі О.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів шляхом розірвання договору та стягнення грошових коштів, -
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, просила суд розірвати договір встановлення ПВХ конструкцій (металопластикові вікна), індивідуальний номер замовлення BZ 00772 від 27.07.2018 року, укладений між нею та ФОП ОСОБА_2, а також стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 3252,00 грн. та судові витрати по справі. У підтвердження позовних вимог позивач зазначила, що 27.07.2018 року між сторонами був укладений договір на встановлення ПВХ конструкцій (металопластикові вікна), індивідуальний номер замовлення BZ 00772. За умовами договору відповідач зобов'язалась організувати передачу у власність позивача ПВХ конструкцій протягом 30 робочих днів з дня укладання договору, а замовник зобов'язалась сплатити їх вартість у сумі 5740,00 грн. 30.07.2018 року позивачем було сплачено відповідачу завдаток у розмірі 1800,00 грн. Працівниками відповідача було здійснено заміри вікна, підвіконня в квартирі. На виконання умов договору позивачем було сплачено ще 3940,00 грн., проте після закінчення 30 днів товар так і не був поставлений відповідачем. Звернувшись до відповідача з вимогою виконати свої зобов'язання, позивач отримала відповідь, де їй було повідомлено, що відповідно до п. 3.2. договору BZ 00772 виконавець, в разі, якщо вироби мають нестандартну комплекцію термін передачі у власність замовника виготовлених виробів збільшується до 40-ка робочих днів.
При повторному зверненні до відповідача 22.09.2018 року, позивач знову отримала відмову. Натомість відповідачем було складено розписку про зобов'язання доставити конструкцію в строк з 24.09.2018 року по 26.09.2018 року, а також виконати демонтаж старих вікон, монтаж нових та укоси в якості неустойки. Проте взятих на себе зобов'язань відповідачка не виконала. 09.11.2018року відповідачем було повернуто частину сплачених нею грошових коштів у сумі 2488,00 грн.
У судове засідання позивач не з'явилась, надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує, просила їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином. Тому суд вважає можливим зі згоди позивача, провести заочний розгляд справ та постановити заочне рішення.
Дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
У відповідності до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Судом встановлено, що 27.07.2018 року між сторонами був укладений договір на встановлення ПВХ конструкцій (металопластикові вікна), індивідуальний номер замовлення BZ 00772. За умовами договору відповідач зобов'язалась організувати передачу у власність позивача ПВХ конструкцій протягом 30 робочих днів з дня укладання договору, а замовник зобов'язалась сплатити їх вартість у сумі 5740,00 грн.
30 липня 2018 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Акцент-Банк» було укладено строковий кредит AD56RX162360081759, відповідно до умов якого позивач отримала кошти на придбання світлопрозорих конструкцій з енергозберігаючим склопакетом у сумі 5740,00 грн.
30.07.2018 року позивачем було сплачено відповідачу аванс у розмірі 1800,00 грн. відповідно до товарного чеку № 00772.
Згідно рахунку - фактури № 00772 від 30.07.2018 року позивачу необхідно було сплатити вартість світлопрозорих конструкцій з енергозберігаючим склопакетом у сумі 3940,00 грн.
Відповідно до розписки від 22.09.2018 року відповідач зобов'язалась доставити конструкцію в строк з 24.09.2018 року по 28.09.2018 року, а також виконати демонтаж старих вікон, монтаж нових та укоси в якості неустойки. Свої зобов'язання за договором позивач не виконала дотепер.
Згідно зі ст.627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Пунктом 22 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Права та обов'язки споживачів визначені ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», якою передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості визначені ст. 8 цього Закону. Так, згідно з ч.1 цієї статті у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Відповідач не виконав умови договору побутового підряду від 27.07.2018 року, не передав у власність позивача замовлені та попередньо ним оплачені ПВХ конструкції. У зв'язку з вищевикладеним вимоги позивача про розірвання договору та відшкодування збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявлених вимог про стягнення витрати на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст.141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову на відповідача.
У відповідності до ч. 1-3 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
В своїх роз'ясненнях, наданих у п.п.47-48 Постанови Пленуму «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2017 року №10, ВССУ зазначив, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8,59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12,42,56ЦПК). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Надання платної правової допомоги регламентується ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 року (із змінами і доповненнями), згідно частини1 статті 26 якого, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги,можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Так, згідно копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 3 від 28.12.2018 року позивач сплатила на користь адвоката ОСОБА_3 700,00 грн. в рахунок оплати вартості наданих юридичних послуг.
За таких обставин суд вважає, що вказаний платіжний документ є належним доказом на підтвердження здійснення позивачем фактичних витрат на правничу допомогу в сумі 700,00 грн., внаслідок чого дані витрати саме в такій сумі підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1536,80 грн.
Керуючись статтями 5, 12, 13, 77, 78, 79, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі статей 509, 526, 530, 610, 611, 612, 865, 872 ЦК України, статей 4, 10 Закону України "Про захист прав споживачів", суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів шляхом розірвання договору та стягнення грошових коштів,- задовольнити.
Розірвати договір на встановлення ПВХ конструкцій (металопластикові вікна), індивідуальний номер замовлення BZ 00772 від 27.07.2018 року укладений між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.
Стягнути зі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, Полтавська обл.., Полтавський р-н, с. Щербані, вул. Матросова, 23) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2, м. Дніпро, вулиця Бажова,16/2) грошові кошти за договором у розмірі 3252,00 грн., а також судові витрати по справі, що складаються з витрат на правничу допомогу в розмірі 700,00 грн., а всього 3952 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні 00 копійок.
Стягнути зі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, Полтавська обл.., Полтавський р-н, с. Щербані, вул. Матросова, 23) на користь держави судовий збір у розмірі 1536,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги.
Суддя