Справа №156/112/19
Номер провадження 2-а/156/6/19
рядок статзвіту 18
15 березня 2019 року смт Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Мушкета О.О.
за участю секретаря Кирилюк Л.М.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іваничі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до інспектора СРПП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Заявлені позовні вимоги мотивує тим, що 05.02.2019 року, він разом зі своєю дружиною ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на автомобілі ОСОБА_4 їздили у м. Володимир-Волинський у приватних справах.
В той час, коли вони стояли у зазначеному автомобілі на вул. Шевченка в м. Володимир-Волинський, до автомобіля підійшов працівник поліції і повідомив що вони порушили правила дорожнього руху, оскільки стали під знаком і що за це відповідальність передбачена у виді штрафу в розмірі 340 грн. Крім цього повідомив, що за вказане правопорушення його до адміністративної відповідальності може не притягувати, а скласти протокол за керування ним автомобілем без паска безпеки, відповідальність за яке передбачене у виді штрафу в розмірі 51 грн.
Вказану постанову вважає незаконною, складену з грубим порушенням норм законодавства, відомчих актів МВС України, порядку розгляду справи, оскільки транспортний засіб не рухався, а стояв, проте працівник поліції при винесенні постанови цього до уваги не взяв. Також зазначає, що притягувати до адміністративної відповідальності особу, яка перебуває за кермом автомобіля який не рухається за не пристебнуті паски безпеки незаконно. У зв'язку із зазначеним, просить оскаржувану постанову скасувати.
Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 11 лютого 2019 року по даній справі відкрито провадження у справі, призначено судове засідання та розгляд даної справи ухвалено проводити за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.
Позивач в судовому засіданні заявлений позов підтримав, просить його задовольнити, в своїх поясненнях суду зіслався на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав письмову заяву згідно якої повідомив, що на розгляд справи через зайнятість на роботі з'явитися не може, просить справу слухати у його відсутність. У встановлені законом терміни відзиву на позовну заяву до суду не направив.
Заслухавши пояснення та доводи позивача, пояснення свідків, дослідивши наявні матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до повного задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 230365 від 05.02.2019 року о 11 год. 00 хв. ОСОБА_1 в м. Володимир-Волинський по вул. Шевченка керував автомобілем марки Wolkswagen, р.н.з. АС 7844 ВТ, при цьому не був пристебнутий паском безпеки, чим порушив вимоги п. 2.38 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП, у зв'язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 51,00 грн. (а.с.5).
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них; порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності встановлюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.
За нормою ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідальність водія транспортного засобу за ч. 5 ст. 121 КУпАП настає за порушення правил керування транспортним засобом з не пристебнутими ременями безпеки.
Як вбачається із позовної заяви та пояснень позивача даних в судовому засіданні, він не погодився із твердженням відповідача про те, що він керував транспортним засобом без пристебнутого паску безпеки. Працівник поліції цього до уваги не взяв та повідомив, що вже виніс постанову про накладення на нього адміністративного стягнення.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що 05.02.2019 року вранці, він разом із ОСОБА_5, ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_3, на його власному автомобілі їздили у м. Володимир-Волинський у приватних справах. При цьому, транспортним засобом керував ОСОБА_1, оскільки він забув вдома посвідчення водія. Приїхавши у м. Володимир-Волинський, ОСОБА_1 зупинився в центрі міста та висадив з автомобіля його та ОСОБА_5, а сам з дружиною поїхали у своїх справах. Через певний проміжок часу позивач зателефонував до нього та запитав чи у ОСОБА_6 є з собою посвідчення водія та попросив щоб вони підійшли до приміщення БТІ, яке знаходиться по вул. Шевченка у м. Володимир-Волинський. Підійшовши туди побачив, що біля автомобіля, на якому вони приїхали у м. Володимир-Волинський стоять працівники поліції, розмовляють з ОСОБА_1 та щось записують. Чи керував ОСОБА_1 зазначеним транспортним засобом без пристебнутого паска безпеки сказати не може, оскільки не був очевидцем цього.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні дав аналогічні покази тим, які дав свідок ОСОБА_4
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" у постанові, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Незважаючи на те, що згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами по справі є також поясненнями свідків, висновки експерта, речові доказі що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, у вищезазначеній постанові відповідачем не зазначено будь-яких доказів на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не наведено оцінки доказів.
Також і на судовий розгляд відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 порушив вимоги ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Обов'язок доказування вини водія у вчиненні правопорушення у сфері дорожнього руху покладено на посадову особу, яка винесла постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, відсутні безперечні докази того, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, котрі б підтверджували вчинення позивачем правопорушення та правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності, тому суд прийшов до висновку, що постанова є не законною і підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора СРПП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову серії ДПО18 № 230365 від 05.02.2019 року про притягнення ОСОБА_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51,00 грн. визнати незаконною та скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП - закрити.
Повний текст судового рішення складено 19 березня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Мушкет