Справа № 163/186/19
Провадження № 6/163/2/19
15 березня 2019 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді Чишія С.С.
з участю секретаря Костюк Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області подання державного виконавця Любомльського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа,
У поданні державний виконавець Любомльського районного відділу ДВС просить тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон без вилучення його паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання покладених на нього виконавчим листом №163/115/15-к від 16.09.2016 року зобов'язань.
Вимоги обґрунтував тим, що за вказаним виконавчим листом з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 стягуються 100 000,00 гривень моральної шкоди. Судове рішення боржником добровільно не виконується, від його виконання він ухиляється, на виклики виконавця не з'являється. Оскільки за інформацією компетентних органів ОСОБА_1 має закордонний паспорт і неодноразово перетинав державний кордон України, вважає необхідним застосувати відносно нього вказаний у поданні захід примусового виконання.
Сторони виконавчого провадження згідно із ч.4 ст.441 ЦПК України в судове засідання не викликались.
Державний виконавець в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду подання був належним чином повідомлений, про причини неявки не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань не подав.
У зв'язку з цим подання розглянуто в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Під час розгляду подання встановлено наступне.
З доданих до подання документів вбачається, що 18.10.2016 року Любомльським районним ВДВС ГТУЮ у Волинській області відкрито виконавче провадження на підставі виданого Любомльським районним судом виконавчого листа № 163/115/15-к від 16.09.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 100 000,00 гривень.
Під час роботи у ФОП ОСОБА_3 на посаді вантажника у період з березня 2018 року по травень 2018 року із заробітної плати ОСОБА_1 проведено відрахування за цим виконавчим листом на загальну суму 5 654,54 гривень.
23.05.2018 року ОСОБА_4 звільнено із займаної посади за угодою сторін.
Подальшими вжитими державним виконавцем заходами встановлено відсутність у боржника нерухомого майна, транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, на яке можливо звернути стягнення.
Боржник проживає разом із батьками, фізичною особою-підприємцем не зареєстрований, пенсії не отримує, за трудовим та цивільно-правовим договором не працює, джерел доходів на даний час не має.
09.02.2017 року та 31.01.2018 року ОСОБА_1 викликався до державного виконавця. Відомості про його прибуття чи неприбуття матеріали подання не містять.
Постановою державного виконавця від 10.10.2018 року на майно боржника накладено арешт.
Відповідно до інформації Державної прикордонної служби у період до 22.02.2018 року боржник двічі перетинав державний кордон України, а саме виїжджав і в'їжджав в Україну 21.02.2017 року та 26.02.2017 року.
Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
За змістом п.5 ч.1 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" ухилення громадянина України від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів, є підставою для тимчасово обмеження його права на виїзд з України.
Згідно п.19 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Сукупний аналіз вказаних норм законодавства дає підстави для висновку, що обмеження особи у праві виїзду за кордон як певного виду санкції має ґрунтуватись на доведенні: 1) факту ухилення боржника від виконання судового рішення; 2) неможливості чи складності виконання такого рішення.
Під час розгляду подання судом встановлено, що з моменту відкриття виконавчого провадження державним виконавцем вчинялися певні виконавчі дії, спрямовані на виконання судового рішення.
Факт невиконання судового рішення боржником об'єктивно доведений, проте сама по собі наявність суми заборгованості за виконавчим документом або відсутність зі сторони боржника дій стосовно добровільного погашення заборгованості не можуть свідчити про його ухилення від виконання покладеного на нього зобов'язання.
Дій зі сторони боржника, які б унеможливлювали чи ускладнювали виконання судового рішення, державним виконавцем не наведено та судом із матеріалів подання не встановлено.
В поданні державний виконавець посилається на перетинання боржником державного кордону України. Однак із доданої до подання інформації вбачається, що боржник виїжджав за кордон лише два рази, при цьому два роки тому (в лютому 2017 року). Інформація про його подальші перетини кордону матеріали подання не містять.
Відтак зазначене не дає суду підстав вважати, що встановлення запропонованого державним виконавцем обмеження дійсно буде сприяти погашенню наявної у боржника заборгованості або слугуватиме ефективним засобом для виконання судового рішення.
Таким чином, сукупність необхідних для встановлення запропонованого держаним виконавцем обмеження підстав у справі не доведена, у зв'язку з чим подання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.260, 441 ЦПК України, суд
У задоволенні подання державного виконавця Любомльського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
На ухвалу протягом 15 днів з дня її проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.
Головуючий: суддя С.С.Чишій