Справа № 161/4383/19
Провадження № 1-кс/161/2471/19
про відмову у накладенні арешту на майно
м. Луцьк 19 березня 2019 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши клопотання начальника другого відділу розслідування кримінальних провадження СУФР ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Прокуратури Волинської області ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32019030000000009 від 19 лютого 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України,
На адресу слідчого судді 14 березня 2019 року надійшло вказане клопотання.
Клопотання обґрунтовано тим, шо в межах даного кримінального провадження здобуті відомості про те, що ФОП ОСОБА_5 протягом 2017-2018 років проводив реалізацію імпортованої продукції за готівкові кошти, без відображення вказаних операцій по бухгалтерському обліку, шляхом заниження бази оподаткування з податку на додану вартість та подання недостовірної інформації до податкових органів.
В межах даного провадження також встановлено, що ОСОБА_5 на праві приватної власності належить банківський рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк».
Посилаючись на те, що на вказане майно може бути звернено стягнення у випадку заявлення цивільного позову у даному провадженні, слідчий просить слідчого суддю накласти арешт на нього.
У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали та просили слідчого суддю його задовольнити.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши письмові матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити, з наступних підстав.
Пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України, визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
А відповідно до положень ч.6 ст.170 КПК України, в такому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
З аналізу вищенаведеного положення КПК України слідує, що арешт на майно, як засіб забезпечення відшкодування шкоди та цивільного позову, може бути застосований до майна трьох категорій осіб:
1) підозрюваного (обвинуваченого, засудженого);
2) фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи (наприклад - відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою, ст.1172 ЦК України);
3) юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
В перших двох випадках для того, щоб майно юридичної особи віднести до критеріїв такого, що підлягає арешту на підставі п.4 ч.2 ст.170 КПК України, обов'язково необхідне встановлення особи підозрюваного (обвинуваченого, засудженого), і його пов'язаність трудовими відносинами з юридичною особою.
В третьому випадку відомості про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження мають бути обов'язково внесені у відповідний розділ ЄРДР, призначений для цього.
Крім того, обов'язково має бути заявлений цивільний позов, з обґрунтуванням його ціни.
Як підтверджено прокурором та слідчим у судовому засіданні, у даному кримінальному провадженні жодній особі наразі не пред'явлена підозра, цивільний позов жодною особою не пред'являвся, а у витязі з ЄРДР не зазначеного жодної юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Зазначене, на переконання слідчого судді, унеможливлює на даний момент накладення арешту на спірне майно на підставі п.4 ч.2 ст.170 КПК України, а отже в задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання начальника другого відділу розслідування кримінальних провадження СУФР ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно ОСОБА_5 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32019030000000009 від 19 лютого 2019 року, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області ОСОБА_1