Єдиний унікальний номер: 223/213/19
Провадження номер: 2/223/158/2019
18 березня 2019 р. м. Вугледар
Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дочинець С.І., при секретарі Лифенко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вугледарського міського суду Донецької області цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» про стягнення моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» про стягнення моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що він з 23.05.1994 року по 02.07.2018 року працював на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» в якості гірничого робітника очисного забою з повним робочим днем в шахті. За весь час роботи на зазначеному підприємстві позивач працював в підземних гірничих виробках і на нього постійно діяли важкі гірничо-геологічні умови, фізичне перевантаження та шкідливі професійні фактори: недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту, неефективність роботи системи вентиляції, захисних засобів, механізмів, тощо. Починаючи з квітня 2017 року фізичний стан ОСОБА_1 значно погіршився, у зв'язку з чим він був змушений отримувати амбулаторне та стаціонарне лікування, але медичні засоби не дали бажаних результатів і 18.09.2018 року позивач був змушений пройти курс стаціонарного лікування в клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці НАМН України», де йому було вперше встановлено професійне захворювання: хронічна поперекова-крижова радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення зі значними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним больовим синдромами, рецидивуючий перебіг. Відповідно до медичного висновку МСЕК від 27 грудня 2018 року позивачу вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності внаслідок професійного захворювання на 50% та встановлена ІІІ група інвалідності.
Внаслідок втрати професійної працездатності на 50 % та ставши інвалідом ІІІ групи, позивач на половину втратив можливість повністю реалізовувати свої можливості, постійно змушений приймати лікарські препарати, постійно відчувати наслідки професійного захворювання, стан здоров'я останнього став незадовільний, що обумовлює необхідність позивача пристосовуватись та організовувати своє повсякденне життя. Враховуючи вказані обставини позивач просить стягнути з ДП «Шахта ім. М.С. Сургая» на його користь 17000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди.
Позивач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду письмову заяву, якою просив суд справу розглядати за його відсутні, а вимоги позову задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечував проти задоволення вимог позову посилаючись на раніше наданий до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідно до узагальненого аналізу судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди роботодавцем завданої робітнику у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків розмір моральної шкоди визначається відповідно до відсотків втрати працездатності, так сума стягнення за кожні 10% втрати працездатності складає по 3000,00 гривень. А тому, розмір відшкодування позивачу моральної шкоди не міг би бути більше 15000,00 гривень. Окрім того, позивачем не доведено у чому саме полягає заподіяна йому моральна шкода з боку відповідача та чи є причинно-наслідковий зв'язок між винними діями відповідача та моральними стражданнями, які переніс позивач.
Від відповідача не надходило клопотань про розгляд справи у поряду загального позовного провадження.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, передбачених ч. ч. 5, 7 ст. 279 ЦПК України, від сторін не надходило.
Суд, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, дослідивши які вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 23.05.1994 року по 02.07.2018 працював на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая», був звільнений 02.07.2018 року у зв'язку з виявленням невідповідності виконуваній роботі за станом здоров'я, що підтверджується копією трудової книжки серії УКР №1267087 (а.с. 5-6).
Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №062530 від 27 грудня 2018 року та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №082544 від 27 грудня 2018 року, позивачу була первинно встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 50 % у зв'язку з професійним захворюванням та встановлено третю групу інвалідності (а.с. 8).
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 05 листопада 2018 року професійне захворювання ОСОБА_1 виникло внаслідок недосконалості технологічного процесу (а.с. 10-12).
Відповідно до повідомлення про професійне захворювання №2265/4 від 28 вересня 2018 року, виписки із медичної карти стаціонарного хворого №946, Медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність професійного характеру захворювання №37/847 від 28 вересня 2018 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: хронічна поперекова-крижова радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення зі значними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним больовим синдромами, рецидивуючий перебіг (а.с. 7, 9, 13, 14).
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням здоров'я.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-9 рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо. У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
В судовому засіданні встановлено, що внаслідок недосконалості умов праці на виробництві, пошкоджено здоров'я позивача, чим завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров'я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем у відповідності зі ст. 237-1 КЗпП.
Також, встановлено, що відповідач не заперечує проти того, що позивач отримав втрату професійної працездатності підчас роботи на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая».
Вирішуючи питання щодо суми відшкодування матеріальної шкоди суд, враховує вимоги розумності та справедливості, постійний характер негативних наслідків.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач в обґрунтуванні свого позову зазначає, що моральна шкода обумовлена погіршенням життєвих умов, хвороба порушує нормальні життєві зв'язки, життєдіяльність позивача обмежена, у останнього змінився звичайний спосіб життя, однак ОСОБА_1 не конкретизує в чому саме виразились погіршення його життєвих умов, способу життя та порушення життєвих зв'язків.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе та необхідне стягнути з відповідача Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» на користь позивача ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди 15000,00 (п'ятнадцять тисяч) гривень, що буде цілком еквівалентним завданим моральним стражданням.
Згідно зі ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави.
Оскільки, відповідно до вимог статті 279 ЦПК України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то, відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23,1167,1168 ЦК України, ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 141, 247, 258, 263-265 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» про стягнення моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням, - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, одноразово, 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди.
Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 678 (шістсот сімдесят вісім) гривень 00 копійок.
В задоволенні іншої частини вимог позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Вугледарський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Вугледарського
міського суду Донецької області ОСОБА_2