Справа № 222/330/18
Провадження № 2/222/6/2019
28 лютого 2019 року Володарський районний суд Донецької області
в складі: Головуючого-судді Подліпенця Є.О.,
за участю секретаря Темір В.В.,
представники учасників справи:
представник позивача ОСОБА_1,
представник відповідача
Головного управління
Національної поліції
в Донецькій області ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нікольське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області та ОСОБА_4 про стягнення судових витрат, витрат на лікування, витрат на ремонт транспортного засобу та моральної шкоди завданої неправомірними діями працівників поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення ,-
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, вказуючи, що 01.07.2017 року о 04-50 год., рухаючись по вул. Підлісна в смт. Нікольське, його з увімкненими проблисковими маячками наздогнав патрульний автомобіль поліції. Він зупинився, коли до його автомобіля підбіг працівник поліції та, нічого не пояснюючи, почав засовувати руку до його автомобіля. Він, побоюючись за своє життя, почав підіймати скло. Коли він підняв скло, поліцейський ОСОБА_4 без попередження розбив йому водійське скло. Після цього він вийшов з автомобіля та почав знімати все на відео. Він попросив поліцейського відрекомендуватися та пояснити причину такої поведінки, на що отримав відмову. В той час, коли він знімав на відео завданні його автомобілю пошкодження, без попередження поліцейський ОСОБА_4 та його напарник повалили його на землю, а на руки наділи кайданки, спричинивши йому при цьому тілесні ушкодження. Посадивши в поліцейський автомобіль його відвезли до ОСОБА_5, де склали відносно нього адміністративні протоколи БР № 015372 за ст. 130 КУпАП та БР № 015373 за ст. 185-1 КУпАП. Постановами Володарського районного суду Донецької області від 18.07.2017 року та 05.10.2017 року справи про притягнення його до адміністративної відповідальності згідно зазначених протоколів БР № 015372 та БР № 015373 були закриті на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу інкримінованих адміністративних правопорушень. Після неправомірного застосування поліцейськими до нього фізичної сили, він отримав тілесні ушкодження, що призвело до лікування в медичному закладі з 03.07.2017 року по 25.07.2017 року. Зі змісту постанов Володарського районного суду Донецької області від 18.07.2017 року та 05.10.2017 року застосування спецзасобів та фізичної сили посадовцем не є виправданими, оскільки склад правопорушення в його діях відсутній. Також, при затриманні, порушуючи ч.1 ст. 43 ЗУ «Про національну поліцію» він не був попереджений поліцейськими про застосування до нього фізичної сили. Крім цього, ч.2 ст. 44 ЗУ «Про національну поліцію» зобов'язує поліцейського письмово повідомити свого керівника, а той прокурора, про завдання особі тілесних ушкоджень внаслідок застосування фізичної сили, чого ОСОБА_4 зроблено не було. Також зазначив, що 01.07.2017 року близько з 05-00 год. до 11-30 год. проти його волі, не надаючи йому первинної медичної допомоги, поліцейські утримували його пристебнутим в наручниках до перил на вході до відділу поліції, а пізніше на подвір'ї ОСОБА_5 Обмеження його волі із застосуванням спецзасобів не підпадало ні під один із пунктів ст. 45 ЗУ «Про національну поліцію». Протиправними діями поліцейського ОСОБА_4 йому було завдано збитки, які полягають у витратах на лікування, судових витратах та відновлення пошкодженого транспортного засобу, а саме розбитого скла передньої водійської двері. Також, діями поліцейського ОСОБА_4 йому завдано моральну шкоду у вигляді розбитого скла автомобіля та тілесних ушкоджень. В зв'язку з чим просить стягнути з ГУНП в Донецькій області на свою користь понесені судові витрати в сумі 15928,48 грн., витрати на лікування в сумі 198,48 грн., витрати на ремонт транспортного засобу в сумі 730,00 грн. та відшкодувати завдану моральну шкоду в сумі 50000,00 грн., а всього стягнути 65928,48 грн.
Ухвалою судді Володарського районного суду Донецької області Вайновської О.Є. від 12.03.2018 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Крім цього, відповідачам визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копія зазначеної ухвали була надіслана учасникам справи.
Також відповідачам разом з ухвалою надіслано копію позовної заяви з доданими до неї документами.
Ухвалами Володарського районного суду Донецької області під головуванням судді Вайновської О.Є. від 27.04.2018 року судові засідання по справі за участю представника відповідача ГУНП в Донецькій області вирішено проводити в режимі відеоконференції з Приморським районним судом м. Маріуполя та відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ГУНП в Донецькій області про залучення Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області в якості співвідповідача.
18.05.2018 року представником відповідача ГУНП в Донецькій області - ОСОБА_2 надано суду відзив на позов в якому представник відповідача зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень послався на те, що позивач своє право на відшкодування шкоди обґрунтовує незаконністю дій інспектора взводу ОСОБА_6 в Донецькій області при складанні адміністративних протоколів про адміністративні правопорушення. Проте, відповідне рішення про визнання протиправними дій інспектора взводу ОСОБА_6 в Донецькій області щодо складання адміністративних протоколів про адміністративне правопорушення компетентними органами не приймалось. Сам факт закриття Володарським районним судом Донецької області проваджень по адміністративним матеріалам про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ч.1 ст. 130 та ст. 185-1 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення не свідчить про завдання особі шкоди та наявність підстав для її відшкодування, оскільки питання про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вказаними нормами є компетенцією суду. Крім цього, позивачем не надано належних доказів заподіяння йому моральної шкоди, а також позивач не довів та не підтвердив негативні явища, які сталися, на його думку внаслідок незаконних дій посадової особи Національної поліції, а також наявності причинного зв'язку між діями заподіювача та спричиненою шкодою (майновою та немайновою). Зі змісту позовної заяви також не вбачається в чому саме полягає спричинення позивачу моральної шкоди з боку ГУНП в Донецькій області, з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір та якими доказами це підтверджується. Зазначення позивачем, що він утримувався в наручниках пристебнутим до перил на вході відділу поліції, а пізніше на подвір'ї ОСОБА_5, є недоведеним та не підтверджується доказами. Додана позивачем копія товарного чеку від 03.07.2017 року не може слугувати належним доказом, оскільки не містить номеру, виписувалась за купівлю скла вітрового лівої двері 2009 та лівого дзеркала, які у позові як пошкоджені не зазначаються та невідомо кому продавався даний товар. Також звертає увагу на те, що як зазначено в наданій позивачем виписці з медичної картки амбулаторного хворого, 03.07.2017 року він знаходився в стаціонарі в лікарні, що ставить під сумнів купівлю особисто ним у цей же день будь-яких автозапчастин. Отже, позивачем у якості доказу обґрунтування матеріальної шкоди надано товарний чек, який не має відношення до справи. З наданої позивачем виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1766, на підтвердження знаходження на лікуванні у зв'язку з неправомірними діями поліцейського, вбачається діагноз - забій, гемартроз правого колінного суглоба, травма побутова 01.07.2017 року. За таких підстав і витрати на лікування задоволенню не підлягають. Крім цього позивачем не доведено факту здійснення судових витрат, не надано їх розрахунку та документального підтвердження, що також виключає підстави для їх стягнення.
До відзиву представником відповідача ГУНП в Донецькій області додано фіскальні чеки Укрпошти про направлення кореспонденції стороні позивача та відповідачу ОСОБА_4
29.05.2018 року представником позивача ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_1 надано суду письмову відповідь на відзив, в якій остання зазначила, що відповідач у відзиві послався на те, що рішення про визнання протиправними дій інспектора взводу ОСОБА_6 в Донецькій області компетентними органами не приймалось, проте, розбите скло та дзеркало транспортного засобу, а також фізичні ушкодження завдані ОСОБА_4 01.07.2017 року ОСОБА_3, згідно КПК України, ЗУ «Про національну поліцію», є протиправними та незаконними діями. Також, відповідь на заяву ОСОБА_3 про відсутність в діях ОСОБА_4 ознак злочину підписана Балджи, який також приймав участь у подіях, що відбулися 01.07.2017 року і зрозуміло, що іншої відповіді він надати не міг, так як визнав би і свої дії протиправними. Щодо доказування факту спричинення шкоди, то розбите скло та дзеркало транспортного засобу ОСОБА_3 доказується відеозаписом, який сам ОСОБА_4 надав суду, як доказ, і не заперечував в своїх поясненнях по адміністративній справі завдання фізичних ушкоджень ОСОБА_3 Рішеннями Володарського районного суду Донецької області по справі № 222/677/17 та № 222/680/17 провадження закриті на підставі відсутності складу адміністративних правопорушень в діях ОСОБА_3, тобто протиправність дій поліцейського ОСОБА_4 встановлена на законодавчому рівні та судовими рішеннями. Наслідками протиправних дій посадовців є витрати на купівлю нового скла, витрати на лікування та звернення за кваліфікованою юридичною допомогою. Стосовно моральної шкоди, то медичними документами доданими до позовної заяви підтверджується лікування ОСОБА_3 в лікарні. Також, моральна шкода полягає в тому, що пересічний громадянин вважав, що після реформи «нова» поліція буде і працювати по «новому», а насправді з'ясувалось, що свавілля, яке панувало до реформи продовжується. Маючи владу, поліцейський ОСОБА_4 дозволив собі безпідставно розбити скло та дзеркало транспортного засобу, нанести побої водієві, не надати постраждалому від його ж неправомірних дій першу медичну допомогу, безпідставне обмеження права пересування позивача 01.07.2017 року з 05-00 год. до 11-30 год. І все це, при недоведені вчинення позивачем адміністративного або кримінального правопорушення. Все це, на думку сторони позивача, повністю обґрунтовує наявність та розмір моральної шкоди, який зазначений в позовній заяві в сумі 50000,00 грн.
До зазначеної відповіді на відзив представником позивача надано письмові докази, а саме: розрахунок № 1 вартості надання юридичних послуг за договором про надання юридичних послуг № 35/17а від 04.07.2017 року по справі № 222/677/17, розрахунок № 2 вартості надання юридичних послуг за договором про надання юридичних послуг № 35/17а від 04.07.2017 року по справі № 222/680/17 та розрахунок № 3 вартості надання юридичних послуг за договором про надання юридичних послуг № 20/18 від 05.03.2018 року по справі № 222/330/18.
Крім цього, до відповіді на відзив додано документ, що підтверджує направлення відповіді на відзив з доданими документами іншій стороні.
05.06.2018 року представником відповідача ГУНП в Донецькій області - ОСОБА_2 надано суду письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що стосовно зазначення того факту, що протиправність дій поліцейського ОСОБА_4 встановлена на законодавчому рівні та судовими рішеннями, то даний довід є безпідставним, оскільки відповідне рішення про визнання протиправними дій інспектора взводу ОСОБА_6 в Донецькій області щодо складання адміністративних протоколів про адміністративне правопорушення, застосування спеціальних засобів та фізичного примусу до ОСОБА_3 компетентними органами не приймалось. Посилання представника позивача на відповідь надану позивачу за підписом Балджи із зазначенням того факту, що в діях ОСОБА_4 відсутні ознаки кримінального правопорушення, спростовує їх доводи про протиправність дій останнього. Надання оцінки даній відповіді є суб'єктивною думкою представника позивача. Факт закриття Володарським районним судом Донецької області проваджень по адміністративним матеріалам за ч.1 ст. 130 та ст. 185-1 КУпАП не свідчить про завдання особі шкоди та наявність підстав для її відшкодування, оскільки питання притягнення до адміністративної відповідальності за вказаними нормами є компетенцією суду. В якості доказу спричинення матеріальної шкоди позивачем надана копія товарного чеку від 03.07.2017 року, що виписувалась за купівлю скла вітрового лівої двері 2009 та лівого дзеркала, які у позові як пошкоджені не зазначаються, пошкодження саме цих деталей позивачем не доведено. Отже, позивачем у якості доказу обґрунтування матеріальної шкоди надано товарний чек на покупку автозапчастин до автомобіля, які не мають відношення до справи. Також, з наданої позивачем виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1766, на підтвердження знаходження на лікуванні у зв'язку з неправомірними діями поліцейського, вбачається діагноз - забій, гемартроз правого колінного суглоба, травма побутова 01.07.2017 року. За таких підстав і витрати на лікування задоволенню не підлягають. Надані до відповіді на відзив від 24.05.2018 року розрахунки №№ 1, 2, 3 вартості надання юридичних послуг не можуть бути належним документальним підтвердженням витрат позивача, оскільки позивачем при поданні позову не виконана вимога щодо надання стороною до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи. Крім цього, на адресу ГУНП в Донецькій області копія договору про надання послуг між представником ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не направлена, що виключає можливість з'ясувати певні питання щодо витрат на правову допомогу, визначену у розрахунку № 3, та їх документальне підтвердження. Більш того, надані розрахунки № 1 та № 2 вартості надання юридичних послуг за договором про надання юридичних послуг № 35/17а від 04.07.2017 року стосуються справи № 222/677/17/ № 222/680/17 відповідно та не відносяться до витрат, пов'язаних із розглядом справи № 222/330/18. Зазначені обставини виключають підстави для стягнення судових витрат.
Також до заперечення на відповідь на відзив додано документ, що підтверджує його направлення іншій стороні.
Крім цього по справі представником позивача подано клопотання про витребування доказів від 19.09.2018 року та клопотання про призначення авто - товарознавчої експертизи від 01.10.2018 року.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2018 року у зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Володарського районного суду Донецької області Вайновської О.Є., головуючим у вказаній цивільній справі визначено суддю Подліпенця Є.О.
Ухвалою судді Володарського районного суду Донецької області від 18.10.2018 року вищевказана цивільна справа прийнята до провадження судді Подліпенця Є.О. та повторно розпочато її розгляд по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 23.11.2018 року судовий розгляд справи вирішено здійснювати в режимі відеоконференції з Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області.
Крім цього, ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 20.12.2018 року, яка не була оформлена окремим процесуальним документом, а була занесена до журналу судового засідання, в задоволенні клопотань представника позивача про витребування доказів у справі, а саме про витребування з матеріалів справи № 222/677/17 та № 222/680/17 відеозапису зробленого 01.07.2017 року безпосередньо на місці подій, а також про призначення по справі судової авто - товарознавчої експертизи відмовлено.
Інших клопотань учасниками справи не заявлялося.
Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Проте, в позовній заяві просив справу розглянути без його участі, за участю його представника - адвоката ОСОБА_1
Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала суду письмову заяву в якій позов підтримала у повному обсязі, наполягала на його задоволенні та просила справу розглянути без її участі.
Представник відповідача ГУНП в Донецькій області -ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала у повному обсязі та заперечувала проти його задоволення, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву та в запереченнях на відповідь на відзив.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяви про відкладення розгляду справи суду не надав.
Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини учасників справи достатніми, суд розглянув справу у відсутність нез'явившихся позивача, його представника та відповідача ОСОБА_4
Вислухавши пояснення представника відповідача ГУНП в Донецькій області - ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, письмові докази, дослідивши заяви по суті справи, а саме позовну заяву, відзив та заперечення на відповідь на відзив надані стороною відповідача, заперечення на відзив надані стороною позивача, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що постановою судді Володарського районного суду Донецької області від 18.07.2017 року провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 185-1 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення і дана постанова набула законної сили.
Постановою судді Володарського районного суду Донецької області від 05.10.2017 року провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення і дана постанова набула законної сили.
Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1766 ОСОБА_3 в період з 03.07.2017 року по 25.07.2017 року перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні ОСОБА_5 (Володарської) ЦРЛ з діагнозом: забій, забій, гемартроз правого колінного суглоба. Травма побутова 01.07.2017 року.
Відповідно до фіскальних чеків № 31852 та № 417497 від 03.07.2017 року ОСОБА_3 витратив на придбання ліків 198,48 грн.
Згідно товарного чеку магазину «Автозапчастини» від 03.07.2017 року вартість скла вітрового ліві двері 2009 становить 480,00 грн., вартість дзеркала лівого становить 250,00 грн., а всього 730,00 грн.
Відповідно до договору про надання юридичних послуг № 35/17а від 04.07.2017 року укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_1, розрахунку № 1 вартості надання юридичних послуг за договором про надання юридичних послуг № 35/17а від 04.07.2017 року по справі № 222/677/17 та квитанції № 735819 від 18.07.2017 року, вартість юридичних послуг складає 5000,00 грн.
Згідно до договору про надання юридичних послуг № 35/17а від 04.07.2017 року укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_1, розрахунку № 2 вартості надання юридичних послуг за договором про надання юридичних послуг № 35/17а від 04.07.2017 року по справі № 222/680/17 та квитанції № 735820 від 05.10.2017 року вартість юридичних послуг складає 5000,00 грн.
Відповідно до договору про надання юридичних послуг № 20/18 від 05.03.2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_1, додатку № 1 до нього, розрахунку № 3 вартості надання юридичних послуг за договором про надання юридичних послуг № 20/18 від 05.03.2018 року по справі № 222/330/18 та квитанції № 735828 від 05.03.2018 року вартість юридичних послуг складає 5000,00 грн.
Також судом встановлено і це не заперечується учасниками справи, що відповідач ОСОБА_4 є посадовою особою - інспектором РРПП ГУНП в Донецькій області, має звання лейтенант поліції.
У відповідності до положень ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Також ст. 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно правового змісту положень ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Згідно ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Як вбачається із змісту позовних вимог, позивач пред'являє вимоги про стягнення на свою користь понесених судових витрат при розгляді справ про адміністративні правопорушення, витрат на лікування, на ремонт транспортного засобу та відшкодування моральної шкоди саме до відповідача - ГУНП в Донецькій області.
Між тим з характеру спірних правовідносин вбачається, що позивач при зверненні до суду за захистом своїх прав, як на підставу задоволення позовних вимог не посилається на положення ст. 1176 ЦК України та положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Як вбачається із змісту Положення про департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року № 73, у редакції наказу від 31.10.2016 року, № 1114 патрульна поліція не наділена повноваженнями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а тому при вирішенні спірних правовідносин, суд не застосовує положення вищевказаного Закону та положення ст. 1176 ЦК України, якою визначено спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Також згідно ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до положень ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
За вказаних обставин суд приходить до висновку, про необхідність вирішення питання про стягнення з відповідача ГУНП в Донецькій області на користь позивача витрат на лікування, на ремонт транспортного засобу та відшкодування моральної шкоди на підставі вищевказаних загальних норм ЦК України.
Законом України «Про Національну поліцію», зокрема статтею 19, якою визначено види відповідальності поліцейських передбачено, що держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
Аналізуючи приписи вищенаведених норм, можна зробити висновок, що обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, та не орган державної влади, або орган місцевого самоврядування, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна в особі Казначейства України.
Як зазначено вище, позивачем пред'явлено вимоги не до держави Україна в особі Казначейства України, а до ГУНП в Донецькій області, а тому позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, тобто до неналежного відповідача, що є безумовною підставою для відмови в його задоволенні.
Між тим розглядаючи справу повно, всебічно, об'єктивно, та даючи оцінку всім обставинам справи, слід зазначити, що закриваючи провадження в справах про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 185-1 та ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях останнього складу адміністративних правопорушень, незаконність дій відповідача - інспектора РРПП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 не встановлювалася. Винесеними постановами, на які посилається позивач, лише констатовано (встановлено) факт відсутності в діях особи, яка притягується до адмінвідповідальності (позивача ОСОБА_3О.) складу відповідних адміністративних правопорушень.
Як визначено судом при вирішенні вимог щодо стягнення матеріальної шкоди (витрат на лікування та ремонт транспортного засобу) та відшкодування моральної шкоди слід керуватися нижченаведеними нормами.
Так, відповідно положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема у виді втрат, яких вона зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), має право на їх відшкодування.
Також відповідно правового змісту вищенаведеної ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Також згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, а також у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктами 3, 4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Таким чином обов'язковою умовою для відшкодування матеріальної та моральної шкоди є винна протиправна дія (бездіяльність), настання шкідливих наслідків та причинний зв'язок між дією (бездіяльністю) та наслідками.
Доказів, які б свідчили про незаконність дій інспектора РРПП ГУНП в Донецькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 при складанні протоколів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3, (відповідних висновків службової перевірки, притягнення до дисциплінарної відповідальності, рішення (обвинувального вироку суду, тощо) від яких настали наслідки на які посилається позивач з приводу спричинення йому матеріальних збитків та моральних страждань і причинного зв'язку між дією та наслідками, позивачем не надано, а тому і з цих підстав позов в цій частині задоволенню не підлягає за недоведеністю.
Надані стороною позивача медичні документи, лише констатують факт його знаходження на лікуванні та придбання необхідних ліків, а надані докази витрачених коштів для придбання запчастин для автомобіля не підтверджують необхідність, мету та цільове призначення їх придбання і не спростовують доводів (заперечень) з цього приводу сторони відповідача.
Щодо заявлених позовних вимог з приводу стягнення правничої допомоги адвоката, витрати на яку позивач поніс при розгляді справ про адмінправопорушення, слід зазначити, що незважаючи на закриття адміністративних проваджень за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адмінправопорушення, процесуальним законом (нормами діючого ЦПК України) не передбачено можливості відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, які були понесені стороною в іншій справі, а тому і дана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Між тим відмовляючи в задоволенні позову у повному обсязі, суд також виходить з того, що стороною позивача, до зазначеного в позові відповідача - ОСОБА_4, жодних позовних вимог, як до фізичної особи такі і до посадової (службової) особи заявлено не було.
Інші доводи сторони позивача на які він посилається, як на підставу задоволення позовних вимог не спростовують висновків суду.
Крім цього, на підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судових витрат у виді судового збору, розмір яких по справі складає в загальному розмірі 1409,60 грн. і в задоволенні позову йому відмовлено, суд не покладає на сторону відповідача сплату судового збору, а компенсує зазначені судові витрати за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-82, 95, 141, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 354, 355, пп.15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 23, 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області та ОСОБА_4 про стягнення судових витрат, витрат на лікування, витрат на ремонт транспортного засобу та моральної шкоди завданої неправомірними діями працівників поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення- відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Володарський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення.
Повне рішення складене 11.03.2019 року.
З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Є.О. Подліпенець