Тростянецький районний суд
Вінницької області
справа № 147/247/19
номер провадження № 2-н/147/24/19
14 березня 2019 року cуддя Тростянецького районного суду Вінницької області Дудіков А.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,
ТОВ «Вінницягаз Збут» звернулося до суду із заявою до ОСОБА_1 про видачу судового наказу і просило стягнути з боржника заборгованість за спожитий природний газ в сумі 4 605, 19 грн., три проценти річних в сумі 104,00 грн., збитки від інфляції в розмірі 238,65 грн. та оплачений судовий збір в сумі 192,10грн.
За результатами вивчення заяви встановлені підстави для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються, в тому числі, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Звертаючись до суду, заявник надав типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, посилаючись на нього, як на підставу виникнення між ним та боржником обов'язків щодо сплати за користування природним газом, що є житлово - комунальною послугою.
Відносини, які виникають між постачальником та споживачами природного газу, із врахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. №2496 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1382/27827 (далі - Правила).
Абзацами 1 п. 2 Розділу ІІІ Правил визначено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Також відносини між споживачем та постачальником житлово - комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги» (далі - Закон).
Відповідно до ст. 1 Закону житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Враховуючи, що до заяви про видачу судового наказу не додано письмовий договір, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, а наданий типовий договір не має підпису боржника, що б свідчило про його укладання між сторонами, заява подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Отже, доданий до заяви типовий договір не може вважатись договором, укладеним між споживачем та постачальником комунальних послуг, у розумінні Закону України «Про житлово - комунальні послуги» та Правил постачання природного газу.
Виходячи з цього, у видачі судового наказу має бути відмовлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 163, 165, 166 ЦПК України, судя -
постановив:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ.
Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України https://tr.vn.court.gov.ua/sud0225/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до або через відповідні суди, протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. У разі якщо ухвалу не було вручено у день її складання, учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.
Суддя: