ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову в забезпеченні позову
м. Київ
19.03.2019Справа № 910/3181/19
Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В., розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали заяви б/н, б/д «Про забезпечення позову» Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінеф» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 18 Б, офіс 4) /надалі - Заявник/ до Комунального підприємства «Центр реєстрації прав» Корецької районної ради Рівненської області (34700, Рівненська область, м.Корець, пл. Київська, 5); Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13); Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицьке розвиткові товариство» (79005, м.Львів, вул. Ференца Ліста, буд. 1) /надалі - Боржники/ про заборону вчиняти певні дії, -
14 березня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінеф» (заявник) надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом винесення судової заборони щодо здійснення окремої реєстраційної дії, а саме реєстрації речових прав (з відкриттям розділу) щодо будь-якого об'єкту нерухомого майна з адресою розташування, яка співпадає з адресою розташування майна з реєстраційним номером , що належить ТОВ «Сінеф», а саме: м. Львів, вул. Винниченка В., будинок 1, третій поверх, офіс, або приміщення, або група приміщень (або будь-яке інше позначення об'єкту) № 10.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2019 року заяву б/н, б/д ТОВ «Сінеф» «Про забезпечення позову» передано на розгляд судді Алєєвій І.В.
Розпорядженням керівника апарату № 05-23/510 від 15.03.2019 року призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи, у зв'язку з лікарняним судді Алєєвої І.В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2019 року заяву б/н, б/д ТОВ «Сінеф» «Про забезпечення позову» передано на розгляд судді Даниловій М.В.
Відповідно до реєстру передачі справ у суді, заяву передано судді Даниловій 18.03.2019 року.
Вказана заява обґрунтована тим, що виникла ситуація одночасного існування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно двох об'єктів нерухомого майна з різними власниками, різними реєстраційними номерами(№92671346101 та №1253223546101) але з однаковою адресою: м. Львів вул. Винниченка В., будинок 1, третій поверх, офіс, або приміщення, або група приміщень (або будь-яке інше позначення об'єкту) № 10.
Рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/1338/17 від 10ю10ю2017 року позовні вимоги ТОВ «Сінеф» було задоволено, у подальшому рішення виконане, 16.01.2018 року приміщення №92671346101 передано ТОВ «Сінеф» приватним виконавцем.
У подальшому ТОВ «Сінеф» повторно звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом щодо скасування незаконної реєстрації об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером №1253223546101 (справа №914/429/18). Господарським судом Львівської області у справі №914/429/18 встановлено, що реєстрація об'єкта нерухомого майна №1253223546101 проведена з порушенням вимог закону щодо підстав та порядку державної реєстрації права власності на нерухоме майно, та рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/429/18 від 17.12.2018 року позов ТОВ «Сінеф» задоволено, реєстрація об'єкту №1253223546101 скасована.
30.01.2019 року ухвалою Західного апеляційного господарського суду було закрите провадження у справі №914/429/18. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 року строк апеляційного оскарження для відповідача ТОВ «Новоградагротрейд» поновлено та відкрито апеляційне провадження.
ТОВ «Сінеф» не має сумнівів щодо результатів розгляду справи №914/429/18, але подальші дії відповідача свідчать про його наміри будь-яким чином продовжувати створювати перешкоди ТОВ «Сінеф» у розпорядженні власним майном. Втому числі шляхом здійснення будь-якою юридичною особою, що підконтрольна відповідачу, повторної реєстрації (з відкриттям розділу) нового об'єкту нерухомого майна за адресою, що співпадає з адресою майна, що належить ТОВ «Сінеф» - м. Львів, вул. Винниченка В., будинок 1, третій поверх, офіс, або приміщення, або група приміщень (або будь-яке інше позначення об'єкту) № 10. Вказана дія може позбавити змісту рішення у справах №914/1338/17 та №914/429/18 та будь-яке майбутнє рішення у позові, що готується, унеможливить ефективний захист прав позивача, оскільки запустить по кругу вже опрацьовану відповідачем схему зі створення перешкод у користуванні власним майном ТОВ «Сінеф».
Вказані обставини стали підставою для звернення заявника до суду з даної заявою.
Згідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Частинами 1, 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Так, обґрунтовуючи подану заяву заявник посилається на те, що на його думку не задоволення даної заяви унеможливить ефективний захист прав позивача, оскільки запустить по кругу вже опрацьовану відповідачем схему зі створення перешкод у користуванні власним майном ТОВ «Сінеф».
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Таким чином, суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість створення перешкод у користуванні власним майном позивачу без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Враховуючи вище зазначене, суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Сінеф» в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст.ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання ухвали 19 березня 2019 року.
Суддя М.В. Данилова