ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про відмову у відкритті провадження за позовною заявою третьої особи
з самостійними вимогами
м. Київ
19.03.2019Справа № 910/16422/18
Суддя Господарського суду міста Києва Блажівська О.Є., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайлон" про вступ в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, у справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (49044, м.Дніпро, узвіз Крутогірний, 14, код ЄДРПОУ 33546549)
до Національного банку України (01601, м.Київ, вул.Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106)
третя особа - Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк".
про визнання недійсним іпотечного договору,-
без виклику (повідомлення) учасників справи
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис", 6 грудня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Національного банку України, про визнання недійсним Іпотечного договору від 06.03.2009 №30, укладеного між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час укладення спірного Іпотечного договору сторонами не було дотримано вимог ст.18 Закону України "Про іпотеку" та не закріплено в договорі розміру основного зобов'язання, тобто зобов'язання ПАТ "КБ "Приватбанк" за кредитним договором №19 від 03.03.2009.
Ухвалою від 21.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №910/16422/18, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 23.01.19 , залучено до участі у справі в якості третьої особи - Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк".
10.01.2019 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Національного банку України надійшов відзив на позовну заяву.
11.01.2019 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Національного банку України надійшла заява про застосування строків позовної давності.
16.01.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" надійшли пояснення.
16.01.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Національного банку України надійшла заява про повернення позову без розгляду.
23.01.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" надійшло клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив.
У підготовчому засіданні 23.01.2019 оголошено перерву до 20.02.2019.
18.02.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" надійшла заява про зміну підстав позову.
20.02.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" надійшли пояснення.
У підготовче засідання 20.02.2019 з'явилися представники учасників справи.
Розглянувши у підготовчому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" про зміну підстав позову, суд дійшов висновку про те, що вказана заява не суперечить вимогам норм законодавства та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається судом до розгляду та подальший розгляд справи буде здійснюватися з урахуванням заяви зміну підстав позову.
Також у підготовчому засіданні 20.02.2019 присутніми учасниками справи було заявлене клопотання про продовження строку підготовчого провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 20.03.19.
18.03.2019 до відділу діловодства суду було подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайлон" в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, до відповідача Національного банку України про визнання відсутнім у Національного банку України права вимагати повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис" усієї суми заборгованості за кредитним договором №19 від 03.03.2009, укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк".
Частиною першою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
За приписами статті 177 Господарського процесуального кодексу України одним з завдань підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Як свідчать матеріали справи, станом на 18.03.2019 підготовче провадження у даній справі не закінчено, а відтак Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайлон" звернулось до суду з позовною заявою в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, з дотриманням процесуального строку, встановленого частиною першою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали поданої до суду позовної заяви, господарський суд зазначає наступне.
У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні норм чинного Господарського процесуального кодексу України.
Зі змісту позовної заяви, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайлон", вбачається, що заявник посилається на потенційну можливість порушення його майнових прав як учасника (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" внаслідок задоволення вимог кредитора Національного банку України. У зв'язку з цим, заявником подано до суду позов про визнання відсутнім у Національного банку України права вимагати повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис" усієї суми заборгованості за кредитним договором № 19 від 03.03.2009, укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк".
Одночасно з цим, предметом позовних вимог за первісним позовом є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" про визнання недійсним іпотечного договору №30 від 06.03.2009, який укладений між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис".
Отже судом встановлено, що позов, який подано Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайлон", заявлено всупереч приписам статей 42, 49 та 50 Господарського процесуального кодексу України не щодо предмета спору. Такі висновки господарського суду відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19.06.2018 в справі № 904/9129/17.
Крім того, господарський суд виходить з того, що пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України одним зі способів захисту цивільного права є визнання наявності чи відсутності прав, якими можуть бути, зокрема визнання права власності чи інших речових прав на певне майно, визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва чи таке інше, тобто ухваленням рішення про визнання чи відсутність права повинен вирішуватися спір по суті. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільного права віднесено також припинення дії, яка порушує право.
Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
За висновками господарського суду, вимога про визнання відсутнім права у відповідача (кредитора) вимагати від боржника сплати боргу за кредитним договором не є вимогою про встановлення юридичного факту, однак такі доводи можуть розглядатися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право.
У даному випадку ж заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайлон" вимога про визнання відсутнім у відповідача права на стягнення заборгованості за кредитним договором з позивача за первісним позовом не може бути самостійним предметом спору. Така вимога не призводить до поновлення порушених прав, не може самостійно розглядатися в окремій справі та підлягає розгляду лише під час розгляду спору про стягнення грошових коштів за кредитним договором.
Ініціювання розгляду такої справи має на меті встановлення преюдиціальних обставин (фактів). Тому такий спосіб захисту права не є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки не може забезпечити поновлення прав позивача внаслідок його невідповідності змісту порушеного права та характеру спірних правовідносин.
З урахуванням викладеного вище господарський суд дійшов висновку про неможливість розгляду заявленої вимоги у господарському суді.
Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постановах від 21.08.2018 у справі № 910/14144/17 та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Ураховуючи викладене вище, господарський суд відмовляє у відкритті провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайлон", яка подана не у відповідності до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, та яка не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
На виконання вимоги частини 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України господарський суд роз'яснює заявнику, що доводи останнього, які викладені в позовній заяві, не можуть бути самостійним предметом спору, а підлягають розгляду судом під час вирішення спору про стягнення заборгованості за відповідним кредитним договором.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Проте, в матеріалах позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайлон" відсутні докази сплати судового збору за подання останньої.
Керуючись ст.49, п.1 ч.1 ст.175, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайлон", яке звернулось до суду в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, до відповідача Національного банку України про визнання відсутнім у Національного банку України права вимагати повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис" усієї суми заборгованості за кредитним договором № 19 від 03.03.2009, укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк".
2. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайлон" від 15.03.2019 вих. № б/н, подану до суду 18.03.2019, і додані до неї документи повернути заявнику.
Додаток: позовна заява від 18.03.2019 вих. № б/н з доданими до неї документами на 39 арк.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання.
Відповідно до пункту 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.Є. Блажівська