ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.03.2019Справа № 910/21683/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофіс»
до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
про стягнення 810513,75 грн.
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Борисов А.А.
Представники:
від позивача: Трушев О.П., за довіреністю № 03/01-3 від 03.01.2019,
від відповідача: Опанасик В.В. за посвідченням адвоката серії РП № 1213 від 24.12.2016
Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофіс» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (відповідач) про стягнення 810 513,75 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 порушено провадження у справі №910/21683/17 та призначено розгляд справи на 29.01.2018 о 10:50 год.
15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2017 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/21683/17 у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 29.01.2018 о 10:50 год., учасники справи викликані у підготовче засідання, їх явку визнано обов'язковою.
26.01.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
29.01.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, відповідно до якого відповідач просив суд закрити провадження у справі № 910/21683/17 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
У підготовче засідання, призначене на 29.01.2018, з'явились представники позивача та відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.
Представник позивача у підготовчому засіданні, призначеному на 29.01.2018, зазначив, що не отримував копію відзиву з доданими до нього документами від відповідача, у зв'язку з чим у нього була відсутня можливість подати до суду відповідь на відзив в порядку ч. 1 ст. 184 ГПК України.
Враховуючи зазначене, представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання відповіді на відзив та, у разі необхідності, додаткових доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2018 відкладено підготовче засідання на 14.02.2018 о 15:00 год.
29.01.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.
05.02.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого позивач просив суд задовольнити позовну заяву.
06.02.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.
14.02.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про відсутність аналогічного спору.
14.02.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
У підготовче засідання, призначене на 14.02.2018, з'явились представники позивача та відповідача.
Представник відповідача у підготовчому засіданні, призначеному на 14.02.2018, повідомив суд про те, що ним подано не всі докази та просив суд відкласти підготовче засідання.
Представник відповідача у підготовчому засіданні, призначеному на 14.02.2018, подав клопотання про продовження строку підготовчого провадження. Клопотання відповідача залучене судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі за ініціативою суду на тридцять днів та відкладено підготовче засідання у справі на 12.03.2018 о 16:00 год.
12.03.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, відповідно до якого відповідач просив суд зупинити провадження у справі № 910/21683/17 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/6511/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофіс" про стягнення заборгованості за кредитним договором.
12.03.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява стосовно обставин зарахування зустрічних однорідних вимог.
У підготовче засідання, призначене на 12.03.2018, з'явились представники позивача та відповідача.
Представник відповідача у підготовчому засіданні, призначеному на 12.03.2018, підтримав власне клопотання, подане 12.03.2018 через відділ діловодства суду, про зупинення провадження у справі та просив суд зупинити провадження у справі № 910/21683/17 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/6511/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофіс" про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У підготовчому засіданні 12.03.2018 представник позивача повідомив суд про те, що ним не були отримані подані відповідачем 12.03.2018 до суду клопотання про зупинення провадження у справі та заява стосовно обставин зарахування зустрічних однорідних вимог.
Згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України суд може оголосити перерву у підготовчому засіданні у разі необхідності.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви у підготовчому засіданні до 20.03.2018 о 09:40 год.
19.03.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких позивач просив суд задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофіс".
19.03.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких позивач просив суд відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 910/21683/17 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/6511/17.
У підготовче засідання, призначене на 20.03.2018, з'явилися представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні, призначеному на 20.03.2018, здійснювався розгляд клопотання відповідача, поданого 12.03.2018 через відділ діловодства суду, про зупинення провадження у справі № 910/21683/17.
Представник відповідача у підготовчому засідання 20.03.2018 підтримав власне клопотання, подане 12.03.2018 через відділ діловодства суду, про зупинення провадження у справі № 910/21683/17 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/6511/17.
Представник відповідача вказав, що відповідно до положень ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
В якості обґрунтування поданого клопотання про зупинення провадження у справі, відповідач вказав наступне.
Як вбачається з матеріалів даної справи в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/6511/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофіс" про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідач стверджує, що справа № 910/21683/17 Господарського суду міста Києва та справа № 904/6511/17 Господарського суду Дніпропетровської області є пов'язаними взаємозалежністю спірних правовідносин сторін та тісним матеріально-правовим зв'язком, який виражається в тому, що факти, встановлені у справі № 904/6511/17, з огляду на доводи позивача, наведені у справі № 910/21683/17, будуть мати преюдиціальне значення для надання оцінки існуванню (припиненню) правовідносин сторін зі сплати орендних платежів за жовтень - грудень 2017 року внаслідок їх зарахування за наслідками надання оцінки в межах справи № 904/6511/17 правомірності заявлення відповідачем вимоги про дострокове повернення грошових коштів, наданих позивачу за Кредитним договором № 07/30/К від 17.04.2007.
Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/21683/17 з підстав, викладених у письмових поясненнях, поданих 19.03.2018 через відділ діловодства суду.
Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи № 910/21683/17, суд дійшов висновку про наявність об'єктивної неможливості розгляду господарської справи № 910/21683/17 до вирішення Господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/6511/17 та до набрання законної сили судовим рішенням в цій справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 зупинено провадження у справі № 910/21683/17 до вирішення іншої справи № 904/6511/17, що розглядається в порядку господарського судочинства та набрання ним законної сили.
11.10.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 910/21683/17. В обґрунтування наведеного клопотання представник позивача вказав, що обставини справи (факти), які мають значенні для вирішення спору у даній справі та для з'ясування яких провадження у справі було зупинене, встановлені у інших справах, судові рішення у яких набрали законної сили. В якості доказів до наведеного клопотання, представником позивача було додано: копію Постанови Верховного Суду у справі № 910/21652/17 від 22.08.2018; копію Постанови Верховного Суду у справі № 910/21648/17 від 11.09.2018.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Враховуючи, подане представником позивача клопотання та положення ч. 1 ст. 230 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення провадження у справі № 910/21683/17.
Суд визначив вірну назву відповідача - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 поновлено провадження у справі № 910/21683/17 та призначено підготовче засідання у справі на 19.11.2018 о 15:20 год.
19.11.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження та оголошення перерви у судовому засіданні. Зазначеним клопотанням представник відповідача просив суд зобов'язати позивача надати вичерпну інформацію щодо заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог та зобов'язати позивача надати вичерпну інформацію щодо можливості укладення у справі мирової угоди або здійснення врегулювання спору за участю судді. В якості додатку до зазначеного клопотання представник відповідача просив долучити копію заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.10.2018 № 1610/1-18 та розрахунок заборгованості ТОВ "Приватофіс" за кредитними договорами.
В підготовче засідання, призначене на 19.11.2018, представники сторін з'явилися.
У підготовчому засіданні 19.11.2018 представник відповідача підтримав клопотання про продовження строку підготовчого провадження та оголошення перерви у судовому засіданні, подане 19.11.2018 через відділ діловодства суду.
Представник позивача заперечував з приводу задоволення зазначеного клопотання.
У підготовчому засіданні, призначеному на 19.11.2018, суд оголосив перерву до 03.12.2018 о 11:30 год.
29.11.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі.
03.12.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.
В підготовче засідання, призначене на 03.12.2018, представники сторін з'явилися.
У підготовчому засіданні 03.12.2018 представник відповідача підтримав клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, подане 30.11.2018 через відділ діловодства суду.
Згідно ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, зокрема, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Згідно з ч. 7 ст. 183 ГПК України у разі відкладення підготовчого засідання підготовче засідання продовжується зі стадії, на якій засідання було відкладене.
Про відкладення розгляду справи постановляється ухвала (ч. 8 ч. 202 ГПК України).
Ухвалою Господарського суду міста Києва 03.12.2018 відкладено підготовче засідання на 28.01.2019 об 11:20 год.
25.01.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.
28.01.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі № 910/21683/17.
У підготовче засідання, призначене на 28.01.2019, з'явились представники позивача та відповідача.
Згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України суд може оголосити перерву у підготовчому засіданні у разі необхідності.
Суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 11.02.2019 об 11:20 год.
07.02.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі щодо зарахування зустрічних однорідних вимог з посиланням на судову практику.
08.02.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення щодо зарахування однорідних зустрічних вимог, відповідно до яких відповідач стверджував, про дійсність одностороннього правочину у формі заяви відповідача від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01 про припинення зобов'язання зарахуванням та про відсутність зобов'язань перед позивачем за Договором оренди, що, на думку, відповідача свідчить про безпідставність вимог позивача.
У підготовче засідання, призначене на 11.02.2019, з'явились представники позивача та відповідача.
У підготовчому засіданні, призначеному на 11.02.2019, суд продовжив вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Суд долучив до матеріалів справи заяви по суті спору, подані позивачем та відповідачем 07.02.2019 та 08.02.2019 через відділ діловодства суду.
У підготовчому засіданні 11.02.2019 оголошено перерву до 25.02.2019 о 10:10 год.
21.02.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.
22.02.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких, позивач вказав, що відповідачем не доведений факт припинення зобов'язання відповідача за Договором оренди шляхом зарахування зустрічних однорідних за направленими відповідачем заявами про зарахування.
У підготовче засідання, призначене на 25.02.2019, з'явились представники позивача та відповідача.
Суд долучив до матеріалів справи заяви по суті спору, подані позивачем та відповідачем 21.02.2019 та 22.02.2019 через відділ діловодства суду.
У підготовчому засіданні 25.02.2019 представники позивача та відповідача зазначили, що повідомили всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилаються у позові та відзивах.
У підготовчому засіданні, призначеному на 25.02.2019, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Згідно з п.3 ч.2 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.03.2019 о 10:30 год.
У судове засідання, призначене на 12.03.2019, з'явилися представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 12.03.2019 суд розпочав розгляд справи по суті.
Відповідно до ст.194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
При розгляді справи по суті в судовому засіданні 12.03.2019 судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст.208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст.217, 218 ГПК України).
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач проти задоволення вимог позивача заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 12.03.2019 було проголошено вступну та резолютивну частину ухвали про закриття провадження у справі №910/21683/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофіс» до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в частині стягнення суми основної заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року в розмірі 801976,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору та проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши учасників справи, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд
01.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватофіс» (орендодавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (орендар, відповідач) було укладено Договір оренди приміщення (далі - Договір або Договір від 01.12.2016).
Відповідно до п.1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених Договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у Договорі, за плату та на умовах та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.
Приміщення, яке передається в оренду за Договором (надалі іменується «приміщення»), знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Мечникова, буд. 18, має загальну площу 2846,2 кв. м., і належить орендареві на підставі права власності (п. 1.2 Договору).
Пунктом 1.4 Договору сторони погодили, що приміщення передається орендареві для використання його у банківській діяльності орендаря.
Згідно п.2.1 Договору приміщення передається орендодавцем і приймається в оренду орендарем на умовах сплати останнім орендодавцю плати за користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений орендодавцем.
Орендна плата підлягає сплаті до 20 числа поточного місяця за поточний місяць, із розрахунком 140,00 грн. за 1 кв. м., в тому числі ПДВ 23,33 грн., всього 400988,00 грн. (разом з ПДВ) за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці). Розмір орендної плати може бути переглянутий два рази на рік та змінений за згодою сторін, про що укладається додаткова угода до даного Договору (п. 2.2 Договору).
Положеннями п.5.1 Договору передбачено, що передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщення в оренду засвідчується актом здачі-приймання приміщення в оренду. Повернення приміщення орендодавцеві здійснюється за актом здачі-приймання. Обов'язок по складанню акта здачі-приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору.
Приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендодавцеві/орендареві з моменту підписання акту здачі-приймання. У момент підписання цього акту орендар/орендодавець передає орендодавцеві/орендареві ключі від приміщення (п. 5.2 Договору).
Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що, у випадку порушення своїх зобов'язань за Договором, сторони несуть відповідальність, визначену Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до п.6.3 Договору, у випадку заборгованості по виплаті орендної плати, орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі 0,01 відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
За умовами п.7.1 Договору, цей Договір укладається з « 01» грудня 2016 року по « 31» жовтня 2019 року. У разі якщо не пізніше 1 місяця до закінчення дії Договору жодна зі сторін не повідомить про припинення його дії іншу сторону, він вважається продовженим на тих самих умовах на строк, встановлений при укладанні Договору.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що на виконання умов Договору від 01.12.2016, відповідно до Акту здачі-приймання приміщення, який підписаний сторонами 01.12.2016, орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв згідно Договору оренди приміщення від 01.12.2016 приміщення, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Мечникова, буд. 18, має загальну площу 2846,2 кв. м.
Отже, згідно з умовами пунктів 2.1, 2.2 Договору, починаючи з 01.12.2016 відповідач був зобов'язаний перераховувати орендну плату на банківський рахунок орендодавця до 20 числа поточного місяця за поточний місяць.
Враховуючи, що за умовами п. 2.2 Договору орендна плата підлягає сплаті до 20 числа поточного місяця за поточний місяць, то останнім днем строку виконання орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати за поточний місяць є 19 число поточного місяця.
Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, починаючи з жовтня 2017 року відповідач не виконує взяті на себе згідно Договору від 01.12.2016 зобов'язання зі сплати орендної плати, внаслідок чого станом на 30.11.2017 у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року в загальній сумі 806787,86 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року на підставі Договору від 01.12.2016, позивачем були пред'явлені відповідачу претензії № 27/10-1 від 27.10.2017 та № 23/11-1 від 23.11.2017 про сплату заборгованості за договорами оренди нерухомого майна, в тому числі за Договором оренди приміщення від 01.12.2016.
Зазначені претензії були отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення та відміткою банку про реєстрацію документа. Однак, як зазначає позивач, його вимоги за цими претензіями були проігноровані відповідачем та не задоволені.
За наведених обставин позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача в примусовому порядку заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року в 801976,00 грн. (основний борг). Окрім суми основного боргу позивач також заявив до стягнення з відповідача 4811,86 грн. інфляційних нарахувань, 2045,04 грн. пені та 1680,85 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У судовому засіданні, призначеному на 12.03.2019 судом розглядалось питання щодо відсутності предмета спору у справі в частині стягнення суми заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року в загальній сумі 801976,00 грн.
Судом встановлено, що в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 801976,00 грн. предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 суд постановив закрити провадження у справі №910/21683/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофіс» до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в частині стягнення суми основної заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року в розмірі 801976,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Суд розглядає позовні вимоги в частині стягнення 4811,86 грн. інфляційних нарахувань, 2045,04 грн. пені та 1680,85 грн. 3% річних., враховуючи, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 суд постановив закрити провадження у справі №910/21683/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофіс» до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в частині стягнення суми основної заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року в розмірі 801976,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Умови укладеного Договору від 01.12.2016 свідчать, що даний договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.
Згідно з частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 796 Цивільного кодексу одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.
Крім того, відповідно до статті 797 Цивільного кодексу плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Згідно приписів ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч. 1 ст. 193 ГК України.
Положеннями ст. 525 ЦК України та ч. 7 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку, коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що відповідно до Акту здачі-приймання приміщення, який підписаний сторонами 01.12.2016, орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв згідно Договору оренди приміщення від 01.12.2016 приміщення, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Мечникова, буд. 18, має загальну площу 2846,2 кв. м.
Отже, згідно з умовами пунктів 2.1, 2.2 Договору, починаючи з 01.12.2016 відповідач був зобов'язаний перераховувати орендну плату на банківський рахунок орендодавця до 20 числа поточного місяця за поточний місяць.
Доказів своєчасної сплати відповідачем орендної платі в жовтні та листопаді 2017 року матеріали справи не містять.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року на підставі Договору від 01.12.2016, позивачем були пред'явлені відповідачу претензії № 27/10-1 від 27.10.2017 та № 23/11-1 від 23.11.2017 про сплату заборгованості за договорами оренди нерухомого майна, в тому числі за Договором оренди приміщення від 01.12.2016.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту надання відповідачем відповідей на зазначені претензії.
Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість відповідача зі сплати орендної плати становила 801976,00 грн.
Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 801976,00 грн. заборгованості зі сплати орендної плати в жовтні та листопаді 2017 року на момент звернення позивача із даним позовом була обґрунтованою.
В той же час, судом враховано, що грошове зобов'язання перед позивачем за договором оренди приміщення від 01.12.2016 року зі сплати орендної плати в жовтні та листопаді 2017 року було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з заявою ПАТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7 693007/01 від 17.12.2018 року, що слугувало підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 801976,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.
З огляду на порушення відповідачем зобов'язання за Договором, позивач також заявив до стягнення з відповідача 4811,86 грн. інфляційних нарахувань, 2045,04 грн. пені та 1680,85 грн. 3% річних.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.4 Договору сторони передбачили, що, у випадку заборгованості по виплаті орендної плати, орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі 0,01 відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Як зазначено у п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 травня 2013 року № 14 (далі - постанова Пленуму ВГСУ від 17.05.2013 № 14), з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
По матеріалам справи судом встановлено, що, відповідно до п. 2.2 Договору, орендна плата підлягає сплаті до 20 числа поточного місяця за поточний місяць.
Як стверджує позивач і що підтверджено матеріалами справи, станом на 29.11.2017 - дату складання позовної заяви, відповідач добровільно не сплатив орендну плату за жовтень та листопад 2017 року в сумі 801976,00 грн. (по 400988,00 грн. за кожний місяць).
Таким чином, дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, а саме розрахунок пені в сумі 2045,04 грн. за періоди з 20.10.2017 по 29.11.2017, з 20.11.2017 по 29.11.2017, суд дійшов висновку, що позивач вірно визначив період нарахування пені.
Здійснивши перевірку (за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга») наданого позивачем розрахунку пені в сумі 2045,04 грн. за періоди з 20.10.2017 по 29.11.2017, з 20.11.2017 по 29.11.2017, суд дійшов висновку, що позивач арифметично вірно визначив розмір пені.
Враховуючи вищезазначені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2045,04 грн. за періоди з 20.10.2017 по 29.11.2017, з 20.11.2017 по 29.11.2017 підлягають задоволенню в повному розмірі в сумі 2045,04 грн.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктом 4.1 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань, судом встановлено, що сума 3% річних становить 1680,85 грн., а сума інфляційних нарахувань за прострочення сплати орендної плати фактично становить 3608,85 грн. (тоді як позивач визначив 4811,86 грн.).
Враховуючи зазначене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню в сумі 3608,85 грн., а в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 1680,85 грн.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Сторонами не подано попереднього розрахунку суми судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, частиною 9 статті 129 ГПК України встановлено, що у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи приписи частини 9 статті 129 ГПК України, а також те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає судовий збір в сумі 12139,66 грн. на відповідача.
Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофіс» (49044, м. Дніпро, Узвіз Крутогірний, буд. 14; ідентифікаційний код 33546549) 2045,04 грн. (двi тисячi сорок п'ять гривень 04 коп.) пені, 3608,85 грн. (три тисячi шістсот вісім гривень 85 коп.) інфляційних нарахувань, 1680,85 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят гривень 82 коп.) 3% річних, 12139,66 грн. (дванадцять тисяч сто тридцять дев'ять гривень 66 коп.) судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 15.03.2019
Суддя О.В. Гумега