Справа № 564/574/19
18 березня 2019 року
м.Костопіль
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42019030220000017 від 26.02.2019 по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Заздрість Теребовлянського району Тернопільської області, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 , громадянин України, українець, освіта середня спеціальна, розлучений, в силу ст.89 КК України раніше не судимий, колишній військовослужбовець військової частини польова пошта НОМЕР_1 у військовому званні рядовий, учасник бойових дій,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 Кримінального кодексу України
за участю:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, діючи з прямим умислом, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216, 217 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 1 Закону України «Про оборону України», усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, 03 серпня 2016 року без будь яких поважних причин, з метою тимчасово ухилитись від військової служби, самовільно залишив місце служби - військову частину польова пошта НОМЕР_1 тимчасово розташовану на НОМЕР_2 загальновійськовому полігоні поблизу АДРЕСА_3 , та по 08 грудня 2018 року проводив службовий час на власний розсуд, не пов'язаний із проходженням військової служби за місцем свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 . 08.12.2016 рядовий ОСОБА_3 самостійно повернувся до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 .
Отже, своїми умисними діями, які виразились у самовільному залишенні місця служби, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.407 КК України.
У судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, надав показання на підтвердження обставин, викладених в обвинувальному акті.
У судовому засіданні прокурор, враховуючи, що обвинувачений визнає свою вину та всі встановлені обставини справи, просить суд визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Обвинувачений не заперечив щодо визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Враховуючи думку учасників судового провадження, які не заперечували щодо застосування ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За таких обставин, суд дійшов переконливого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ст.65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та зокрема те, що відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.407 Кримінального кодексу України, кваліфікується як тяжкий злочин.
Відповідно до ст.66 КК України, як пом'якшуючі покарання ОСОБА_3 обставини суд враховує щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину. Відповідно до ст.67 КК України, суд враховує, що обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 не встановлено.
Беручи до уваги особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_3 характеризується добре, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Санкція ч.4 ст.407 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про доцільність призначення покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.407 КК України.
Щодо заяви ОСОБА_3 про застосування відносно нього Закону України "Про амністію у 2016 році", судом враховується наступне.
Відповідно до ст.92 Конституції України, Законом України оголошується амністія.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про амністію у 2016 році", постановлено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" тастатті 9 цього Закону).
Закон України "Про амністію у 2016 році" набрав чинності 07 вересня 2017 року.
Протягом 2006-2016 років стосовно ОСОБА_3 амністія або помилування не застосовувались.
Згідно довідки №1830 від 03.12.2018 ОСОБА_3 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримав статус учасника бойових дій.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що на день набрання чинності Законом України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_3 підпадає під дію ст.2 Закону України "Про амністію у 2016 році".
Відповідно до ч.1 ст.74 Кримінального кодексу України, звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.85 Кримінального кодексу України, на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.86 Кримінального кодексу України, амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
Згідно приписів ст.3 Закону України "Про застосування амністії в Україні" установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_3 про застосування відносно нього Закону України "Про амністію у 2016 році" підлягає до задоволення.
Заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого не застосовувалися.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Керуючись ст. 118, 124, 129, 369-374 КПК України, Законом України "Про амністію у 2016 році", суд-
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 /три/ роки.
Звільнити ОСОБА_3 від призначеного судом покарання на підставі ст.2 Закону України "Про амністію у 2016 році".
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не застосовувався
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
СуддяОСОБА_1