65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про повернення позовної заяви
"18" березня 2019 р.м. Одеса № 916/657/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши позовні матеріали вх. № 674/19 від 13.03.2019р.,
за позовом: заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до відповідачів: державного підприємства Міністерства оборони України „Південьвійськбуд”, товариства з обмеженою відповідальністю „Автосервіс”
про визнання недійсним договору.
Заступник військового прокурора Південного регіону України звернувся до господарського суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до державного підприємства Міністерства оборони України „Південьвійськбуд”, товариства з обмеженою відповідальністю „Автосервіс” про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.03.2006р., зареєстрованого в реєстрі приватним нотаріусом ОСОБА_1 за №1038, укладеного між відповідачами; про витребування з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю „Автосервіс” на користь держави в особі Міністерства оборони України нежитлові будівлі, загальною площею 1 731,2 кв. м., відображені у технічному паспорті від 20.03.2006р., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Небесної сотні, 32-Г шляхом виселення відповідача із займаних приміщень; скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності товариства з обмеженою відповідальністю „Автосервіс” на 482/1000 нежитлових будівель, загальною площею 3589,5 кв. м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Небесної сотні, 32-Г (реєстраційний номер майна 14192553, номер запису 5689 в книзі 52неж-31).
Позовні вимоги обґрунтовані фактом укладення спірного правочину із порушенням вимог чинного законодавства, що мало наслідком порушення прав держави в особі Міністерства оборони України. Наведене, за переконанням прокурора, має свідчить про наявність правових підстав для звернення до господарського суду із даним позовом.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі за позовом прокурора, поданим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, господарський суд виходить з наступного.
Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року). Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).
Положеннями ст. 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Згідно з п. п. 1, 2 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру” від 14.10.2014р. №1697-VII (з наступними змінами та доповненнями) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4 ст. ст. 23 Закону України „Про прокуратуру” наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд в ухвалі від 19.07.2018р. по справі № 822/1169/17 вказав, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Як зазначалось вище по тексту ухвали, приписами чинного законодавства на прокурора покладено обов'язок довести суду наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, наприклад, у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Позиція господарського суду із наведеного питання відповідає висновкам щодо застосування вищенаведених приписів чинного законодавства, які наведені у постанові Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та у постанові від 06.02.2019р. у справі №927/246/18.
Проте, заступником військового прокурора Південного регіону України взагалі не надано господарському суду жодного доказу на підтвердження встановлення прокурором факту невжиття Міністерством оборони України заходів щодо захисту інтересів держави, оскільки надані прокурором документи взагалі не містять відомостей про виконання прокурором вимог Закону України „Про прокуратуру” в частині встановлення факту не здійснення або неналежного здійснення Міністерством оборони України владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Більш того, господарський суд зауважує, що позовна заява прокурора навіть не міститься посилання на неналежне виконання позивачем владних повноважень у спірних правовідносин.
Приписами п. 4 ч. 5, ч. 6 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо: відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Оскільки під час вирішення питання про відкриття провадження у даній справі господарський суд дійшов висновку про подання прокурором позову із порушенням ст. 23 Закону України „Про прокуратуру” в частині надання доказів на підтвердження наявності підстав для представництва інтересів держави за заявленими позовними вимогами в особі Міністерства оборони України, господарський суд дійшов висновку про необхідність застосування до даної позовної заяви приписів п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, що має наслідком повернення позовної заяви заступнику військового прокурора Південного регіону України.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 174, 234 ГПК України, суд, -
1. Позовну заяву (вх. № 674/19 від 13.03.2019р.) повернути заступнику військового прокурора Південного регіону України.
Позовні матеріали повернути прокурору.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України. Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання відповідно до ст. 256 ГПК України.
Суддя С.П. Желєзна