Справа № 344/20643/18
Провадження № 2/344/2130/19
13 березня 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді Бабій О.М.,
секретаря Орнат Л.І.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
Позивач звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, мотивуючи тим, що 09 лютого 2006 року він уклала шлюб з відповідачем. В шлюбі у сторін народилась дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сторони припинили шлюбні стосунки, разом не проживають та не ведуть спільно господарство. У зв'язку з наведеним просив розірвати шлюб, дитину залишити на проживанні з ним.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій позовні вимоги визнала, просила розглянути справу за її відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 09 лютого 2006 року (а.с. 3), сторони зареєстрували шлюб 09 лютого 2006 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції.
Від шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4).
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Як вбачається з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами слід розірвати, дитину залишити на проживанні з батьком.
В порядку ч. 2 ст. 115 СК України після набрання даним рішенням законної сили воно підлягає направленню до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Тому з відповідача слід стягнути 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судового збору на користь держави, оскільки позивач звільнений від його сплати.
На підставі наведеного, ст. ст. 104, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст.ст. 89, 200, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований 09 лютого 2006 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 174 - розірвати.
Малолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити на проживанні з батьком ОСОБА_2.
Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31215256700001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державного казначейства служби України у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Копію рішення після набрання ним законної сили направити до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бабій О.М.