79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.03.2019 Справа №914/198/19
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Айзенбарт А.І., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Приватного підприємства «Соловій-Транс», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Олпалети Україна», с. Заводське, Львівська область
про стягнення 55 652,05 грн.
за участю представників:
від позивача: Біла О.В. - представник (довіреність від 06.11.2018)
від відповідача: Лило Б.Б. - представник (довіреність від 11.02.2019)
Обставини розгляду справи.
01.03.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Приватного підприємства «Соловій-Транс», м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олпалети Україна», с. Заводське, Львівська область про стягнення 55 652,05 грн.
Ухвалою від 05.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, засідання призначено на 25.02.2019.
22.02.2019 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Олпалети Україна» надійшов відзив (вх. №7620/19 від 22.02.2019).
Ухвалою суду від 25.02.2019 судове засідання відкладено на 11.03.2019.
05.03.2019 через канцелярію суду від Приватного підприємства «Соловій-Транс» надійшла відповідь на відзив (вх. №9394/19 від 05.03.2019).
11.03.2019 через канцелярію суду від Приватного підприємства «Соловій-Транс» надійшла заява про відмову від позову в частині стягнення пені в сумі 3 550,68 грн. та відсотків в сумі 7 101,37 (вх. №695/19 від 11.03.2019).
Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на транспортно-експедиційні послуг. На виконання умов вказаного договору та заявки на перевезення, позивач надав відповідачу відповідні послуги. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати не виконав, станом на дату подання позову заборгованість становить 45 000,00 грн. За неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості послуг йому нараховано пеню в сумі 3 550,68 грн., відсотки за користування коштами в сумі 7 101,37 грн. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 60 680,92 грн. боргу та судові витрати.
В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, представник відповідача зазначив, що позивачем було надіслано оригінали документів (акт виконаних робіт, рахунок, заявку), які не мають відношення до перевезення за договором-заявкою №234А від 18.10.2018. З огляду на те, що позивачем не було надіслано оригіналів документів щодо перевезення згідно договору-заявки №234А від 18.10.2018, у відповідача не виник обов'язок щодо оплати вартості перевезення. Також безпідставним є посилання позивача на договір на транспортно-експедиційні послуг, оскільки такий договір був укладений після укладення договору заявки на перевезення та здійснення перевезення, а тому нараховані за заявлені на підставі такого договору пеня та відсотки за користування коштами до задоволення не підлягають. Представник відповідача вказав також на те, до позов підписано директором ОСОБА_1., натомість, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань директором позивача є Баланда Т.С.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
18.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олпалети Україна» (відповідач) та Приватним підприємством «Соловій-Транс» (позивач) було укладено договір-заявку №234А.
Відповідно до договору-заявки №234А від 18.10.2018 позивач зобов'язувався організувати перевезення вантажу за маршрутом с.Заводське, Львівська область, Україна - м.Боргентрайх, Німеччина. Сторонами погоджена вартість послуг з перевезення у розмірі 45 000,00 грн.
Позивач умови, зазначені в договорі-заявці, виконав повністю, що підтверджується підписом вантажоодержувача про прийняття вантажу на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) від 19.10.2018.
Згідно умов договору-заявки порядок оплати - перерахунок за оригіналами документів до 10 банківських днів.
16.11.2018 позивач надіслав відповідачу акт виконаних робіт №318-004456 від 29.10.2018, рахунок №318-004456 від 29.10.2018, заявку №318-004456 від 19.10.2018, CMR від 19.10.2018.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості послуг, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 45 000,00 грн. основного боргу, 3 550,68 грн. пені, 7 101,37 грн. відсотків за користування коштами.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частинами 1, 3 статті 181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У відповідності до частини 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Таким чином, з наведеного вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини з перевезення вантажу, що в сукупності підтверджується укладенням договору-заявки №234А від 18.10.2018 на перевезення, належним чином оформленою міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 19.10.2018.
Факт надання послуг з перевезення підтверджується відміткою вантажоодержувача на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) від 19.10.2018 в графі про прийняття вантажу.
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3 550,68 грн. пені, 7 101,37 грн. відсотків за користування коштами.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно ч. 2 ст. 191 ГПК України до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (ч. 2 ст. 191 ГПК України).
Пунктом 4 частини 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Виходячи із обставин, наведених позивачем у заяві, суд прийшов до висновку, що відмова позивача від позову в частині стягнення пені та відсотків за користування коштами не суперечить законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Заяву про відмову від позову підписано уповноваженим представником позивача.
З огляду на наведене, матеріали справи, керуючись ст.ст. 191, 231 ГПК України, суд вважає за доцільне прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача 3 550,68 грн. пені і 7 101,37 грн. відсотків за користування коштами та закрити провадження у цій частині, з наслідками для позивача, встановленими при закритті провадження у справі - повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Судом не беруться до уваги доводи відповідача з огляду на наступне.
Як зазначалося вище, відповідно до умов договору-заявки №234А від 18.10.2018 оплата здійснюється шляхом перерахунку грошових коштів за оригіналами документів до 10 банківських днів.
16.11.2018 позивач надіслав відповідачу акт виконаних робіт №318-004456 від 29.10.2018, рахунок №318-004456 від 29.10.2018, заявку №318-004456 від 19.10.2018, CMR від 19.10.2018.
Як встановлено судом, умовами договору-заявки №234А від 18.10.2018 не визначено переліку оригіналів документів, які перевізник повинен надіслати замовнику. Зокрема, вищевказаною заявкою не передбачено складення та надсилання акту виконаних робіт, рахунку, заявки. Натомість, 16.11.2018 позивачем разом з іншими документами було надіслано відповідачу оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 19.10.2018, якою підтверджується факт виконання перевезення за договором-заявкою №234А від 18.10.2018.
Відповідачем протягом розгляду даної справи не спростовано належними та допустимими доказами фактів здійснення перевезення вантажу згідно договору-заявки №234А від 18.10.2018, а також узгодження вартості перевезення у розмірі 45 000,00 грн.
Слід також зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач, отримавши документи із недоліками, повідомив позивача про виявлені недоліки та необхідність їх виправлення з огляду на те, що він також є заінтересованою особою щодо належного та правильного відображення господарської операції з перевезення вантажу у бухгалтерському обліку.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що у відповідача виник обов'язок щодо сплати вартості перевезення вантажу у розмірі 45 000,00 грн.
Щодо твердження відповідача про підписання позовної заяви неуповноваженою особою, то як вбачається із матеріалів справи, до 20.02.2019 директором Приватного підприємства «Соловій-Транс» була ОСОБА_1., яка і підписала 24.01.2019 позовну заяву. 20.02.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено зміни, відповідно до яких керівником Приватного підприємства «Соловій-Транс» є Баланда Т.С.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 45 000,00 грн. основного боргу. В частині стягнення 3 550,68 грн. пені і 7 101,37 грн. відсотків за користування коштами провадження слід закрити.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626, 909 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олпалети Україна», с. Заводське, вул. Підставська, буд. 1, Буський район, Львівська область (ідентифікаційний код 40201946) на користь Приватного підприємства «Соловій-Транс», м. Львів, вул. Промислова, буд. 21, кв. 7 (ідентифікаційний код 39052784) 45 000,00 грн. основного боргу, 1 553,32 грн. судового збору.
3. В частині стягнення 3 550,68 грн. пені і 7 101,37 грн. відсотків за користування коштами провадження закрити.
4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 11.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 18.03.2019.
Суддя Мазовіта А.Б.